ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/14082/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаБолохонова О.В. - довіреність від 10.03.2017 р. відповідачаІвженко Г.М. - довіреність від 16.01.2016 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Рітейл" на постановувід 18.01.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/14082/16 господарського суду м. Києва за позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Рітейл" простягнення 401 885,83 грн.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Техойл Рітейл" про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 401 885,83 грн., з яких 135 485,524 грн. - пеня у розмірі 0,1 % від вартості партії товару та 266 400,29 грн. - штраф у розмірі 7 %, посилаючись на приписи статей 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та пункт 7.2.2 договору № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015 р., з огляду на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо строків поставки товару.

ТОВ "Техойл Рітейл" подало до суду клопотання, в якому просило зменшити розмір штрафних санкцій до 1 000 грн. на підставі статей 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України посилаючись на різке коливання курсу гривні у співвідношенні до іноземної валюти, що спричинило підвищення цін на паливно - мастильні матеріали та вплинуло на збитковість договору. Крім того, відповідач вказував на наявність боргу позивача перед позивачем за поставлений товар, що також вплинуло на діяльність товариства.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2016 р. (суддя Лиськов М.О.) клопотання ТОВ "Техойл Рітейл" про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 000,00 грн. задовольно частково, зменшено розмір штрафних санкцій (штрафу та пені) до 10 000 грн. (5 000 грн. - штрафу та 5 000 грн. - пені). Позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Техойл Рітейл" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" штрафні санкції: штрафу - 5 000 грн., пені - 5 000 грн. та судовий збір - 6 028, 29 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, встановивши обставини щодо порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій.

За апеляційною скаргою Маріупольської філії ДП "Адміністрація морських портів України" Київський апеляційний господарський суд (судді: Дикунська С.Я., Жук Г.А., Мальченко А.О.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 19.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 18.01.2017 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив, стягнув з ТОВ "Техойл Рітейл" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії ДП "Адміністрація морських портів України" 135 485,54 грн. пені, 266 400,29 грн. штрафу та судовий збір за подання позову та апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій судом не враховано, що сторони укладаючи договір за результатами державної закупівлі, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк поставки, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов'язання з поставки продукції у визначений договором строк погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань.

ТОВ "Техойл Рітейл" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушенням принципу оцінки доказів та залишенням апеляційним судом поза увагою доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки це може вплинути на здатність товариства вести свою господарську діяльність.

У відзиві на касаційну скаргу Адміністрацією Маріупольського морського порту просить відмовити у її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, вказуючи на правильне застосування апеляційним судом норм права та недоведеність відповідачем своїх доводів щодо наявності саме виняткових обставин за наявності яких суд має право, а не зобов'язаний, зменшувати розмір штрафних санкцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 06.11.2015 р. між Адміністрацією Маріупольського морського порту (покупець) та ТОВ "Техойл Рітейл" (постачальник) було укладено договір поставки № 98-В-АМПУ-15, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти покупцеві товар: паливо рідинне та газ; оливи мастильні за кодом ДК 016-2010 19.20.2 (дизельне паливо), а покупець - прийняти і оплатити цей товар в порядку та на умовах, визначених Договором. Найменування, кількість та ціна на товар, що поставляється, визначені у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 3.1 договору його ціна дорівнює 51 123 345,00 грн. без ПДВ, крім цього ПДВ в розмірі 10 224 669,00 грн., разом ціна договору становить 61 348 014,00 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.

Сторони погодили, що розрахунки проводяться покупцем через філію, яка фактично отримала товар, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати отримання нею оригіналу належним чином оформленого рахунку на оплату партії поставленого товару за умови наявності підписаної сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на поставлену партію товару, що підлягає оплаті (пункт 4.2 договору).

Поставка товару здійснюється протягом терміну дії договору окремими партіями на підставі замовлень покупця, отриманих постачальником до закінчення терміну дії договору. Місця та спосіб поставки товару: регіони України, згідно з додатком № 3 до договору (пункти 5.1, 5.2 договору).

За умовами пунктів 5.6.1 та 5.6.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання постачальником замовлення на відповідну партію товару. Датою поставки покупцю товару (партії товару) є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Відповідно до пункту 6.3.1 договору поставки постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у встановлені Договором строки та порядку.

Умовами договору, а саме пунктом 7.4 сторони передбачили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 15.04.2016 включно (пункт 10.1 договору).

Пунктом 11.6 договору передбачено, що будь-які повідомлення, які направляються електронною поштою покупцем та/або постачальником, мають юридичну силу. Належним підтвердженням направлення документу та його отримання будь-якою із сторін є звіт серверу про відправлення електронного повідомлення, тощо.

Крім того, судами встановлено, що додатковою угодою № 3 від 15.04.2016 р. до договору сторони внесли зміни до пункту 3.1 та виклали в наступній редакції: "загальна ціна цього договору становить 51 123 339,45 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 10 224 667,89 грн., разом загальна ціна цього договору становить 61 348 007,34 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у специфікації".

Відповідно до протоколу розбіжностей № 1 від 15.04.2016 до додаткової угоди № 3 сторонами змінено пункт 3.1 договору та викладено його в такій редакції: "загальна ціна цього договору становить 51 123 341,90 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 10 224 668,38 грн., разом загальна ціна цього договору становить 61 348 010,28 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у специфікації".

Судами встановлено, що як вбачається із специфікації, яка є додатком № 1 до договору, в редакції додаткової угоди № 3, відповідач мав поставити з 06.11.2015 р. до 07.04.2016 р. включно: дизельне паливо (зимове/літнє), ДСТУ 4840:2007 та/або ДСТУ 7688:2015 в кількості 1 937 100,00 кг, ціна за одиницю виміру без ПДВ - 13,65 грн., загальна ціна з ПДВ 31 729 698,00 грн.; а з 08.04.2016 р. до закінчення терміну дії договору: дизельне паливо (зимове/літнє), ДСТУ 4840:2007 та/або ДСТУ 7688:2015 у кількості 1 684 773,00 кг, ціна за одиницю виміру без ПДВ - 14,65 грн., загальна ціна з ПДВ 29 618 309,34 грн.

Відповідно до Специфікації, яка є додатком № 1 до договору в редакції додаткової угоди № 3 з урахуванням протоколу розбіжностей № 1 до цієї угоди, відповідач прийняв на себе зобов'язання з поставки з 06.11.2015 р. до 31.03.2016 р. включно: дизельного палива (зимове/літнє), ДСТУ 4840:2007 та/або ДСТУ 7688:2015 у кількості 1 370 040,00 кг, ціна за одиницю виміру без ПДВ - 13,65 грн., загальна ціна з ПДВ 22 441 255,20 грн.; а з 01.04.2016 р. включно до закінчення терміну дії договору - дизельного палива (зимове/літнє), ДСТУ 4840:2007 та/або ДСТУ 7688:2015 у кількості 2 213 126,00 кг, ціна за одиницю виміру без ПДВ - 14,65 грн., загальна ціна з ПДВ 38 906 755,08 грн. Загальна ціна договору з ПДВ 61 348 010,00 грн.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на виконання договору та замовлень позивача №1931/1 від 07.04.2016 р. на партію товару, а саме: на дизельне паливо в кількості 130 000 кг на суму 2 285 400, 00 грн. з ПДВ з кінцевою датою поставки 11.04.2016 р. та № 2047/1 від 12.04.2016 р. на партію товару, а саме: на дизельне паливо в кількості 86 400 кг на суму 1 520 318,40 грн. з ПДВ з кінцевою датою поставки 14.04.2016 р., які отримані відповідачем в дні подачі таких замовлень, що підтверджується відмітками уповноважених осіб про їх отримання, відповідач поставив позивачу обумовлений договором товар з порушенням встановлених пунктом 5.6.1 договору строків.

З огляду на порушення відповідачем строків поставки продукції та його відмовою в добровільному порядку виконати вимоги за пред'явленою претензією, позивач заявив до стягнення з відповідача 135 485,54 грн. - пені в розмірі 0,1% від вартості партії товару, зазначеної в замовленні, за кожний день порушення строку та 266 400,29 грн. - штраф в розмірі 7 (семи)% від вартості партії відповідно до умов пункту 7.2.2 договору поставки.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених в статті 11 Цивільного кодексу України.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 вказаного Кодексу).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2.2 договору поставки № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015 р. за порушення строку поставки партії товару, встановленого Договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості партії товару, зазначеної у замовленні, за кожний день порушення строку, а за порушення строку поставки такої партії понад 10 (десять) календарних днів - додатково штраф в розмірі 7 (семи) % від вартості такої партії товару.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач поставив позивачу обумовлений договором товар з порушенням встановлених пунктом 5.6.1 договору строків.

Вказані обставини щодо порушення строків поставки товару за договором не заперечувались відповідачем і судові рішення в цій частині не оскаржуються.

Разом з цим, здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції частково задоволено клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи закріплені у статті 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд апеляційної інстанції здійснюючи судовий розгляд справи встановив, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій судом першої інстанції не враховано, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк поставки, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов'язання з поставки продукції у визначений договором строк погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, є правом суду, яким останній користується, за наявності встановлення відповідних обставин.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає постанову суду апеляційної інстанції у даній справі такою, що прийнята виходячи з приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи, а також такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження із судовим рішенням.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 р. у справі № 910/14082/16 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач