ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 904/5802/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської радина ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016у справі№ 904/5802/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 110 233,40 грн,

за участю представників

від позивача: Черненко Р.В.;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 у справі № 904/5802/16 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради п'ятикратний розмір плати за використання об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням без укладання відповідного договору за 12.05.2016 у розмірі 55 116,70 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 904/5802/16 (головуючий суддя - Парусніков Ю.Б., судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) зупинено апеляційне провадження у справі № 904/5802/16 до розгляду Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська пов'язаної з нею іншої справи № 200/16873/16-а за позовом ФОП ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради про визнання рішень протиправними та їх скасування.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Комунальне підприємство "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 904/5802/16 про зупинення провадження у справі і передати справу на розгляд апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: ч. 6 ст. 4, ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 у справі № 904/5802/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради п'ятикратний розмір плати за використання об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням без укладання відповідного договору за 12.05.2016 у розмірі 55 116,70 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Непогоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ФОП ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

25.11.2016 ФОП ОСОБА_4 було подано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду заяву про зупинення розгляду справи № 904/5802/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 200/16873/16-а, яка розглядається Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради про визнання рішень протиправними та їх скасування.

Вказана заява обгрунтована тим, що повноваження КП "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" щодо стягнення штрафу з ФОП ОСОБА_4 за використання об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням без укладання відповідного договору визначено рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.05.2013 № 39/35 "Про затвердження Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Дніпропетровськ в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об'єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг" та рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.11.2013 № 44/43 "Про затвердження Правил благоустрою території міста Дніпропетровська". Визнання протиправними та скасування вказаних рішень Дніпропетровської міської ради у справі № 200/16873/16-а буде підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 у справі № 904/5802/16.

Задовольняючи зазначену заяву та зупиняючи апеляційне провадження у даній справі до розгляду Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська пов'язаної з нею іншої справи № 200/16873/16-а, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарський суд в рамках розгляду даної справи про стягнення штрафу не наділений повноваженнями щодо визначення моменту втрати чинності рішення органу владних повноважень. Визначення вказаного моменту може мати місце лише за результатами розгляду адміністративної справи, предметом якої є вимога про скасування рішення органу владних повноважень. При цьому момент втрати чинності рішення Дніпропетровської міської ради (за умови задоволення адміністративного позову) буде мати істотне значення для розгляду даної справи, оскільки у випадку визнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень лише на майбутнє посилання відповідача на протиправність вказаних рішень не матиме значення для вирішення даного спору.

Однак, зазначені висновки господарського суду апеляційної інстанції не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з ст. 3 та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Однак, зупиняючи провадження у справі, апеляційний господарський суд послався лише на те, що визначення моменту втрати чинності рішень Дніпропетровської міської ради за умови задоволення адміністративного позову буде мати значення для вирішення спору у даній справі та не зазначив з'ясування яких саме обставин у ході розгляду адміністративної справи № 200/16873/16-а унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, виходячи з підстав та предмету позову.

При цьому, як встановлено місцевим господарським судом, рішення Дніпропетровської міської ради, які оскаржуються відповідачем у адміністративній справі № 200/16873/16-а, були чинними на момент виникнення спірних правовідносин та обов'язковими для застосування на відповідній території.

Колегія суддів зазначає, що у разі задоволення адміністративного позову відповідача у справі № 200/16873/16-а та визнання недійсними і скасування рішень Дніпропетровської міської ради від 29.05.2013 № 39/35 "Про затвердження Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Дніпропетровськ в тимчасове використання не за цільовим призначенням при реалізації потреб для об'єктів сфери споживчого ринку та сфери послуг" та від 27.11.2013 № 44/43 "Про затвердження Правил благоустрою території міста Дніпропетровська" з моменту їх прийняття ФОП ОСОБА_4 не позбавлений можливості звернутися до господарського суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

З урахуванням викладеного, розгляд справи № 200/16873/16-а не може бути перешкодою для встановлення господарським судом відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у даній справі, а відтак у господарського суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, для зупинення провадження у справі № 904/5802/16 до вирішення адміністративної справи № 200/16873/16-а.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що безпідставне зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак необгрунтоване зупинення провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 904/5802/16 - скасуванню з передачею справи до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 904/5802/16 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 904/5802/16 скасувати. Справу направити на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.Б. Бакуліна

О.В. Яценко