ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 927/248/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 24.05.2016 року у справі № 927/248/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Придніпровська залізниця" до державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" про стягнення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення штрафу в сумі 49 980 грн. за неправильне визначення маси вантажу в перевізних документах.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.05.2016 року (суддя Моцьор В.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 4 998 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року (судді: Пашкіна С.А., Баранець О.М., Сітайло Л.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 49 980 грн.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.11.2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 16.09.2015 року зі станції відправлення Голубичі Південно-Західної залізниці ДП "Чернігівське лісове господарство" здійснило відправлення вагону № 68213966 на станцію Легендарна Донецької залізниці, одержувач: ТОВ "Добре Тепло" 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 110, к.409, що підтверджується накладною № 33393505. В накладній вказана маса вантажу, визначена відправником, 56000,00 кг.

При завантаженні вагона вага вантажу визначалася крановими електронними вагами ВК ЗЕВС III 5000 заводський № 3206, які занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за номером У3493-14, введені в експлуатацію 16 лютого 2015 року, повірка перед завантаженням проведена 07 вересня 2015 року, остання - 05 лютого 2016 року.

Залізницею при проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проведено перевірку маси вантажу та складено акт загальної форми ГУ-23 і комерційний акт від 19 вересня 2015 року РА №011397/745, в якому, зокрема, зазначено, що 19.09.2015 року проводилась контрольна перевірка вагону №68213966, при переважуванні вагону у статичному режимі на справних 150 тонних вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, які пройшли держповірку 15 жовтня 2014 року, виявилось, що вага брутто - 69100 кг, тара по документу - 22000 кг, нетто - 47100 кг, що менше ваги вказаній в документі на 8900 кг. Також вказано, що навантаження вантажу вище бортів в три штабелі. Дротяні ув'язки не порушені, вільні місця відсутні. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. У технічному стані вагон справний. При повторному переважуванні вагона вага підтвердилась.

19.09.2015 року Залізниця повідомила телеграмою станцію відправлення, що при контрольному переважуванні вагону №68213966 відправки №33393505 в документі значиться нетто 56000 кг, тара 22000 кг, а фактично виявилась вага брутто 69100 кг, тара по документу 22000 кг, нетто 47100 кг, що менше ваги, вказаній в документі на 8900 кг.

В комерційному акті є відмітка станції призначення, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено.

У зв'язку з такими обставинами, на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 49 980 грн. (9996 грн. х 5), що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідач просив суд зменшити розмір штрафу в зв'язку з надмірно великим його розміром у порівнянні із вартістю послуг перевезення, та відсутністю збитків залізниці, посилаючись на ч. 1 ст. 233 ГК України.

Предметом даного судового розгляду є вимоги залізниці до вантажовідправника про стягнення штрафу за неправильне зазначення відомостей щодо маси вантажу в перевізних документах.

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову обґрунтовано доведеністю правових підстав для нарахування залізницею штрафу за невірно вказану масу вантажу в накладній, та підстав для зменшення його розміру до 10% у зв'язку з відсутністю негативних наслідків допущеного відповідачем порушення для залізниці.

Апеляційний господарський суд задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі виходив з того, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, тому підстав для його зменшення у місцевого господарського суду не було.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник має зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.

Стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Отже, виходячи зі змісту наведених правових норм, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, визначених ст. 122 Статуту, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки, при цьому підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу є комерційний акт.

В той же час порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим Міністерством юстиції України 08 липня 2002 року №567/6855 (далі - Правила).

Згідно з п. 2 Правил комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до п.п. 8 - 10 Правил комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.

У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

До першого примірника комерційного акта про псування вантажу при перевезенні в рефрижераторних вагонах з додержанням температурного режиму додається витяг із журналу реєстрації температури. Дані про температурний режим уносяться до комерційного акта.

Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Втім, обидві судові інстанції дійшовши висновку про те, що допущене відправником порушення у вигляді неправильно зазначеної маси вантажу в накладній засвідчено комерційним актом, складеним у відповідності до вимог законодавства, належним чином не перевірили його змісту щодо дотримання залізницею вимог, які ставляться до таких актів вказаними Правилами, зокрема, в частині наявності усіх необхідних підписів посадових та інших осіб, які брали участь у перевірці, та не навели в зв'язку з цим оцінки зазначеному акту щодо допустимості його як доказу, що засвідчує обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності відправника.

Крім того, відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Вказана норма направлена на усунення спорів між учасниками перевізних правовідносин у випадках виявлення нестачі вантажу, оскільки у разі зважування різними способами на станції відправлення та призначення відповідно може дати необ'єктивну інформацію щодо дійсної маси вантажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до накладної на станції відправлення зважування проводилося на кранових електронних вагах ВК ЗЕВС III-5000, а на проміжній станції залізницею зважування здійснювалося на 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах, однак не було наведено оцінки чи такі способи зважування можна вважати однаковими та чи результати переважування можна визнати об'єктивними.

Разом з цим, попереднім судовим інстанціям слід було з'ясувати, яким способом має відбуватися перевірка залізницею маси вантажу на проміжній станції відповідно до ст. 24 Статуту залізниць.

В той же час, дійшовши висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу в судовому порядку, оскільки штрафна санкція застосована до спірних відносин не є договірною, а випливає з положень законодавства, якими визначено чіткий розмір штрафу, апеляційний господарський суд не з'ясував встановлених законодавством умов, за яких можливе зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

У розумінні статей 909 ЦК України, 307 ГК України, статей 6, 22 Статуту накладна є письмовою формою договору на перевезення вантажу і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведених нормах законодавства не встановлено про який вид неустойки йде мова - договірну чи законну, однак виходячи з аналізу цих норм, критерієм зменшення судом неустойки є її неспіврозмірність наслідкам порушення зобов'язання, інші обставини та урахування інтересів боржника, а не її вид.

Тобто, право зменшення судом у виняткових випадках неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, не ставиться в залежність від виду застосованої до неї штрафної санкції - договірної або законної.

Однак, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та дійшовши висновку про неможливість зменшення законної неустойки в судовому порядку правового обгрунтування такому висновку не навів.

Водночас, у п. 6.4 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (із змінами та доповненнями від 29.09.2008 року) зазначено, що відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як було згадано вище, подібні умови закріплені в ст. 233 ГК України та в п. 3 ст. 83 ГПК України.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Між тим місцевий господарський суд, зменшуючи розмір штрафу до 4 998 грн. у зв'язку з відсутністю матеріальних збитків залізниці за наслідками допущеного відповідачем порушення, не навів обгрунтування винятковості даного випадку та інших обставин, що заслуговують на увагу, які б були підставою для зменшення розміру неустойки аж до 10%.

Отже, суди обох інстанцій допустивши порушення та неправильне застосування норм як матеріального, так і процесуального права, дійшли передчасних висновків про задоволення в різному обсязі позовних вимог про стягнення штрафу.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 року та рішення господарського суду Чернігівської області від 24.05.2016 року скасувати, і справу № 927/248/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді В.Карабань

І.Кондратова