ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 921/474/16-г/18

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017у справі№ 921/474/16-г/18 господарського суду Тернопільської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська"простягнення 1 550 000,00 грн.,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (далі - ТОВ "Агрофірма "Постолівська") про стягнення з відповідача 1 550 000,00 грн. попередньої оплати за договором поставки № 86-07/2013 від 04.07.2013.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.09.2016 у справі № 921/474/16-г/18 (суддя Охотницька Н.В.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Постолівська" на користь позивача 1 550 000,00 грн. попередньої оплати за договором поставки № 86-07/2013 від 04.07.2013 та 23 250,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. - головуючий, Бойко С.М., Бонк Т.Б.) рішення господарського суду Тернопільської області від 22.09.2016 у справі № 921/474/16-г/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 921/474/16-г/18, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду Тернопільської області від 22.09.2016.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.04.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.04.2017 о 10 год. 10 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.07.2013 між ТОВ "Агрофірма "Постолівська" (Постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (Покупець) було укладено договір поставки № 86-07/2013 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар (сою) в порядку та на умовах, визначених цим договором, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язався прийняти й оплатити товар.

Згідно з п. 1.5 Договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у Специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

У п. 1.7 Договору сторони погодили, що впродовж семи календарних днів з моменту укладення договору Покупець зобов'язався внести передоплату за поставку сої згідно цього договору в розмірі 1 550 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити товар до 31.09.2013.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили строк дії Договору до 01.10.2013.

Як зазначав позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором ним внесено в касу ТОВ "Агрофірма "Постолівська" в якості попередньої оплати за сою 1 550 000,00 грн., що, на думку ФОП ОСОБА_4, підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Зазначаючи про невиконання ТОВ "Агрофірма "Постолівська" вимог Договору щодо поставки товару (сої) та неповернення передоплати, ФОП ОСОБА_4 звернувся з даним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з доведеності позивачем внесення передоплати у сумі 1 550 000,00 грн. за Договором та невиконання ТОВ "Агрофірма "Постолівська" своїх зобов'язань за вказаним договором щодо поставки товару (сої).

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у позові виходила з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту внесення передоплати за Договором та, відповідно, необґрунтованістю вимог щодо повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду виходячи з наступного.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на липень 2013) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній станом на липень 2013) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 11-13 п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637), касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України; касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пп. 3.1, 3.3 п. 3 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

У квитанції до прибуткового касового ордера зазначаються: назва підприємства; номер документа; від кого прийнято готівку; підстава; сума; дата складання; підписи головного бухгалтера та касира, печатку (штамп) касира або відмітка касового апарату.

Підпунктом 3.11 п. 3 Положення № 637 передбачено, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Згідно з пп. 3.12 п. 3 Положення № 637 під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Апеляційна інстанція встановивши невідповідність квитанцій до прибуткових касових ордерів, наданих позивачем, вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню № 637, дійшла висновку про недоведеність факту внесення позивачем, на виконання зобов'язань за Договором, готівки в розмірі 1 550 000,00 грн. в касу відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Положеннями ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надала необхідну оцінку, встановивши недоведеність позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, факту внесення спірної суми передоплати за договором поставки № 86-07/2013 від 04.07.2013 та, відповідно, відсутність правових підстав для стягнення з відповідача зазначеної суми, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшла обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у справі № 921/474/16-г/18 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук