ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 908/1982/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Яценко О.В., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016у справі№ 908/1982/16Господарського суду Запорізької областіза позовомКомунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської радидоКомунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаЗапорізької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Запорізькій областіпростягнення 97398,31грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третьої особи:Ігнатьєв Д.П. (довіреність №595 від 20.02.2014) не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Мойсеєнко Т.В.) від 14.09.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Ломовцева Н.В., судді - Колядко Т.М., Татенко В.М.) від 16.11.2016 у справі №908/1982/16 в позові відмовлено.

В касаційній скарзі Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.124 Конституції України, ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України (ПК України), ст.ст.17, 47, 193, 224, 225 Господарського кодексу України (ГК України), ст.ст.34, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Представники відповідача та третьої особи не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Запорізькій області, про стягнення збитків у розмірі 97398,31грн. Позов обґрунтований тим, що відповідач в порушення умов договору №4/13 про надання послуг з водопостачання та приписів ПК України не зареєстрував податкові накладні на суми сплачених ним коштів за водопостачання, у зв'язку з чим, позивач втратив право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 97398,31грн.

Судами встановлено таке.

26.12.2012 Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (споживач, позивач у справі) та комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (виробник, відповідач у справі) укладено договір №4/13 про надання послуг з водопостачання, відповідно до п.1.1. якого виробник зобов'язується надавати споживачу, який є оптовим споживачем, безперебійне надання послуг з питаного водопостачання - далі по договору "послуги" в обсягах, передбачених п.2.1. договору та якісними нормативами, передбаченими в п.2.3. договору, а споживач зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку та на умовах даного договору.

Згідно з п.п.3.3., 3.4. договору кількісний та якісний обсяг послуг з водопостачання оформляється щомісячним актом прийому-передачі води, який складається на підставі акта про зняття показників водолічильника, який підписується представниками виробника та споживача в останній календарний день звітного місяця. Акти прийому-передачі води та акти про зняття показників водолічильника є підставою для остаточних розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п.8.1. договору оплата за послуги водопостачання проводиться споживачем грошовими коштами на підставі отриманого рахунку та акта про надані послуги до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у відповідності із вимогами діючого законодавства та цього договору виробник надає споживачу податкові накладні.

Пунктом 15.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з 01.01.2013 та діє до 31.12.2013 включно.

Додатковою угодою від 01.02.2013 сторони внесли зміни до договору щодо періоду та обсягу надання послуг, а також встановили, що договір набирає чинності з 01.01.2013 ті діє до 30.04.2013.

Додатковою угодою від 12.02.2014 сторони внесли зміни до договору щодо періоду та обсягу надання послуг, а також встановили, що договір набирає чинності з 01.01.2013 ті діє до 31.12.2015 включно.

Договір та Додаткові угоди до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень.

Судами встановлено, що на виконання умов зазначеного вище договору відповідачем в 2014 - 2015 роках надавались позивачу послуги водопостачання, частковий розрахунок за які було здійснено відповідачем без подальшої реєстрації податкових накладних на суми оплати зазначені в платіжних дорученнях та в угоді про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/857/16 Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради зобов'язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних - податкові накладні, складені ним на дату виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість від операцій з надання послуг водопостачання комунальному підприємству "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради згідно договору №4/13 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчили про наявність в діях відповідача повного складу господарського правопорушення та відповідно, про обґрунтованість стягнення збитків у сумі 97398,31грн на підставі ст.ст.224, 225 ГК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до ч.2 ст.16 ГК України та п.8 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (ЦК України) одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Пунктом 4 ч.2 ст.611 ЦК України також передбачено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як відшкодування збитків.

Частини 1, 2 ст.22 ЦК України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст.224 ГК України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ч.1 ст.225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.

Відповідно до пп."а" п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пп.201.7. ст.201 ПК України).

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацами 1, 3 п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абзаців 10, 14, 17, 18 п.201.10. ст.201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п.201.1. ст.201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Підпунктом 78.1.9. п.78.1. ст.78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

Враховуючи викладене, права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Відтак, враховуючи, що позивачем в попередніх судових інстанціях не надано доказів використання всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту, висновок попередніх судових інстанцій про відсутність причинного зв'язку між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки нарахування податкового кредиту позивачем відповідно до приписів податкового законодавства не обумовлено визначеним строком на вчинення таких дій, адже їх реалізація пов'язана з фактом реєстрації платником податку податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманням вказаних документів з Єдиного реєстру податкових накладних, доводи позивача про втрату ним відповідного права на захист якого заявлено позов є безпідставними, з огляду на існування судового рішення у справі Господарського суду Запорізької області №908/857/16, приписи Конституції України та ГПК України, які встановлюють обов'язковість виконання судових рішень, оскільки останній не позбавлений права на включення спірної суми до податкового кредиту після виконання судового рішення та реєстрації відповідачем накладних.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі Господарського суду Запорізької області №908/1982/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Яценко

І. Ходаківська