ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Справа № 909/1094/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.05.2015та рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014у справі№909/1094/14 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомВиконавчого комітету Івано-Франківської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківськпрозобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути їх позивачу по акту приймання-передачіза участю представників сторін:від позивача:не з'явився;від відповідача:ОСОБА_5;від третьої особи на стороні позивача не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 у справі №909/1094/14 (суддя Фанда О.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 (колегія суддів у складі: Марко Р.І., Кордюк Г.Т., Костів Т.С.), задоволено позовні вимоги виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення, а саме: нежитлові приміщення площею 20,10 кв.м., які розташовані на першому поверсі в будинку за адресою АДРЕСА_2, та повернення їх позивачу по акту приймання-передачі.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою судів першої та апеляційної інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог. Крім того, скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги до прийняття постанови Вищим господарським судом України у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.09.2016 у справі №909/1094/14 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду, а також відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до прийняття постанови Вищим господарським судом України у даній справі.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2004 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (далі - позивач, орендодавець) та підприємцем ОСОБА_4 (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2205 (із змінами та доповненнями), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 20,10 кв. м., які розташовані на першому поверсі в будинку по АДРЕСА_2 та перебувають на балансі ЖЕО-9.

Приймання-передача в оренду нежитлових приміщень, згідно з вказаним договором, відбулась на підставі акту приймання-передачі в оренду нежитлових приміщень в будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 01.04.2004.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2014 у справі №909/1498/13, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2014, розірвано договір оренди нежитлових приміщень №ДО-2205 від 01.04.2004 у зв'язку з невиконанням орендарем зобов'язань за договором оренди, а саме: відповідач не уклав з позивачем договори оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт оренди за договором №ДО-2205 та не уклав інші договори щодо обслуговування навколишньої території, а також відповідачем самовільно, без письмової згоди позивача, проведена добудова мезоніна площею 16,2 кв.м. над гаражем.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2014 позивач у даній справі звернувся до відповідача з претензією №1172/01-15/48-в, в якій вимагав звільнити та повернути орендовані приміщення відповідно до умов договору у зв'язку з його розірванням за рішенням суду.

Посилаючись на те, що вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення, орендар звернувся до суду з даним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання останньої звільнити нежитлові приміщення площею 20,10 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2014 у справі № 909/1498/13 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № ДО-2205 від 01.04.2004 набрало законної сили, то у відповідача виник обов'язок щодо повернення предмету оренди, який ним не був виконаний в добровільному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У відповідності до п. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

За приписами ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 2.4 договору оренди нежитлових приміщень №ДО-2205 від 01.04.2004 після закінчення дії цього договору, у тому числі у разі припинення в порядку ст. 782 ЦК України, або у випадку іншого розірвання договору, включаючи розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин (ст. 652 ЦК України), набранням законної сили рішення суду про визнання цього договору недійсним, неукладеним або про застосування наслідків нікчемної угоди, орендар повертає орендодавцеві приміщення у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору, в тому числі, у разі недосягнення між сторонами цього договору угоди щодо строків повернення приміщень. Передача приміщень від орендаря до орендодавця після припинення або розірвання цього договору здійснюється за актом приймання-передачі приміщень, що підписується повноваженими представниками орендаря та орендодавця.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2014 у справі №909/1498/13 (яке набрало законної сили 18.06.2014), встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №ДО-2052 від 01.04.2004, внаслідок чого даний договір розірвано.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Вказаний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (справах) зі спору, що вирішувалась раніше, в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Таким чином, оскільки договір оренди є розірваним з 13.08.2014, орендоване приміщення станом на момент розгляду спору судом відповідач не звільнив, то суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути їх позивачу по акту приймання-передачі.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач здебільшого наводить доводи, спрямовані на спростування наявності підстав для розірвання договору оренди, в той час як предметом даного спору є звільнення орендованих приміщень та повернення їх позивачу. Наявність підстав для розірвання договору оренди була предметом судового розгляду у іншій справі №909/1498/13, а тому в межах даної справи повторно не досліджується.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 у справі №909/1094/14 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) у дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030104, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: №31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019) судовий збір у розмірі 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 50 коп. за подання касаційної скарги у справі № 909/1094/14.

Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

О. Попікова