ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 914/1084/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівШвеця В.О., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного малого підприємства "Гал Тор", м. Львівна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. ЛьвівдоПриватного малого підприємства "Гал Тор", м. Львівпророзірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного малого підприємства "Гал Тор" (далі за текстом - ПМП "Гал Тор") про розірвання Договору оренди нежитлових приміщень № 4506 від 18.10.1999 року, виселення ПМП "Гал Тор" з орендованих нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23 та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 12 300, 15 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2016 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року позовні вимоги задоволено частково: розірвано Договір оренди нежитлових приміщень № 4506 від 18.10.1999 року, укладений між Управлінням комунального майна Львівської міської ради та ПМП "Гал Тор"; виселено ПМП "Гал Тор" з нежитлових приміщень загальною площею 179, 8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23, згідно з актом здачі-приймання; припинено провадження в частині стягнення з ПМП "Гал Тор" 12 300, 15 грн. заборгованості з орендної плати.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати орендних платежів у строки встановлені Договором та наявність заборгованості з орендної плати за період з 01.06.2015 року по 29.02.2016 року, яка станом на 05.04.2016 року становила 12 300, 15 грн. та яку відповідачем сплачено після порушення провадження у даній справі, свідчить про неналежне виконання умов Договору в частині сплати орендної плати, не внесення якої протягом трьох місяців підряд надає право орендодавцю для дострокового розірвання договору оренди, а тому на підставі положень ст. ст. 9, 11, 526, 759, 782, 783, 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 286, ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 10, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" господарські суди дійшли висновків щодо наявності правових підстав для розірвання договору, у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох і більше місяців підряд та, як наслідок, виселення відповідача з орендованого приміщення; водночас, в частині стягнення заборгованості з орендної прати провадження у справі припинено на підставі п. п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПМП "Гал Тор" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року і направити справу на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Вищого господарського суду України надіслано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.1999 року Управлінням комунального майна Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради (правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради) (орендодавець) та ПМП "Гал Тор" (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 4506 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого орендодавець здав, а орендар прийняв в оренду з 08.07.1999 року до 08.07.2004 року терміном на п'ять років у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Лобачевського, 23.

Згідно з п. 3 Договору розрахунок орендної плати здійснюється у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року та № 699 від 18.05.1998 року. Орендна плата за місяць (Опл. міс.) становить 205, 32 грн. + ПДВ з 01.08.1999 року.

Пунктом 5 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За орендоване приміщення орендар повинен щомісяця до 10 числа сплатити орендну плату за попередній місяць. Орендна плата перераховується орендарем на рахунок Відділу житлового господарства Шевченківської районної адміністрації (п. 6 Договору оренди зі змінами згідно Додатку № 16 від 12.02.2004 року).

Відповідно до п. 8 Договору несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця. При цьому з орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення.

За приписами п. п. 15.1, 15.6 Договору орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату з урахуванням її індексації і ПДВ; при припиненні або розірванні Договору повернути орендодавцю протягом 15-ти днів звільнений об'єкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖЕКу в належному санітарно-технічному стані, обумовленому Договором оренди.

Договір оренди нежитлових приміщень № 4506 від 18.10.1999 року неодноразово пролонговувався на той самий термін і на тих самих умовах, востаннє до 08.07.2019 року.

Згідно довідки Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 4-2302-412 від 11.04.2016 року станом на 05.04.2016 року заборгованість відповідача за Договором оренди № 4506 від 18.10.1999 року за період з 01.06.2015 року по 29.02.2016 року складає 12 300, 15 грн. При цьому, у період з 01.10.2015 року по 01.02.2016 року включно орендна права взагалі не вносилась, що вказує на порушення орендарем умов Договору оренди (несплата орендної плати протягом 3-х місяців і більше), які надають орендарю право для дострокового розірвання Договору оренди на його вимогу, з огляду на що позивач і звернувся до господарського суду з даним позовом.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем здійснено оплату заборгованості з орендної плати за весь період прострочення, що підтверджується платіжним дорученням № 510 від 23.05.2016 року щодо перерахування відповідачем на рахунок позивача 16 081, 25 грн. орендної плати по Договору № 4506 та Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 23.05.2016 року, згідно якого заборгованість по спірному Договору відсутня, а тому враховуючи сплату заборгованості на стадії розгляду спору по суті господарським судом провадження у справі в частині стягнення заборгованості припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмета спору.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди нежитлових приміщень № 4506 від 18.10.1999 року та виселення відповідача з орендованих нежитлових приміщень, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що несплата орендних платежів у строки, встановлені Договором оренди, є порушенням його умов та приписів ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тобто, є істотним порушенням умов Договору оренди і відповідно до ч. 2 ст. 651, ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є підставою для дострокового розірвання Договору оренди на вимогу орендодавця.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 758 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, а тому з огляду на зазначені законодавчі приписи господарськими судами задоволено вимогу позивача про виселення відповідача з орендованих нежитлових приміщень.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів є передчасними та зробленими без належного з'ясування всіх обставин справи з огляду на наступне.

Так, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в якості єдиної підстави для розірвання Договору оренди зазначив порушення орендарем умови Договору щодо строку внесення орендних платежів протягом трьох і більше місяців (заборгованість розрахована за період з 01.06.2015 року по 29.02.2016 року).

Разом з тим, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів було не повно досліджено обставини у даній справі, зокрема, не з'ясовано чи дійсно відповідачем здійснювалась переплата орендних платежів у минулих періодах та чи існувала заборгованість протягом 3-х місяців підряд і більше, що могло бути підставою для дострокового розірвання Договору оренди за ініціативою орендодавця відповідно до умов укладеного сторонами Договору та в порядку, встановленому цивільним законодавством.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій, визнаючи обґрунтованими вимоги позивача в частині розірвання Договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення, не надали належної правової оцінки правовідносинам сторін з урахуванням законодавства, яке регулює орендні правовідносини.

Так, згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За приписами ст. 783 Цивільного кодексу України розірвання договору найму (оренди) на вимогу наймодавця можливе, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

В той же час, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку без дотримання вищенаведених законодавчих приписів.

При цьому, відсутні передумови для застосування ст. 651 Цивільного кодексу України, як підстави для розірвання в судовому порядку договору у зв'язку з несплатою орендних платежів, оскільки ч. 3 цієї статті, так само як і ст. 782 цього Кодексу встановлено для таких випадків право на односторонню відмову від договору з дотриманням порядку, передбаченого ст. 188 Господарського кодексу України.

Всупереч наведеним нормам права, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин справи щодо направлення позивачем відповідачу (орендарю) та одержання останнім з огляду на приписи ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України повідомлення орендодавця про відмову від Договору у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, пред'явлений позов про розірвання Договору оренди з мотивів невнесення орендної плати не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця, а тому є передчасними і висновки господарських судів щодо виселення відповідача з орендованих нежитлових приміщень у зв'язку з розірванням Договору оренди у судовому порядку з підстав, заявлених позивачем.

Однак, зазначені обставини залишились поза увагою господарських судів попередній інстанцій, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ПМП "Гал Тор" підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року у справі № 914/1084/16 - скасувати.

3. Справу № 914/1084/16 направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.О. Швець О.В. Яценко