ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року Справа № 905/654/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційні скарги1) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Банк Розвитку", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.10.2015 (головуючий суддя Ушенко Л.В., М'ясищев А.М., Склярук О.І.)у справі№ 905/654/15 Господарського суду Донецької областіза позовомПублічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест"простягнення заборгованості за кредитним договоромза участю представників:позивачаГорячих Я.О.,відповідачаСкроботов Є.А.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.08.2015 у справі №905/654/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест" про стягнення заборгованості за кредитним договором № KKPOG.137661.033 від 24.09.2014 в сумі 5.428.812,26 грн. задоволені в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2015 рішення Господарського суду Донецької області від 26.08.2015 у справі № 905/654/15 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" пені за порушення строків сплати заборгованості за кредитним договором № KKPOQ.137661.003 від 24.09.2014 у сумі 124.177,98 грн. скасовано; позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" заборгованість за кредитним договором від 24.09.2014 № KKPOQ.137661.003 у сумі 4.483.000,00 грн. - заборгованість за кредитом та у сумі 821.634,28 грн. - заборгованість за відсотками. В задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 124.177,98 грн. за порушення строків погашення заборгованості за кредитним договором № KKPOQ.137661.003 від 24.09.2014 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Банк Розвитку" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема Розпорядження Кабінету Міністрів від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не було враховано тієї обставини, що дія вказаного Розпорядження Кабінету Міністрів на час спірних правовідносин була призупинена.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 1056-1 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами було неправильно застосовано підвищену процентну ставку при розрахунку спірної заборгованості за відсотками.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг, в т.ч. з урахуванням вимог Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-Інвест" (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір №ККРОG.137661.033 (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти - кредит у розмірі 4.483.000,00 грн. терміном користування до 15.10.2014.

Згідно з пп. 1.1.3 процентна ставка за користування кредитом - 21 % річних, тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пп. 1.1.4 комісія за надання кредитних ресурсів складає 0%.

Кредит надається на рефінансування простроченої заборгованості з основного боргу за кредитним договором № ККРОВ.137661.031 від 05.06.2014.

Вид кредиту - поновлювана кредитна лінія (п.1.4).

Згідно з п. 2.1 кредитного договору видача кредиту здійснюється виключно після підписання договорів, які забезпечують виконання зобов'язань за цим договором, на підставі заяви позичальника та платіжного доручення.

Пунктом 2.3 передбачено, що моментом (днем) надання кредиту вважається день перерахування грошових коштів на відповідні рахунки, визначені в заяві позичальника.

Проценти за користування кредитом підлягають сплаті в кінці строку дії цього договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими (п. 2.4. кредитного договору).

Відповідно до п. 2.5 кредитного договору позичальник користується кредитними коштами за наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: з 24.09.2014 по 15.10.2014 - 4.483.000,00 грн.

Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування процентів здійснюється щоденно, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році (п. 2.7, 2.8 кредитного договору).

Згідно з п. 6.2 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 31 % (тридцять один) процентів річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.1 договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором.

Додатковою угодою № 1 від 18.11.2014 внесено зміни до пп. 1.1.2 Договору - продовжено термін користування кредитом до 15.04.2015. Підункт 1.1.2 викладено в наступній редакції: "Позичальник сплачує банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 157.000,00 грн. Позичальник здійснює сплату комісії у строк до 05.01.2015".

Змінами до п. 2.4 Договору визначений новий період сплати процентів: нарахованих з 24.09.2014 по 31.12.2014 включно до 05.01.2015; нарахованих з 01.01.2015 з 1-го по 5-е число кожного поточного місяця. Заборгованість за процентами погашається в сумі залишку на перше число кожного місяця за попередній місяць, починаючи з 01.01.2015. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

На підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест" Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" згідно з розпорядженням від 24.09.2014 видало грошові кошти в сумі 4.483.000,00 грн. за кредитним договором №ККРОG.137661.033 від 24.09.2014.

Оскільки станом на 15.04.2015 (строк повернення кредиту згідно з п. 1.1.2 договору в редакції додаткової угоди від 18.11.2014) відповідач суму отриманого кредиту не повернув, банк на адресу боржника (відповідача) направив повідомлення (вих. № 2724 від 10.06.2015) з вимогою сплатити суму боргу.

Оскільки відповідач станом на 19.06.2015 заборгованість зі сплати кредиту та процентів не сплатив, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 5.428.812,26 грн., з яких 4.483.000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 821.634,28 грн. - прострочена заборгованість за процентами та 124.177,98 грн. - нарахована пеня на відсотки.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як встановлено судами, банк свої зобов'язання щодо видачі кредиту виконав, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача за період з 24.09.2014 по 19.06.2015. Відповідач своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість за тілом кредиту у сумі 4.483.000,00 грн.

Наявність зазначеної заборгованості підтверджується матеріалами справи і відповідачем не спростована.

Позивачем також були нараховані проценти на строкову заборгованість за кредитом з розрахунку 21 % у сумі 447.179,25 грн., яка також не сплачена відповідачем.

Умовами кредитного договору, зокрема п. 6.2, сторони погодили, що за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 31 % (тридцять один) процентів річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач порушив строки погашення заборгованості, позивач для нарахування процентів правомірно застосував проценту ставку у розмірі 31 % річних на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 16.10.2014 по 18.06.2015 у сумі 374.455,03 грн. А тому доводи відповідача про те, що судами було неправомірно застосовано підвищену процентну ставку при розрахунку спірної заборгованості за процентами, є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 4.483.000,00 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту та 821.634,28 грн. простроченої заборгованості за процентами.

Крім того позивачем нарахована пеня на відсотки за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором за період з 18.11.2014 по 18.06.2015 в сумі 124.177, 98 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у ст. 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 1 наведеного Закону періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014 № 18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено смт. Очеретине Донецької області, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 у справі № 826/18327/14, за адміністративним позовом ТОВ "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30.10.2014 № 1053-р".

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 відповідно до ст.ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Прийняття ж Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест" зареєстровано за адресою: 86020, Донецька обл., Ясинуватський район, селище міського типу Очеретине, вулиця Залізнична, будинок 10.

Окремо колегія суддів зазначає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" визнано такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053". На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено смт. Очеретине Донецької області, де проводив свою господарську діяльність відповідач.

Вказаним розпорядженням також доручено Міністерству внутрішніх справ, Міністерству оборони за участю Служби безпеки у п'ятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції внести на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про внесення змін до переліку, затвердженого цим розпорядженням, з метою визначення остаточного переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є чинним, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, положення ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 124.177,98 грн., а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника-2 про необхідність врахування форс-мажорних обставин, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" від 02.12.1997 № 671/97-ВР передбачено, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідачем не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника-2 про те, що судом апеляційної інстанції було безпідставно відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 910/25656/15, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 910/25656/15 порушено Господарським судом міста Києва 15.10.2015, тобто після прийняття місцевим судом рішення у даній справі (26.08.2015).

Відтак, відповідних обставин на час прийняття оскаржуваного рішення не існувало.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Апеляційний перегляд рішення місцевого суду у даній справі з урахуванням обставин, встановлених у справі № 910/25656/15, фактично призвів би до перегляду справи по суті на основі зовсім інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ГПК України.

Водночас колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неналежне повідомлення його судами попередніх інстанцій про розгляд справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлявся судами про час і місце розгляду справи з дотриманням вимог Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржників, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

В зв'язку із залишенням без задоволення касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Банк Розвитку" з позивача підлягає стягненню до державного бюджету України судовий збір, сплату якого було відстрочено при поданні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський Банк Розвитку" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-агро-інвест" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2015 у справі № 905/654/15 - без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до державного бюджету України 97.718,62 грн. судового збору.

Доручити Господарському суду Донецької області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова