Постанова ВГСУ від 10.01.2017 року у справі №916/1467/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 916/1467/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів : Яценко О.В., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.11.2016у справі№ 916/1467/16 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амитрин"простягнення 12948,44грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Казакова К.О. (довіреність №20/7-40 від 05.01.2017) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Волков Р.В.) від 11.07.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Лашин В.В., судді - Воронюк О.Л., Таран С.В.) від 10.11.2016, у справі №916/1467/16 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.129 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 509, 525, 1212 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (ГК України), ст.ст.22, 32-34, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (у наступному за текстом - ДП "Одеський МТП") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амитрин" (далі - ТОВ "Амитрин") про стягнення суми безпідставно завищеної вартості підрядних робіт за договором №КД-19085 від 16.07.2014 в розмірі 12948,44грн та судових витрат.

Судами встановлено таке.

16.07.2014 року між сторонами укладено договір №КД-19085, за умовами якого ДП "Одеський МТП" доручило, а ТОВ "Амитрин" зобов'язалося виконати роботи з вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій будівель і споруд замовника за адресами: м. Одеса, Митна пл. №1; Газовий пров. №2, загальною площею обробки 14405,56 кв.м.

Загальна вартість договору визначена сторонами в пункті 3.1. договору, з урахуванням додаткової угоди від 29.09.2014, в сумі 341590,38грн, у тому числі ПДВ. Вартість робіт за договором була визначена відповідно до Правил визначення вартості будівництва (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293.

Відповідно до умов договору були виконані підрядні роботи на загальну суму 340049,86грн, що було підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в., яка сплачена в повному обсязі.

19.01.2016 Одеською об'єднаною державною фінансовою інспекцією в Одеській області згідно із п.1.1.3.1. плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Одеській області на 4 квартал 2015 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Одеський МТП" за період з 01.10.2013 по 30.09.2015, за результатами якої встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії №05-11/3. Зокрема, в ході проведення зустрічної звірки з ТОВ "Амитрин" встановлено, що весь обсяг робіт виконано із залученням субпідрядної організації ТОВ "Даммара" (субпідрядник), не були підтверджені фактичні витрати у зв'язку з різницею витрат по субпідрядним організаціям та генпідрядною організацією на суму 12948,44грн.

09.03.2016 ДП "Одеський МТП" звернулося до відповідача з вимогою щодо повернення 12948,44грн безпідставно завищеної вартості виконаних підрядних робіт. Однак згадана вимога залишена відповідачем без реагування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.837, ч.1 ст.843, ч.1 ст.844, ч.2 ст.845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до ч.1 ст.849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно з частинами 1, 2 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Судами встановлено, що всі виконані роботи за договором №КД-19085 від 16.07.2014 прийняті позивачем за відповідними актами, підписаними ним без будь-яких зауважень та оплачені останнім повністю, жодних претензій відносно обсягу і якості робіт ні на момент їх прийняття та оплати позивачем, ні на момент звернення до суду з цим позовом, останнім не заявлялось.

Тобто, зобов'язання відповідача, що виникло на підставі договору №КД-19085 від 16.07.2014, було належним чином виконано останнім відповідно до приписів законодавства та умов договору.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України).

Втім, відповідність договору №КД-19085 від 16.07.2014 вимогам законодавства позивачем не оспорюється, зміни щодо ціни договору до нього сторонами не вносились, що з огляду на приписи ст.ст.204, 651, ч.3 ст.632, ст.853 ЦК України, свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Посилання скаржника на незастосування судами приписів ст.1212 ЦК України колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року в справі № 6-88цс13.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Відтак, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, застосування положень ст.1212 ЦК України до них є безпідставним.

Висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення спірної суми за приписами законодавства, що регламентує підстави та порядок відшкодування збитків, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи виконані відповідачем належним чином у відповідності до умов укладеного договору і на момент їх прийняття позивачем як замовником у останнього були відсутні будь-які претензії щодо обсягу, вартості і якості робіт, які могли б бути підставою для відмови від підписання актів прийняття виконаних робіт, отже, не можливо вважати, що відповідач припустився порушення своїх зобов'язань за договором підряду, відтак відсутність в діях відповідача правопорушення свідчить і про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді збитків.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -