ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 914/909/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській областіна рішення від та на постанову відГосподарського суду Львівської області 14.06.2016 Львівського апеляційного господарського суду 20.09.2016у справі№ 914/909/16Господарського судуЛьвівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доГоловного управління Державної фіскальної служби у Львівській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"простягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - третьої особи повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.01.2017, у зв'язку із відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 914/909/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017, у зв'язку із відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду справи № 914/909/16 визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М. (доповідач), судді Барицька Т.Л., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

25.03.2016 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 20364,05 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.06.2016 у справі № 914/909/16 (суддя Долінська О.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (колегія суддів у складі: Давид Л.Л. - головуючий суддя, судді Гриців В.М., Кордюк Г.Т.), стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" виплачене страхове відшкодування у розмірі 20364,05 грн.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 914/909/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.08.2012 між ПАТ "СК "АХА Страхування" (страховик), ОСОБА_5 (страхувальник) та АТ "ОТП Банк" (вигодонабувач) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 294а/12лв/сх, згідно із яким позивач прийняв на себе зобов'язання відшкодувати прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 20.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості.

Відповідно до п. 20.2 договору добровільного страхування до страхових випадків відносяться, зокрема, "Збитки внаслідок ДТП" - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Згідно із додатковою угодою № 2 від 27.03.2013 до договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 294а/12лв/сх від 17.08.2012 вигодонабувачем за даним договором є ОСОБА_5.

19.03.2013 у місті Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу Mitsubishi Nativa д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу Volkswagen Jetta д.н. НОМЕР_2 (який є власністю відповідача) під керуванням ОСОБА_6 (перебував при виконанні трудових (службових) обов'язків).

Постановою Франківського районного суду міста Львова від 03.04.2013 у дорожньо-транспортній пригоді, за участю автомобілів Mitsubishi Nativa д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та Volkswagen Jetta д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, визнано винним водія ОСОБА_6

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14).

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 294а/12лв/сх від 17.08.2012 виконало, платіжним дорученням № 25991 від 18.04.2013 перерахувало страхове відшкодування в розмірі 51437,16 грн.

Згідно із ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Цивільно-правова відповідальність відповідача як власника автомобіля Volkswagen Jetta д.н. НОМЕР_2 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Глобус" за полісом № АВ/3507453.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" фактично сплатило позивачу суму 31073,13 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу та за мінусом франшизи), що підтверджується платіжним дорученням № 223 від 16.01.2016.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, яка складається із різниці між фактичним розміром шкоди, яка виплачена позивачем (51437,16 грн.) та страховим відшкодуванням здійсненим Товариством з додатковою відповідальністю "Глобус" (31073,13 грн.).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку із статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-2878цс15.

За наведених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про те, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" № 294а/12лв/сх від 17.08.2012, до позивача перейшло право вимоги у межах фактичних затрат до особи, відповідальної за заподіяний збиток - Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області в частині різниці між страховим відшкодуванням, яке здійснено позивачем та сумою, яка відшкодована особою, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області для повного відшкодування завданої шкоди, є обґрунтованим і законним. Відтак, Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" виплачене страхове відшкодування у розмірі 20364,05 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових актів, а тому не є підставою для їх скасування. При цьому, в частині встановлення нових обставин та переоцінки доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно із ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 914/909/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ