ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 916/2191/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Карабаня В.Я., Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 916/2191/15 за позовом заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до приватного підприємства "Артек-Союз" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства "Артек-Союз" про стягнення заборгованості в сумі 723 841,11 грн., пені в сумі 69 312,99 грн., 81 659,30 грн. інфляційних сум та 3 % річних в сумі 3 465,65 грн. у зв'язку з порушенням умов договору про надання послуг з постачання теплової енергії (КЕКВ 2271) від 01.10.2014 року №146 в частині оплати теплової енергії за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року, укладеного між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв та приватним підприємством "Артек-Союз".

До прийняття рішення у справі позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 737 463,34 грн., пеню в сумі 148 040,23 грн., 3% річних в сумі 7 401,99 грн. та 100 833,33 грн. інфляційних сум.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.10.2015 року (судді: Оборотова О.Ю., Желєзна С.П., Цісельський О.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 737 463,34 грн., пеню в сумі 14 8040,23 грн., 3% річних в сумі 7 401,99 грн. та 100 833,33 грн. інфляційних сум, а також стягнуто з відповідача на користь державного бюджету судовий збір в сумі 14 906,08 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року (Колоколов С.І., Разюк Г.П., Принцевська Н.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано частково та викладено його резолютивну частину в редакції, за якою позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв 10 941,74 грн. основної заборгованості, 2 017,44 грн. пені, 100,86 грн. 3% річних, 1857,25 грн. інфляційних втрат та 300,10 грн. судового збору за розгляд позовної заяви, а в решті позову відмовлено.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року стягнуто з Міністерства оборони України в особі КЕВ міста Миколаїв на користь приватного підприємства "Артек-Союз" витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 247,60 грн.

У касаційній скарзі позивач КЕВ м. Миколаїв вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним постанову та додаткову постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу від прокурора та інших сторін до суду не надходили.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.12.2016 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 11.01.2017 року.

Заслухавши пояснення представників позивачів і прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.10.2014 року між КЕВ м. Миколаїв та ПП "Артек-Союз" укладено договір про надання послуг з постачання теплової енергії (КЕКВ 2271) № 146, відповідно до умов якого КЕВ м. Миколаїв забезпечує ПП "Артек-Союз" тепловою енергією для забезпечення надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що ПП "Артек-Союз" відшкодовує КЕВ м. Миколаїв вартість теплової енергії (згідно розрахунків), спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг з харчування № 286/2/13/10 від 24.04.2013 року та додаткових угод до нього для кожної військової частини.

Відповідно до п. 2.2.2 договору КЕВ м. Миколаїв зобов'язується своєчасно забезпечувати тепловою енергією протягом дії договору прийняті ПП "Артек-Союз" об'єкти харчування, що задіяні у наданні послуг згідно із договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування.

Згідно з п. 2.3.2 договору ПП "Артек-Союз" зобов'язалося здійснювати оплату вартості за спожиту теплову енергію згідно виставлених тарифів (Додаток 1). Площа приміщення їдальні корегується згідно Наказу від 05.01.2011 року № 5, телеграми від 13.08.2012 року № 303/22/3/918 та наданою ПП "Артек-Союз" щомісячно 20 числа довідки про кількість особового складу, якому надається послуга з харчування.

Пунктом 2.3.3 передбачено, що ПП "Артек-Союз" зобов'язалося після отримання від КЕВ м. Миколаїв рахунку-фактури, акту виконаних робіт, протягом 10 банківських днів здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки КЕВ м. Миколаїв.

У разі звільнення ПП "Артек-Союз" займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення відповідач зобов'язаний повідомити КЕВ м. Миколаїв за 20 діб і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, а КЕВ м. Миколаїв зобов'язаний припинити постачання теплової енергії з дня звільнення ПП "Артек-Союз" приміщення (п. 2.3.6 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору облік теплоенергії, спожитої ПП "Артек-Союз", здійснюється згідно засобів обліку або (до їх встановлення) на підставі розрахунків, виконаних КЕВ м. Миколаїв.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що щомісячно до 30 числа КЕВ м. Миколаїв та ПП "Артек-Союз" на підставі норм лімітів споживання теплової енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) складають та підписують акт виконаних робіт в двох примірника.

Щомісячно до 30 числа КЕВ м. Миколаїв надає ПП "Артек-Союз" рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, які є підставою для проведення оплати по даному договору (п. 6.6 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк з 01 жовтня 2014 року до 31 грудня 2014 року (п. 9.1).

Додатковою угодою №1 від 20.03.2015 року сторони продовжили термін дії договору до 31.03.2015 року.

Додатками № 11.1 до договору сторонами затверджено перелік опалювальних об'єктів, опалювальну площу кожної військової частини та визначений тариф 1 кв. м за місяць.

20.03.2015 року та 31.03.2015 року КЕВ м. Миколаєва направив на адресу ПП "Артек-Союз" супровідні листи № 996, № 1096 з рахунками та акти приймання-передачі за використану теплову енергію за жовтень-лютий 2014-2015 у сумі 583 280,77 грн., за березень 2015 у сумі 5 348,66 грн., згідно з договором від 01.10.2014 року № 146.

За твердженням позивача, КЕВ м. Миколаїв на виконання умов договору від 01.10.2014 року забезпечив ПП "Артек-Союз" тепловою енергією за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року на загальну суму 723 841,11 грн., що підтверджується наданими актами виконаних робіт та рахунками. Однак, відповідач в порушення умов договору не розрахувався за неї, що і стало підставою для звернення заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі КЕВ міста Миколаїв до суду за захистом порушених прав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги прокурора в інтересах держави в особі виконавця до замовника про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з відшкодування вартості теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування на підставі договору.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних сум виходив з доведеності обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за договором у спірний період.

В свою чергу апеляційний господарський суд, частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, виходив з власного розрахунку заборгованості, пені та 3% річних з урахуванням того, що умовами укладеного між сторонами договору та додатків до нього не визначено у яких саме одиницях виміру встановлені показники тарифу за 1 кв. м, вказаного у додатку № 11.1 до договору, у зв'язку з чим такі показники судом визнано вказаними в копійках.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містяться в статі 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції на підставі цих норм законодавства дійшов висновку про те, що між КЕВ м. Миколаїв, як замовником, та ПП "Артек Союз", як виконавцем, склались правовідносини щодо постачання теплової енергії.

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

За ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" розробкою методики розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання займається національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання.

Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Водночас з'ясувавши, що в Додатку № 11.1 до договору та наданих в суді апеляційної інстанції планових калькуляціях вартості опалення по кожній військовій частині не зазначено у яких одиницях виміру визначено тариф за 1 кв. м, та погодившись з доводами відповідача про визначення сторонами цих показників у копійках, суд апеляційної інстанції жодного правового обґрунтування такому висновку не навів, натомість мотивував свій висновок доводами, які ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

В той же час, за ст. 23 Закону України "Про теплопостачання" господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Втім, суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про те, що між сторонами склались правовідносини з постачання теплової енергії, не з'ясував до яких саме суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в розумінні Закону України "Про теплопостачання" відносяться позивач КЕВ м. Миколаїв та відповідач.

В свою чергу, суд першої інстанції задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості взагалі не з'ясував правової природи відносин, що виникли між сторонами на підставі спірного договору, які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і, як наслідок, не встановив дійсних прав та обов'язків сторін щодо предмету спору.

Разом з цим, судами обох інстанцій не було з'ясовано питання про те, чи було підписано відповідачем долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі теплової енергії та не було наведено цим актам правової оцінки як доказам, якими позивач підтверджує надання теплової енергії в спірних обсягах і за спірними тарифами за умовами договору.

До того ж, господарським судом першої інстанції не було розглянуто та не було наведено у судовому рішенні висновків щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 2 ст. 83 ГПК України, яке міститься у додаткових поясненнях, поданих до суду 20.10.2015 року.

Отже, попередні судові інстанції не врахувавши наведеного та не з'ясувавши зазначених обставин, припустилися неправильного застосування вимог статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 згаданого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та дійшли передчасних висновків про задоволення в різному обсязі позовних вимог.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 року, додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2015 року скасувати, і справу № 916/2191/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді В.Карабань

Л.Ковтонюк