ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 910/9776/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м. Старокостянтинів Хмельницької області (далі - Підприємство),

на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016

зі справи № 910/9776/16

за позовом Підприємства

до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК),

про визнання недійсним та скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Прохорова Є.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним та скасування рішення АМК від 16.02.2016 № 68-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2016 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (колегія суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Жук Г.А. і Мальченко А.О.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (з додатковими письмовими поясненнями до неї) Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами у розгляді справи норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, прийняття їх без порушень норм матеріального і процесуального права, та просить скаргу залишити без задоволення, а відповідні судові рішення - без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Оспорюваним рішенням на Підприємство накладено штраф у розмірі 790 311 грн. за вчинення порушення, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей на упаковці виробленого ним продукту "масло солодковершкове селянське" щодо його назви та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту.

З оспорюваного рішення вбачається, що у 2012 році в різних областях України територіальними органами Держспоживінспекції України під час здійснення контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил були виявлені та встановлені непоодинокі факти наявності рослинних жирів у маслі солодковершковому селянському виробника Підприємства, зокрема:

- у маслі солодковершковому селянському, 72,6% жиру, ТМ "Вершкова долина", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 03.05.2012 (протокол випробовувань від 23.05.2012 № 1146/12-ВЦ/1, регіон виявлення неналежної продукції - Кіровоградська область);

- у маслі солодковершковому селянському, 72,6% жиру, ТМ "Вершкова долина", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 28.05.2012 (протокол випробовувань від 15.06.2012 № 1022зп, регіон виявлення неналежної продукції - Херсонська область);

- у маслі солодковершковому селянському, 72,6% жиру, ТМ "Вершкова долина", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 15.06.2012 (протокол випробовувань від 16.07.2012 № 1663/12-ВЦ/1, регіон виявлення неналежної продукції - Кіровоградська область);

- у маслі солодковершковому селянському, 72,6% жиру, ТМ "Вершкова долина", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 07.07.2012 (протокол випробовувань від 26.07.2012 № 1920/12-ВЦ/1, регіон виявлення неналежної продукції - Черкаська область);

- у маслі солодковершковому селянському, 72,6% жиру, ТМ "Вершкова долина", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 17.07.2012 (протокол випробовувань від 03.08.2012 № 9947-9954/12-х; вміст немолочного жиру становить 50% загального вмісту жиру, регіон виявлення неналежної продукції - м. Київ);

- у маслі солодковершковому селянському, 72,6% жиру, ТМ "Наш молочник", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 18.07.2012 (протокол випробовувань від 03.08.2012 № 9947-9951/12-х, вміст немолочного жиру становить 10% загального вмісту жиру, регіон виявлення неналежної продукції - м. Київ);

- у маслі солодковершковому селянському, 72,6% жиру, ТМ "Вершкова долина", ДСТУ 4399:2005, дата виготовлення - 24.09.2012 (протокол випробовувань від 08.10.2012 № 2365, фактична частка виявленого рослинного жиру - 23,7%, регіон виявлення неналежної продукції - Полтавська область).

У 2010 та 2011 роках за результатами проведених випробовувань державного підприємства (далі - ДП) "Черкаський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" також було виявлено рослинний жир у маслі солодковершковому селянському, 72,5% жиру ТМ "Вершкова долина", ДСТУ 4399:2005, виробник Підприємство, дата виготовлення 13.10.2010 (протокол випробовувань від 26.10.2010 № 2711/10-ВЦ/1, регіон виявлення неналежної продукції - Черкаська область).

Дослідні випробовування зазначеного масла солодковершкового селянського проводили такі суб'єкти: ДП "Черкасистандартметрологія"; ДП "Херсонський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"; ДП "Всеукраїнський держаний науково - виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" та ДП "Полтавський регіональний науково - технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації". Цими установами та організаціями встановлено факт наявності рослинних жирів у маслі солодковершковому селянському виробництва Підприємства, що підтверджується відповідними протоколами випробувань. Вказані суб'єкти є належно акредитованими та мають повноваження щодо проведення відповідних досліджень харчових продуктів.

Посилання Підприємства на те, що воно виробляє також спреди, які містять рослинні жири, у зв'язку з чим причиною потрапляння рослинних жирів до масла солодковершкового, а також невідповідності такого масла вимогам ДСТУ 4399:2005 є випадки пересікання технологічних потоків при подачі продукту на фасувальні автомати не взято судами до уваги з огляду на те, що збій в технологічному процесі та, відповідно, виготовлення товару, що не відповідає встановленим нормам (виробничий брак), не є підставою для продажу такого товару споживачам із зазначенням на етикетці неправдивих відомостей щодо складу продукту. Контроль за якістю продукції покладається на особу, яка її виготовляє, у зв'язку з чим у випадку виявлення браку виробник мав вжити всіх можливих заходів, спрямованих на недопущення продажу такого товару споживачам.

Матеріали справи не містять доказів вчинення Підприємством дій щодо виявлення неякісної продукції та її виведення з обігу. Крім того, таку продукцію виявлено АМК у різних регіонах - Кіровоградській, Херсонській, Черкаській, Полтавській областях та у м. Києві, що свідчить про продаж товару з невірною інформацією щодо його вмісту значній кількості споживачів.

Позивач також зазначив, що придбання товару в м. Києві та подання на випробування в м. Житомир здійснювалося з порушенням вимог щодо транспортування продукції, у зв'язку з чим результати відповідних випробувань є невірними та не можуть братися до уваги. Суди не прийняли такі твердження, оскільки Підприємством не доведено можливості перетворення тваринних жирів у рослинні при порушенні правил транспортування або зберігання продукції.

Надані Підприємством протоколи випробувань, у яких встановлено відсутність рослинних жирів у маслі солодковершковому селянському, не прийняті судом, оскільки матеріалами справи не підтверджується реальний продаж споживачам наданих на дослідження зразків (такі зразки подавалися до відповідних установ позивачем; будь-які докази придбання такої продукції в роздрібних мережах та продажу їх споживачам у матеріалах справи відсутні).

Позивачем не подано доказів на спростування факту продажу товару, вміст якого не відповідає зазначеній на упаковці інформації, невизначеному колу споживачів; інформація про склад продукції впливає на намір споживачів придбати певний товар.

Зазначення неправдивих відомостей щодо складу продукції надає позивачу переваги у конкуренції з іншими виробниками масла солодковершкового, оскільки споживач при купівлі товару порівнює товари позивача з товарами інших виробників масла солодковершкового, у складі яких відсутні рослинні жири, а не з продуктами, в яких вміст рослинних жирів зумовлений характеристиками та споживчими якостями самого продукту (спреди).

Отримання зазначених переваг у конкуренції з іншими виробниками масла призвело до отримання позивачем неправомірного прибутку, оскільки вартість рослинних жирів значно нижча від вартості масла солодковершкового; відтак додавання рослинних жирів до складу продукції дозволяє зменшити її собівартість та здійснювати продаж товару і серед тих осіб, які не мали наміру придбавати масло з рослинними жирами.

У прийнятті оспорюваного рішення АМК діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлені законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; АМК враховано всі обставини справи, зокрема: припинення позивачем виявлених порушень; розмір чистого доходу від реалізації продукції та відсоткової частини товарів з виявленими порушеннями.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Розпорядженням державного уповноваженого АМК від 05.06.2012 розпочато розгляд справи № 227-26.4/219-12 за ознаками вчинення Підприємством порушення, передбаченого статтею 151 Закону.

Твердження позивача про те, що збір інформації про Підприємство розпочався до початку розгляду справи АМК та безпідставно порушено провадження у справі за заявою уповноваженого представника громадянина ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на те, що за змістом пункту 17 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" або частини першої статті 28 Закону, є суб'єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права. Такі заяви мають відповідати вимогам, викладеним у пункті 18 цих Правил. На підставі вказаної заяви та отриманих від позивача відомостей АМК було розпочато розгляд справи № 127-26.4/219-12.

Твердження позивача про те, що "ряд протоколів, що залучені як докази по справі та перелічені в Рішенні № 68-р, свідчать про відхід від самого факту порушення справи та вихід за межі її розгляду" є необґрунтованим, оскільки в даному випадку досліджувалася продукція одного виробника, а саме Підприємства, а той факт, що у первісній заяві порушувалося питання лише щодо одного виду такої продукції, не обмежує АМК у праві дослідження іншої продукції того ж виробника.

Дослідження продукції Підприємства проведено АМК у межах розгляду справи, відповідно до норм чинного законодавства.

Територіальні органи Держспоживінспекції України неодноразово інформували Підприємство про факти наявності рослинних жирів у маслі солодковершковому селянському його виробництва. Зокрема, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області направляла до відома Підприємства припис від 20.08.2012 № 49 про заборони реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, та листа від 12.09.2012 № 1533/22 щодо надання дозволу на реалізацію продукції; Інспекція з питань захисту прав споживачів у Полтавській області направляла до відома Підприємства припис від 16.10.2012 № 36 про заборони реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів. Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві листом від 20.08.2012 № 1013-12/1277 також повідомляла Підприємство про факти виявлення в маслі солодковершковому селянському виробництва позивача рослинних жирів.

Відповідно до Національного стандарту України 4518-2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила" (далі - ДСТУ 4518-2008) визначено обов'язок виробника надавати інформацію у такий спосіб, щоб вона не вводила в оману споживача та забезпечувати споживчу правильність вибору продукту. Інформація, яка стосується складу, властивостей, харчової цінності, природи походження, спосіб виготовлення та споживання, а також інших властивостей, які характеризують прямо або опосередковано безпечність і якість харчового продукту, повинна забезпечувати однозначне сприйняття споживачем та унеможливлювати помилкове сприйняття цього продукту за інший, близький до нього за зовнішнім виглядом або органолептичними показниками. Крім цього, пункт 4.5.1.1 ДСТУ 4518-2008 визначає, що назва продукту має бути зрозумілою для споживача, конкретно та правдиво характеризувати продукт, розкривати його природу.

В основу оспорюваного рішення покладено інформацію, що міститься у протоколах випробувань, складених за період 2012-2014 років, якими встановлено наявність у продукті позивача наявність немолочних жирів.

Деякі протоколи випробувань, зазначені в оспорюваному рішенні, складені на підставі актів відборів зразків продукції, складених не посадовими особами органу державного нагляду (контролю), а громадськими організаціями, що свідчить про недотримання АМК норм Закону і Порядку відбору зразків продукції для визначення її якісних показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1280.

Однак у матеріалах справи наявні також і протоколи випробувань харчової продукції, зокрема протокол випробувань від 03.08.2012 № 9947-9951/12-х, який складено з дотриманням встановленої законом процедури та свідчить про наявність у продукції Підприємства немолочного жиру, а для застосування норми статті 151 Закону достатньо встановлення одного факту невідповідності інформації, зазначеної на товарі, фактичному складу продукції.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Із з'ясованого попередніми судовими інстанціями змісту цього рішення вбачається, що АМК кваліфікувало дії Підприємства за ознаками статті 151 Закону, згідно з якою:

- поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання;

- інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору.

За приписами статей 1, 20, 21 Закону зазначені дії є недобросовісною конкуренцією, яка тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу, накладення якого здійснюється відповідно до частин третьої-сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно із статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для, зокрема, визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" (стаття 3) відносить до основних завдань Антимонопольного комітету України здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах, зокрема, пріоритету прав споживачів, сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

З урахуванням відповідних законодавчих приписів попередні судові інстанції, з'ясувавши:

- факт поширення Підприємством інформації, що вводить в оману споживачів (покупців), шляхом повідомлення неправдивих відомостей на упаковці виробленого ним продукту "масло солодковершкове селянське" щодо його назви та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту, а також надання Підприємству неправомірних переваг у конкуренції, оскільки останнє діяло в конкурентному середовищі;

- відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, -

дійшли висновку й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Підприємства.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують та не знаходять підтвердження за встановленими судовими інстанціями фактичними обставинами справи.

Скаржник, зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, фактично вдається до заперечення обставин, установлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів. Однак згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак перевірка та оцінка зазначених доводів перебуває поза межами перегляду справи в суді касаційної інстанції. Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення або неправильного застосування судовими інстанціями встановлених статтею 43 ГПК України правил оцінки доказів.

Стосовно додаткових доводів скаржника, наведених в його письмових поясненнях з даної справи, слід зазначити таке.

Всупереч цим доводам, з матеріалів останньої не вбачається, аби АМК розглядав "справу про захист прав споживачів". Натомість, як випливає із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин, він здійснював розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тобто діяв у межах своїх повноважень, зокрема, визначених статтею 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України". Потрібно в зв'язку з цим також зауважити, що:

- главою 3 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції;

- статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до основних завдань названого Комітету віднесено, поміж іншого, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах пріоритету прав споживачів.

"Обставини складання протоколів (витребування зразків продукції) та наслідки такого складання" вже перевірені й оцінені попередніми судовими інстанціями; останніми, зокрема, з'ясовано й зазначено, що у матеріалах справи наявні, поміж іншого, протоколи випробувань харчової продукції, зокрема протокол від 03.08.2012 № 9947-9951/12-х, складений з дотриманням встановленої законом процедури, тоді як для застосування норми статті 151 Закону достатньо встановлення хоча б одного факту невідповідності інформації, зазначеного на товарі, фактичному складу продукції.

З приводу посилання скаржника на "правову позиції в Ухвалі Вищого господарського суду України від 19.10.2015 по справі № К/800/43696/15" слід зазначити, що копії відповідного судового акта скаржником не подано, а за наведеними ним даними (зокрема номером справи) такої ухвали не виявлено.

Те, що, на думку скаржника, "ні Закон України "Про рекламу", ні Закон України "Про захист від несумлінної конкуренції" (так у тексті касаційної скарги) не встановлює чіткого розмежування повноважень цих двох органів", - жодним чином не може вважатися причиною скасування оскаржуваних судових рішень. До компетенції господарських судів не віднесено здійснення у вирішенні спору оцінки законодавчих актів на предмет їх взаємоузгодженості, так само, як і з точки зору "недосконалості діючого на момент розгляду справи законодавства". До того ж висновок скаржника про те, що нібито "підприємство двічі залучається до відповідальності за ту саму дію (нехай і протиправну)", - є помилковим. Згідно з приписом частини першої статті 61 Конституції України (який неповно і неточно цитує скаржник), ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності ОДНОГО ВИДУ за одне й те саме порушення. Тим часом у даному випадку йдеться про можливість притягнення підприємства до відповідальності хоча й за одне і те саме правопорушення, але РІЗНИХ ВИДІВ (відповідальності), що не суперечить згаданій нормі Конституції України.

Що ж до "розмежування компетенції Антимонопольного комітету України та Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів", то розгляд і вирішення відповідних питань (якщо вони, на погляд скаржника, мають місце) є компетенцією законодавця, а не господарського суду при розгляді даної конкретної господарської справи.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 зі справи № 910/9776/16 залишити без змін, а касаційну скаргу дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя Б. Львов