ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 912/2139/16 Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Олена" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 912/2139/16 Господарського суду Кіровоградської області за позовом Приватного підприємства "Валентина" до Фермерського господарства "Олена" про стягнення 343941 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- позивачане з'явились, повідомлені належно- відповідачане з'явились, повідомлені належно

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року Приватне підприємство "Валентина" звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Фермерського господарства, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 343941 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2016 (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Олена" на користь Приватного підприємства "Валентина" заборгованість в сумі 153 992,09 грн., з яких: 118000,00 грн. - основна заборгованість, 2323,72 грн. - 3% річних, 7673,00 грн. - інфляційні втрати, 25995,37 грн. - пеня, а також 5159,11 грн. судового збору. В іншій частині вимог про стягнення пені відмовлено з огляду на неврахування позивачем положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження розміру пені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 (головуючий Широбокова Л.П., судді: Сизько І.А., Дмитренко Г.К.) вказане рішення суду змінено в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору, виклавши в цій частині рішення суду в наступній редакції: "Стягнути з Фермерського господарства "Олена" (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Шкільна, 1, ідентифікаційний код 20657357) на користь Приватного підприємства "Валентина" (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Героїв України, 15, ідентифікаційний код 30072467) судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 2309,89 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.

Позивач не скористався своїм правом передбаченим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не надав. Проте в силу приписів згаданої норми відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що між Приватним підприємством "Валентина", як продавцем та Фермерським господарством "Олена", як покупцем, 14.05.2015 був укладений договір купівлі продажу №2/05 (далі - Договір) строком дії з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.1. Договору). Реквізити Договору мають підписи та відтиски печаток обох сторін, проти чого сторони не заперечують.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору Позивач зобов`язався передати Відповідачу, а Відповідач зобов'язався прийняти і оплатити Гібрид кукурудзи Гран-210 в кількості 100 п.о. та Гібрид кукурудзи Солонянський в кількості 100 п.о. (надалі-товар). Вартість товару становить 118000,00 грн.

Відповідач зобов'язується прийняти товари від Позивача і здійснити оплату в строки не пізніше 01.10.2015 Відповідач має право оплатити за товар аванс (пункт 2.2 Договору).

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 118000,00 грн., що підтверджується накладною №4/05 від 14.05.2015 (а.с. 10) та товарно-транспортною накладною №151 від 14.05.2015 (а.с.23).

Товар за зазначеними документами отримав ОСОБА_4, про що свідчить його підпис в графі "отримав". Повноваження ОСОБА_4 на отримання товару підтверджуються довіреністю на отримання товару №17 від 14.05.2015 (а.с. 11).

Відповідачем зобов`язання по оплаті товару не виконано, що і стало підставою для звернення із позовом.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач повністю виконав свої зобов'язання щодо постачання обумовленого договором товару на загальну суму 118 000,00 грн.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням пункту 2.2. договору покупець повинен здійснити оплату за товар не пізніше 01.10.2015, тобто на час звернення до суду строк оплати товару є таким, що настав. Доказів оплати товару сторонами не надано, заборгованість становить 118000,00 грн.

Вірно зазначено апеляційним господарським судом, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, громадських формувань станом на 21.06.2016 ОСОБА_4 є керівником Фермерського господарства "Олена", тому в силу Закону діє від імені підприємства без довіреностей, а тому заперечення відповідачем факту видачі довіреності ОСОБА_4 не впливає на встановлення судом факту вчинення господарської операції між сторонами, бо документи на приймання -передачу товару були підписані повноважними представниками обох сторін. Таким чином, твердження відповідача щодо не укладення Договору, ненадання повноважень на отримання товару ОСОБА_4 та неотримання товару спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до пункту 5.2. Договору за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі, який обчислюється з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за заявлений Позивачем період, а саме: за період з 02.10.2015 по 01.04.2016 включно в сумі 25 995,37 грн.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат з врахуванням індексу інфляції за жовтень 2015 - квітень 2016 - 7673,00 грн. та 3% річних за період з 02.10.2015 по 28.05.2016 (240 днів) правомірно задоволені судом в сумі 2323,72 грн. В частині стягнення 3% річних у сумі 4,28 грн. правомірно відмовлено як безпідставно нарахованих.

Таким чином, судами попередніх інстанцій у повному обсязі встановлені обставини справи, досліджені надані докази та надана вірна правова оцінка.

Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності порушень норм процесуального права в частині неповідомлення позивача про дату час та місце розгляду даної справи та правомірно відхилив доводи скаржника, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18), тому не був позбавлений права скористатися правами, наданими законодавцем відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника на те, що апеляційним господарським судом не було розглянуте його клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що дане клопотання надійшло на адресу апеляційного господарського суду 23.08.2016, тобто, після прийняття оскаржуваної постанови.

Крім того, за приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Приписи наведеної норми визначають дії суду, якщо за якихось причин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Так, у разі коли представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для її розгляду та ухвалення рішення він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. До того ж, скаржник не позбавлений права направити в судове засідання іншого свого представника згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа, як своїх працівників, так осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Решта доводів, викладених в касаційній скарзі, теж визнаються неспроможними, оскільки їм надавалася оцінка апеляційним господарським судом, вони спростовуються обставинами установленими судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 912/2139/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О. М. Сибіга