ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 910/27771/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Пауер"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№910/27771/15 Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Пауер"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві; 2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_6простягнення 301 258,49 грн.за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Пауер"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_5простягнення 397 658,66 грн. /в судовому засіданні 02.11.2016 оголошувалась перерва на 12 годину 30 хвилин 09.11.2016р./

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Крилач О.І. (адвокат - договір №15/044/ю від 23.11.2015)

від відповідача: ОСОБА_8 (представник за дов. від 12.11.2015)

від третіх осіб: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції позивачем помилково зазначено ТОВ "2ПАК") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Пауер" (далі - позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом, виконавець) 82 747, 49 грн. штрафу за прострочення термінів доставки вантажу передбачених умовами договору на надання транспортних послуг № 3215-1 від 03.02.2015 та 1 166, 00 грн. додаткових витрат понесених на переклад документів для суду та повернення 217 345, 00 грн. штрафу за перевищення загальної дозволеної навантаженої маси.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 року зустрічна позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Пауер" про стягнення з підприємця 397 658, 66 грн. за порушення умов договору на надання транспортних послуг № 3215-1 від 03.02.2015, а саме 140 407, 96 грн. основної заборгованості за здійснене перевезення, 40 306, 07 грн. пені за прострочення платежу та 216 944, 00 грн. штрафу за понаднормативний простій, прийнята до спільного розгляду з первісним позовом. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом фізичну особу - підприємця ОСОБА_6.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016, первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Пауер" 140 407, 96 грн. основної заборгованості. В задоволенні зустрічних позовних вимог щодо стягнення 40 306, 07 грн. пені за прострочення платежу та 216 944, 00 грн. штрафу за понаднормативний простій судом відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк Пауер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати в частині задоволення первісного та відмови у зустрічному позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі та задовольнити зустрічні позовні вимоги про стягнення з підприємця 40 306,07 грн. пені та 216 944,00 грн. штрафу. Скаржник посилається на те, що в порушення статей 251, 530 Цивільного кодексу України суди помилково відмовили у стягненні на його користь неустойки. Також на думку скаржника суди помилково не застосували до спірних правовідносин статтю 219 Господарського кодексу України, статті 614, 616 Цивільного кодексу України, та не зменшили збитки, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Пауер". Скаржник вважає, що матеріали справи містять суперечливі дані щодо ваги транспортного засобу, а тому судам слід було застосувати статтю 34 Закону України "Про дорожній рух". Також скаржник вважає, що оскільки штраф у розмірі 217 343, 00 грн підприємцем був сплачений добровільно, судами не застосовано приписи статті 226 Господарського кодексу України.

Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судом отримано заяву про долучення доказів до матеріалів справи, а саме доказів понесених позивачем за первісним позовом витрат на правову допомогу на загальну суму 3 500 грн, які, на думку заявника, мають бути розподілені між сторонами за приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

При розгляді даного спору по суті позовних вимог судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарк Пауер", як виконавцем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, як замовником 03.02.2015 року було укладено договір на надання транспортних послуг з перевезення вантажів по Україні та в міжнародному автомобільному сполученні № 3215-1 (далі за текстом - договір), предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником і виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, а також по території України.

Згідно з п.п. 4.2.2., 4.2.3. договору сторони домовились, що виконавець зобов'язаний подавати для завантаження необхідний тип рухомого складу в технічно справному стані, забезпечений всіма необхідними для виконання перевезення документами. Виконавець зобов'язаний письмово проінформувати замовника про всі особливості зафрахтованого транспортного засобу, якщо такі є. Подача автомобіля, непридатного для виконання перевезення або незабезпеченого необхідним комплектом документів, прирівнюється до зриву завантаження. Виконавець зобов'язаний проінформувати замовника про споряджену масу транспортного засобу та контролювати вагу та розподілення по осях автопоїзда вантажу. При перевищенні вагових параметрів автопоїзда виконавець зобов'язаний сповістити про це замовника та узгодити форму сплати можливих штрафів.

За змістом п. 5.2. договору підставою для оплати фрахту замовником є оригінал рахунку - фактури виконавця в одному екземплярі, оригінал СМR - накладної, ТТН - накладної з відміткою вантажоотримувача.

Відповідно до п.п. 6.5., 6.7. договору за порушення строків нормативного простою транспортного засобу замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі 100 EURO за кожну почату добу простою, якщо інше не обумовлено в заявці на конкретне перевезення. За несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від погодженої суми фрахту за кожний день прострочки.

Штраф за перевищення вагових параметрів сплачується замовником при умові виконання вимог п. 4.2.3. договору та надання оригіналів підтверджуючих документів спільно з СМR накладною (п. 6.8. договору).

В п. 6.9. договору сторони передбачили, що за прострочку доставки з вини виконавця, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 10 % від вартості перевезення.

Також, в п. 6.10. договору зазначено, що виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 100 євро за кожну почату добу за затримку вантажу митною службою при проходженні переходу кордону з вини виконавця, включаючи вихідні і святкові дні країни прибування, а також відшкодовує всі збитки, пов'язані з цим, якщо інше не обумовлено в заявці.

Судами встановлено, що 11.03.2015 року сторонами договору була оформлена контракт - заявка на транспортування вантажу автомобільним транспортом по маршруту: с. Ярошивка, Фастовський район, Київська область (Україна) - АДРЕСА_1 - 903 01 Senec, Slovakia - 91904, Losonec, Slovakia, (том 1, а.с. 21) за наступними умовами:

Дані транспортного засобу: МАН НОМЕР_1/НОМЕР_2.

Дата завантаження: 20.03.2015

Вага вантажу: 35 052, 00 кг

Форма та умови оплати фрахту: оплата по курсу продажу евро на міжбанку на сайті http://finance.liga.net/rates/mb/euro.htm на момент відкриття міжбанку в день прибуття вантажу в митний пункт 903 01 Senec, Slovakia. Рахунок має бути виставлений до 12 години дня.

Терміни оплати фрахту:

Перша частина оплати 2 300 євро в період з 11-12 березня 2015 року;

Друга частина оплати 5 400 євро по прибуттю в пункт митного оформлення, але до розвантаження в 91904, Losonec, Slovakia.

Умови здійснення перевезення: перевізник повинен мати ЦМР страхування.

Погоджена загальна вартість транспортування вантажу та отримання дозволів: 7 700 євро.

Судами також встановлено, що позивач за первісним позовом, сплатив виконавцю за перевезення вантажу 30% від суми фрахту в розмірі 54 747, 00 грн.

Згодом, виконавець за договором оформив дозвіл № 100 - 695 НГ з 20.03.2015 року по 02.04.2015 року на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні на вагу автопоїзду з вантажем 57, 50 тонн територією України.

Крім того, відповідно рішення №OU-KE-OCDPK-2015/015195-002 від 25.03.2015 року районної адміністрації міста Кошице департаменту дорожнього руху та наземних комунікацій виконавцем отримано за згодою транспортної інспекції Поліцейського корпусу Словацької республіки у місті Кошице дозвіл на транспортування надміру важкого та габаритного предмета або транспортного засобу на загальну вагу разом із штовхачем 62, 50 т територією Словаччини.

Виконавцем за договором надано в підтвердження копії реєстраційних документів транспортного засобу, що здійснював перевезення відповідно до яких вага автопоїзда МАН НОМЕР_1 та причіп - платформа Broshuis НОМЕР_2 складала 22 000 кг (10 000 кг та 12 000 кг відповідно).

Відповідач за первісним позовом виставив рахунок позивачу за первісним позовом №47 від 30.03.2015 року за послуги митного супроводження вантажу на суму 217 345, 00 грн., який замовник за договором оплатив.

Як встановили суди, вказаний вище рахунок був виставлений оскільки при здійсненні перевезення вантажу автомобільним транспортом - МАН НОМЕР_1/НОМЕР_2 по маршруту: с. Ярошивка, Фастовський район, Київська область (Україна) - АДРЕСА_1 - 903 01 Senec, Slovakia - 91904, Losonec, Slovakia Словацьким управлінням дорожнього руху було виявлено перевищення загальної дозволеної навантаженої маси та на підставі цього накладено штраф в розмірі 2 500 євро за перевищення та для подальшого руху дорогами Словаччини виписаний рахунок № 20150363 від 27.03.2015 на оплату 2 080 євро за оформлення нового дозволу на транспортування вантажу загальною вагою 71, 04 т. В місце призначення вантаж був доставлений 22.04.2015.

Як вірно встановили суди, спір у справі виник щодо встановлення винної сторони в перевищенні допустимої маси автопоїзду та сторони на яку покладаються додаткові витрати за договором. При розгляді даного спору по суті заявлених вимог, суди обох інстанцій правомірно визначились, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно із статтею 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Таким чином, метою укладення між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Спарк Пауер" спірного договору була організація та виконання останнім транспортних послуг за відповідну плату.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків (ст. 610, 611 ЦК України).

Приймаючи оскаржувані судові акти суди виходили з того, що на виконання умов договору 11.03.2015 року позивачем за первісним позовом була здійснена заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом. В подальшому відповідачем за первісним позовом було здійснено перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 195 154, 96 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивач за первісним позовом здійснив часткову оплату вартості отриманих послуг в розмірі 54 747, 00 грн. та оплатив рахунок №47 від 30.03.2015 року на суму 217 345, 00 грн. за послуги митного супроводження вантажу. Проте виконавець не повідомив письмово замовника про особливості транспортного засобу, що фрахтується (про невідповідність власної маси транспортного засобу, вказаної в реєстраційних документах, реальній вазі), не врахував особливості транспортного засобу при оформленні дозвільних документів на транспортування надміру важкого та габаритного предмета. Зокрема суди встановили, що відповідач за первісним позовом надав не вірні показники ваги транспортного засобу, а тому, суди обґрунтовано визнали, що перевищення вагових показників сталося не з вини позивача за первісним позовом.

Сторони в договорі погодили, що штраф за перевищення вагових параметрів оплачується замовником за умови виконання вимог п. 4.2.3. договору. Суди встановили, що доказів виконання вказаного пункту договору виконавцем не надано, і відповідно законно визнали, що штраф за перевищення вагових параметрів не покладається на замовника за умовами договору.

Згідно з положеннями ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб. Крім того, відповідно до положень ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Тому, враховуючи положення ст. 932 ЦК України, перевізник, як експедитор мав обов`язок перевірити та встановити точні дані ваги автомобілю та причепу, які він надавав для перевезення, оскільки саме він несе відповідальність перед клієнтом за всі недоліки, які виникають не з вини замовника та несуть додаткові витрати.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак суди обґрунтовано визнали, що оскільки відповідачем за первісним позовом обов`язок по оформленню дозвільних документів та обов'язок подати рухомий склад забезпечений всіма необхідними для перевезення документами був виконаний неналежним чином тому порушення строків доставки вантажу та затримка вантажу митною службою при проходженні переходу кордону, з огляду на встановлені судом обставини справи, сталося з вини виконавця. На підставі викладеного колегія суддів визнає законним задоволення вимог первісної позовної заяви щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом безпідставно сплачених 217 345, 00 грн.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. Статтею 226 цього ж Кодексу унормовано, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання. У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Оскільки судами встановлено, що порушення строків доставки вантажу та затримка вантажу митною службою при проходженні переходу кордону, сталося з вини виконавця, так як саме на нього був покладений обов'язок по оформленню дозвільних документів та обов'язок подати рухомий склад забезпечений всіма необхідними для перевезення документами, то вимоги позивача за первісним позовом про стягнення штрафу встановленого п. 6.9. договору в розмірі 10 % від вартості перевезення, що складає 19 515, 49 грн. та штрафу встановленого п. 6.10 договору, що складає 63 232, 00 грн. законно задоволені судами. Окрім того, суди правомірно задовольнили вимоги позивача за первісним позовом з відшкодування йому витрат у розмірі 1 166, 00 грн.

Відтак судом визнаються безпідставними посилання скарги на порушення судами статті 219 Господарського кодексу України, статей 614, 616 Цивільного кодексу України, яким регулюються межі господарсько-правової відповідальності, зокрема зменшення розміру та звільнення від відповідальності боржника, за умов наявності вини кредитора, оскільки такі обставини у даному випадку судами встановлено не було. Посилання на приписи статті 226 Господарського кодексу України також визнаються судом неспроможними, позаяк добровільна сплата замовником спірної суми штрафу не є підставою для безумовної відмови йому у поверненні цих коштів у разі безпідставного їх отримання контрагентом.

Щодо посилань скарги на приписи статті 34 Закону України "Про дорожній рух" яка унормовує реєстрацію та облік транспортних засобів, то судами, в межах компетенції наданої їм процесуальним законодавством, встановлено, що Регіональним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області надано копії документів, які стали підставою для реєстрації причепа Broshuis НОМЕР_2. Відповідно до цих документів маса такого причепу складає 22 500 кг. Окрім того згідно з листом № 29 від 15.04.2015 року ТОВ "МАН Трак енд Бас Юкрейн" автомобіль MAN, за технічними даними завода - виробника має такі технічні характеристики: повна маса - 41 000 кг; власна вага - 12 146 кг. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок судів, що відповідач за первісним позовом надав не вірні показники ваги транспортного засобу при отриманні дозволів.

Поняття строку та терміну унормовано приписами статті 251 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Посилання касаційної скарги в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі, а саме щодо відмови у стягненні з замовника 40 306, 07 грн. пені за прострочення платежу та 216 944, 00 грн. штрафу за понаднормативний простій, то вони також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди законно визнали, що по-перше, за умовами спірної угоди неможливо встановити момент виникнення обов`язку у замовника з оплати виконавцю 140 407, 96 грн., а по-друге, порушення строків доставки вантажу та простій транспортного засобу виник з вини виконавця, що виключає стягнення з замовника неустойки передбаченої умовами п. 6.5 договору.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом заборгованості за договором у сумі 140 407, 96 грн. оскільки послуги за спірним договором перевізником виконані.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Відтак підстави для скасування рішення та постанови у справі та задоволення касаційної скарги - відсутні.

Поряд з цим, заява позивача за первісним позовом щодо розподілу витрат на правову допомогу, також залишається судом без задоволення, оскільки:

- по-перше, матеріалами справи не підтверджується надання послуг, зазначених в доданому до заяви акті виконаних робіт (наданих послуг) від 31.10.2016, як то: підготовка та подання заяви про видачу судового наказу 13.10.2016, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і ознайомлення з ними 31.10.2016;

- по-друге, додана до заяви ксерокопія платіжного доручення від 01.11.2016 №213 не є належним доказом оплати вартості адвокатських послуг, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі №910/27771/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський