ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Справа № 926/333/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Демидової А.М., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 26.04.2016та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016у справі№926/333/16 Господарського суду Чернівецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПриватного підприємства "Надпред теплосервіс"простягнення заборгованості 113 071,95 грн.за участю представників сторін:від позивача:Громніцький Ю.П.;від відповідача:не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства "Надпред теплосервіс" (далі - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 113 071,95 грн., в тому числі 31 819,56 грн. пені, 4 526,80 грн. річних та інфляційних втрат в розмірі 76 725,58 грн.

Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені до 1000 грн. у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 26.04.2016 у справі № 926/333/16 (суддя Миронюк С.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 (колегія суддів у складі: Мельник Г.І., Гриців В.М., Плотніцький Б.Д.) заяву відповідача про зменшення розміру пені задоволено частково, зменшено розмір стягуваної пені на 50% в сумі 15 909,78 грн; позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Надпред теплосервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 15 909,78 грн., інфляційні втрати в розмірі 76 725,58 грн., 3% річних у сумі 4 526,80 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови у стягненні 15 909,78 грн. пені, а постанову суду апеляційної інстанції - у повному обсязі, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ПП "Надпред теплосервіс" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 15 909,78 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 27.12.2013 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець), правонаступником якого є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та ПП "Надпред теплосервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2030/14-БО-38, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За змістом п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м природного газу 3 823,78 грн., крім того ПДВ 17% - 650,04 грн., всього з ПДВ 4 473,82 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

За умовами п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 (п'ять) років.

Судами попередніх інстанцій встановлено та двосторонніми актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, та від 31.12.2014 підтверджено, що в період січень-грудень 2014 року позивачем поставлено відповідачу природний газ в кількості 628,827 тис. куб.м загальною вартістю 3 124 549,68 грн.

Посилаючись на те, що відповідачем було порушено строки оплати поставленого природного газу, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за період з 15.02.2014 по 03.04.2015.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у повному обсязі, суди попередніх інстанцій, встановивши прострочення відповідачем оплати поставленого природного газу, дійшли висновку про наявність підстав для застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Задовольняючи при цьому частково клопотання відповідача про зменшення розміру пені, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, було взято до уваги, що відповідач надає послуги з тепловодопостачання бюджетним установам та органам місцевого самоврядування; заборгованість споживачів перед ПП "Надпред теплосервіс" станом на 01.01.2015 складає 450 523,00 грн.; станом на час розгляду справи в суді відповідач з позивачем розрахувався повністю за спожитий газ в 2014 році.

Так, згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 230, ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено зобов'язання учасника господарських відносин сплатити штрафні санкції у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зокрема, у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, розмір яких, зазвичай, визначається обліковою ставкою Національного банку України та не може перевищувати подвійної облікової ставки, що діяла у відповідний період.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено прострочення відповідачем оплати за поставлений позивачем природний газ, що підтверджується доказами у справі, правомірним є висновок щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені та застосування, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо тверджень скаржника про безпідставність зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені на 50%, варто зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, дослідивши подані сторонами докази, суди встановили, що відповідач обслуговує населення, бюджетні установи і організації, а тому несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором має місце з урахуванням об'єктивних та незалежних від відповідача факторів, а саме: різниці у тарифах, невідшкодування такої різниці з місцевого бюджету, заборгованості населення. Крім того, судами встановлено, що станом на час розгляду справи у суді відповідач повністю розрахувався за спожитий газ за 2014 рік, а позивачем не надано доказів, що порушення відповідачем зобов'язання потягло значних втрат для позивача.

Вищий господарський суд України вважає, що ухвалюючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши подані сторонами докази та встановивши вказані вище обставини, обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, зменшивши пеню на 50%.

Суд касаційної інстанцій також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає скаржник.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.04.2016 у справі № 926/333/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді А. Демидова

С. Самусенко