ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 915/1649/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Губенко Н.М.,

Козир Т.П.

за участю представників:

ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" - Свернюк С.П.,

КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" - Борець Ю.І.

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з'явився,

Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2016

та на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.06.2016

за скаргою Комунального підприємства "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

у справі № 915/1649/14

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС"

до Комунального підприємства "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 6 813 039,72 грн. основного боргу, 541 505,33 грн. збитків від інфляції, 114 536,88 грн. 3% річних, 285 757,39 грн. пені та 238 456,35 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.03.2016 стягнуто з відповідача на користь позивача 6 813 039,72 грн. основного боргу, 541 505,33 грн. інфляційних, 114 536,88 грн. 3% річних, 285 757,39 грн. пені, 238 456,35 грн. штрафу та 73 078,54 грн. судового збору.

15.04.2016 на виконання вказаного рішення господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.

10.05.2016 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - ВДВС) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51013293, в якій запропоновано боржнику самостійно виконати рішення у семиденний термін з моменту винесення постанови.

18.05.2016 ВДВС винесено постанову про арешт коштів боржника, винесену у межах виконавчого провадження ВП № 51013293, якою, зокрема, накладено арешт на розрахунковий рахунок № 26008415985, відкритий у АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві.

01.06.2016 від КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" до господарського суду Миколаївської області надійшла скарга на дії ВДВС, в якій скаржник просив зняти арешт з коштів боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985, в сумі, яка необхідна та призначена для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача.

13.06.2016 відповідач подав господарському суду заяву про зміну вимог, в якій просив скасувати постанову ВДВС від 18.05.2016 про арешт коштів боржника, винесену у межах виконавчого провадження ВП № 51013293 в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985, відкритому у АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві; зняти арешт з коштів боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985 в сумі, яка необхідна та призначена для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.06.2016 (суддя Мавродієва М.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 (колегія суддів у складі: суддя Головей В.М. - головуючий, судді Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.), в задоволенні скарги КП "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" від 30.05.2016 відмовлено. Заяву від 13.06.2016 задоволено. Знято арешт з коштів відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача.

У касаційній скарзі ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.06.2016 в частині (п.п. 2, 3) зняття арешту з коштів відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача. В задоволенні заяви боржника від 13.06.2016 відмовити. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 скасувати в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що постанова ВДВС повністю відповідає нормам ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження", а наведені відповідачем в обґрунтування скарги норми регулюють виключно трудові відносини, а не відносини з примусового виконання судових рішень.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду скарги на дії ВДВС встановили, що боржник звертаючись з відповідною скаргою обґрунтовував її тим, що арешт коштів боржника за виконавчим провадженням ВП № 51013293 в частині накладення арешту на розрахунковий рахунок № 6008415985 у АТ "Райффайзен Банк Аваль", позбавляє підприємство можливості здійснити виплату заробітної плати працівникам, нарахувати єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України та податок з доходів фізичних осіб, що суперечить Конституції України, Женевській Конвенції про захист заробітної плати, КЗпП України, та вимогам Закону України "Про оплату праці".

Приймаючи оскаржувані судові рішення, господарські суди виходили з того, що в діях ВДВС при прийнятті постанови від 18.05.2016 не були порушенні приписи Закону України "Про виконавче провадження". Водночас, оскільки право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. У зв'язку з цим, господарські суди на підставі ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду, крім випадків встановлених вказаною статтею, зняли накладений постановою ВДВС від 18.05.2016 арешт з коштів відповідача, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача.

Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України виходить з наступного:

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Отже, вирішуючи питання зняття арешту з коштів боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985, в сумі, яка необхідна та призначена для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача господарські суди попередніх інстанцій повинні були встановити у яких саме обсягах підлягають охороні кошти призначені для виплати заробітної плати, а також на яких саме рахунках боржника такі кошти розміщуються.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій обмежилися лише посиланням на наведені вище положення Конвенції про захист заробітної плати.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій не було надано оцінки наявності судового рішення у справі № 915/321/13-г господарського суду Миколаївської області, що також стосувалося зняття арешту з коштів з посиланням на необхідність захисту заробітної плати, незважаючи на те, що про наявність такого судового рішення боржник стверджував, звертаючись зі скаргою на дії ВДВС від 30.05.2016.

Зокрема, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 у справі № 915/321/13-г скаргу КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області задоволено. Скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 30.08.2013 "Про арешт коштів боржника" в частині накладення арешту на грошові кошти, призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", для сплати яких застосовується поточний рахунок № 26003060321214, відкритий в Южноукраїнському центральному відділенні ПАТ "Приватбанк", а дії ВДВС визнано такими, що порушують права працівників КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" на отримання заробітної плати.

Вказана ухвала господарського суду залишена без змін господарськими судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Отже, господарськими судами не взято до уваги, що в іншій справі вже було знято арешт зі спеціального рахунку відповідача для виплати заробітної плати працівникам підприємства-боржника, тоді як у даній справі боржник просить зняти арешт з іншого рахунку з посиланням на те, що він також використовується для виплати заробітної плати.

Крім того, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити на наступному:

13.06.2016 відповідач в порядку ст. 22 ГПК України подав господарському суду заяву про зміну вимог, в якій просить скасувати постанову ВДВС від 18.05.2016 про арешт коштів боржника, винесену у межах виконавчого провадження № 51013293 в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985, відкритому у АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві; зняти арешт з коштів боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985 в сумі, яка необхідна та призначена для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (в даному випадку змінити вимоги скарги на дії ВДВС).

Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

ГПК України, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Відповідні роз'яснення застосування господарськими судами положень ст. 22 ГПК України наведені у підпунктах 3.10 та 3.11 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Господарський суд першої інстанції, зазначивши у вступній частині про заяву від 13.06.2016 про зміну вимог, ніяких висновків в мотивувальній частині ухвали щодо цієї заяви не навів, а також не вирішив питання щодо всіх вимог, які були заявлені у вказаній заяві в резолютивній частині прийнятого судового рішення.

Порушення місцевим господарським судом при прийняті рішення вимог ст.ст. 22 та 43 ГПК України в свою чергу, призвело до подальшого неповного розгляду заявлених вимог по суті скарги на дії ВДВС.

Зазначені порушення вимог процесуального закону також були залишені без уваги господарським судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим залишилося без відповідного розгляду вимога відповідача про скасування постанови ВДВС від 18.05.2016 про арешт коштів боржника, винесеної у межах виконавчого провадження ВП № 51013293 в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008415985, відкритому у АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що як місцевий так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для нового розгляду скарги на дії ВДВС, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Южно-Українська АЕС" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 17.06.2016 у справі № 915/1649/14 скасувати.

Справу направити до господарського суду Миколаївської області для нового розгляду скарги Комунального підприємства "Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Н. Губенко Т. Козир