ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Справа № 910/31303/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача:Патрик Г.Г. дов. від 28.12.2015 № 137розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016у справі№ 910/31303/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"доМоторного (транспортного) страхового бюро Українипростягнення 25 096,25 грн.ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" (далі - ПАТ "Просто-Страхування", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ, відповідач) про стягнення 25096,25 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 (суддя Мандриченко О.В.) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском позивачем встановленого чинним законодавством трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 (головуючий суддя Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" страхового відшкодування у сумі 25096,25 грн., 1218,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із встановлених обставин поважності причин пропуску строку позовної давності, у зв'язку з чим такий строк судом було відновлено. Задовольняючи позов апеляційний господарський суд, керуючись положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", дійшов висновку про те, що до позивача після сплати страхувальнику страхового відшкодування перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП. При цьому, оскільки такою особою є ОСОБА_5, який є учасником бойових дій, то, в силу вимог п. 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", саме МТСБУ є особою, яка зобов'язана відшкодувати позивачу суму страхової виплати.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неповне з'ясування апеляційним судом обставин справи та порушення ним норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 257, 267 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Наголошує на тому, що висновки апеляційного суду про поважність причин пропуску строку позовної давності не відповідають обставинам справи. Зокрема позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які унеможливили або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення заявника касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між ПАТ ""Просто-Страхування" та ФОП ОСОБА_6 16.05.2012 було укладено договір страхування майнових інтересів власника автомобіля "Мітсубіші Патжеро", реєстраційний номер НОМЕР_1.

30.10.2012 у місті Маріуполь на проспекті Перемоги відбулась дорожньо- транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 та застрахований автомобіль "Мітсубіші Патжеро", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_7.

Відповідно до Постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.02.2013 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_5.

У результаті цієї пригоди був пошкоджений, зокрема, автомобіль страхувальника. Відповідно до висновку №1048 від 02.11.2012 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Мітсубіші Патжеро", реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 37 842,58 гривень.

17.12.2012 співробітниками ПАТ "Просто-Страхування" було складено розрахунок страхового відшкодування №6058, що належить до виплати страхувальнику. Згідно з даним розрахунком страхове відшкодування становить 25096,25 гривень. Відповідно до платіжного доручення №39519 від 20.12.2012 ПАТ "Просто-Страхування" виплатило страхувальнику страхове відшкодування за ремонт автомобіля НОМЕР_3 в розмірі 25096,25 грн.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, відповідно до наведених вимог законодавства, ПАТ "Просто-Страхування" після виплати страхового відшкодування отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, транспортний засіб - автомобіль марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, знаходився під керуванням ОСОБА_5, вина якого у скоєнні ДТП встановлена в судовому порядку.

При цьому, у рішенні Апеляційного суду Запорізької області № 22-Ц/778/4473/15 від 04.08.2015 було встановлено, що ОСОБА_5 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 01.10.2008.

Відповідно до п. 13.1 статті 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Отже, відповідно до наведених вимог законодавства, саме МТСБУ зобов'язане відшкодувати завдану ОСОБА_5 шкоду. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем, суд першої інстанції зазначив про відсутність з боку ПАТ "Просто-Страхування" заяви про визнання поважною причини пропуску строку та відновлення пропущеного строку, як це передбачено частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Така заява, як підтверджується матеріалами справи, була подана позивачем на стадії апеляційного провадження. Розглянувши згадану заяву апеляційний суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності з огляду на те, що про наявність у заподіювача шкоди статусу учасника бойових дій позивач дізнався лише з рішення Апеляційного суду Запорізької області від 04.08.2015 у справі №22-Ц/778/4473/15, а також зважаючи на ті обставини, що відповідач надав відповідь на заяву позивача про виплату страхового відшкодування вже після спливу строку позовної давності.

Переглядаючи справу у касаційному провадженні колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені висновки апеляційного господарського суду передчасними з огляду на таке.

Визнаючи поважною причину пропуску позивачем строку позовної давності, апеляційний суд не врахував положення п.п. 36.1, 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", якою визначено порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком і порядок його виплати, та встановлено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Водночас подання відповідної заяви до страховика чи МТСБУ не є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності.

Разом з тим поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось з'ясування причин та обставин, які завадили чи унеможливили звернення позивача до суду із згаданим позовом до МТСБУ як до особи, відповідальної за дії ОСОБА_5, одразу ж після ознайомлення з рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04.08.2015.

Слід зауважити, що у рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 зазначено, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Обрання певного засобу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на те, згадані порушення норм процесуального права (статті 43, 53 Господарського процесуального кодексу України), які перешкодили достеменному встановленню фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, оскільки ним неповно з'ясовано питання про поважність причин пропуску позивачем строку позовної даності, колегія суддів вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування постанови та передачі справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що прийнята без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі №910/31303/15 скасувати.

Справу №910/31303/15 направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролев