ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 922/1785/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" державного підприємства "НЕК "Укренерго" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016у справі Господарського суду№ 922/1785/16 Харківської областіза позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" державного підприємства "НЕК "Укренерго"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Техностар"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державна фінансова інспекція Українипростягнення коштів,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Пояснік О.С. (дов. № 29 від 03.01.2017);відповідача:не з'явились;третьої особи:Сміленко А.А. (дов. № 25/12/46-Д від 29.12.2016),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" державного підприємства "НЕК "Укренерго" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар" (далі - Товариство) 40 345,20 грн. збитків.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовує тим, що державною фінансовою інспекцією України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 01.07.2013 по 31.07.2015 в результаті чого складено акт № 05-21/138 від 03.11.2015, в якому зазначено про завищення Товариством вартості матеріалів, придбаних та встановлених останнім Підприємству на підставі договору підряду № 80-4/1500-14 від 18.04.2014, на 40 345,20 грн., в зв'язку з чим просив стягнути з Товариства зазначену суму збитків.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2016 (суддя Жельне С.Ч.) у задоволенні позову Підприємства відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 (колегія суддів: Пушай В.І., Істоміна О.А., Білецька А.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані посиланнями на ту обставину, що виявлені державною фінансовою інспекцією України порушення не можуть змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2016 та постановити нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору, приписи ст.ст. 22, 611 ЦК України, ст. 225 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу Підприємства від Товариства до Вищого господарського суду України не надходило.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 18.04.2014 між Підприємством (далі - замовник) та Товариством (далі - підрядник) було укладено договір підряду № 80-4/1500-14, згідно умов якого підрядник зобов'язався виконати роботи зазначені у п.1.2 цього договору, згідно з технічними вимогами (додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах, визначених договором;

- відповідно до п. 1.2 договору підрядник зобов'язався виконати наступні роботи: реконструкція ВРП 110 кВ ПС 330 кВ "Миргород" шляхом заміни трансформаторів напруги 110 кВ 1СШ-110 кВ 1ТН-110 на елегазові (інв. № 704/1, 708/1), згідно з технічними вимогами (додаток № 1 до договору) та робочим проектом Реконструкція ВРП-110 кВ ПС 330 кВ "Миргород" (інв. № 704/1, 708/1) шляхом заміни трансформаторів напруги 110 кВ 1 СШ-110 кВ 1ТН-110 на елегазові, а саме:

- придбати устаткування згідно технічних вимог до устаткування, наведених в додатку № 1 та локальних кошторисах № 2-1-3, 2-1-4, 2-1-6 (додатки № 3,4,5);

- виконати будівельно-монтажні роботи згідно із робочим проектом;

- виконати пусконалагоджувальні роботи на змонтованому устаткуванні згідно із робочим проектом;

- ціна договору є твердою і становить 546 213,01 грн., крім того ПДВ 20 % - 109 242,60 грн., разом з ПДВ 655 455,61 грн. та визначається договірною ціною (додаток № 2), який є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору);

- розрахунки за виконані роботи здійснюються за мірою виконаних робіт на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін протягом 30-ти календарних днів, та після реєстрації підрядником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п. 4.1 договору);

- виконання договірних зобов'язань сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (т. 1, а. с. 62-116);

- у період з 01.07.2013 по 31.07.2015 на підприємстві замовника державною фінансовою інспекцією України проводилася планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності, якою було виявлено завищення вартості матеріалів придбаних та встановлених Товариством Підприємству на підставі договору підряду № 80-4/1500-14 від 18.04.2014 на суму 33 621 грн. (без ПДВ), а з ПДВ - 40 345,20 грн., про що 03.11.2015 було складено акт ревізії № 05-21/138.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зміна ціни договору після його виконання заборонена (частина третя ст. 632 ЦК України).

Приписами частини першої ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; вини порушника зобов'язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як вже було зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що ціна робіт була погоджена сторонами у договорі, а акти приймання-передачі виконаних робіт підписані сторонами без зауважень та заперечень. Зобов'язання сторін за договором підряду № 80-4/1500-14 від 18.04.2014 виконані в повному обсязі.

Судами не встановлено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення Товариством своїх зобов'язань за договором підряду № 80-4/1500-14 від 18.04.2014, що виключає застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Акт ревізії державної фінансової інспекції України № 05-21/138 від 03.11.2015 може бути підставою для вжиття інспекцією в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, у тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством України порядку, але не підставою для нарахування та стягнення збитків, які за її твердженням виникли у позивача з договірних правовідносин сторін.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

При цьому, оскільки між сторонами у спорі укладений договір підряду, а кошти які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату належно виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору № 80-4/1500-14 від 18.04.2014 і вони не можуть вважатися ані збитками, ані безпідставно набутим майном.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 02.07.2012 у справі № 5006/18/13/2012.

За результатами касаційного перегляду справи колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень у застосуванні положень ст.ст. 22, 611 ЦК України та ст. 225 ГК України судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим відповідні доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані.

Доводи Підприємства про те, що зафіксоване в акті ревізії державної фінансової інспекції України № 05-21/138 від 03.11.2015 завищення Товариством вартості матеріалів, придбаних та встановлених останнім Підприємству на підставі договору підряду № 80-4/1500-14 від 18.04.2014, є підставою для стягнення з відповідача збитків, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником правової природи збитків та спростовуються вище викладеним.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" державного підприємства "НЕК "Укренерго" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 922/1785/16 Господарського суду Харківської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя Г.П. Коробенко