ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 904/528/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Данилової М.В., - головуючий Корсака В.А., Сибіги О.М.

за участю представників:

позивача відповідача Савельєв С.І. дов. від 18.12.2015 №864/22 не з'явився розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Етал - профі"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016у справі№904/528/16 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станціїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Етал - профі"простягнення 20714,13 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етал - профі" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 15610,04 грн., з яких 15087,22 грн. - пеня, 522,82 грн. штраф за договором про закупівлю (поставку) товарів №12/205 від 03.09.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору про закупівлю (поставку) товарів №12/205 від 03.09.2015, укладеного між сторонами, своє зобов'язання по поставці товару, відповідач виконав неналежним чином та не в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволені частково. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Етал-профі" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції стягнуто 907,37 грн. пені, 522,82 грн. штрафу та 126,82 грн. судового збору . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 (колегія у складі суддів: головуючий суддя Дмитренко Г.К., судді Джихур О.В., Іванов О.Г.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2016 скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

"Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етал-профі" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції стягнуто 15087,22 грн. пені, 522,82 грн. штрафу та 1378,00 грн. судового збору, видавши наказ".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етал-профі" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Етал-профі" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що при вирішенні спору суди припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також невірно застосували норми матеріального права, зокрема, статті 598, 631 Цивільного кодексу України, статті 180, 202 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Центренерго" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін з підстав, викладених у постанові.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.10.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.09.2015 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі директора Зміївської теплової електричної станції (покупець, позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "Етал-профі" (постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю (поставку) № 12/205 (а.с. 12-18), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору.

Пунктом 1.2. договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору (пункт 1.3 договору).

Умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (пункт 1.5 договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначаються в додатку до договору.

Фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору. При цьому покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції, має право перерозподіляти продукцію між вантажоотримувачами без додаткового погодження з постачальником (пункт 3.3. договору).

Згідно пункту 5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання-передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором.

Ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором.

Ціни на продукцію визначаються в додатку до договору (п.п. 2.1., 2.2 договору).

Шляхом підписання додатку №1 до договору про закупівлю (поставку) товарів сторони узгодили найменування, асортимент, кількість, ціну, суму, загальну вартість продукції, умови розрахунків, строк поставки продукції, перелік документів, що надаються при поставці, умови щодо якості продукції та інші умови поставки продукції. Відповідно до цього додатку постачальник мав поставити покупцеві вироби із скловолокна, нетекстильних волокон, об'ємної пряжі, флока, а саме: лакотканина ЛШМ-105-0,15мм, стрічка скляна ЛЕСБ-0,1Ч30, стрічка кіперна ЛЕ-30-46-х/б, стрічка склобондажна ЛСБЕ-155 0,2Ч20 на загальну суму 16170,50 грн. (у т.ч. ПДВ 2695,08 грн.) (а.с. 19-20).

Згідно пункту 4 додатку № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів постачальник здійснює поставку продукції на умовах поставки - DDP, відповідно до Правил "Інкотермс 2010".

Пунктом 5 додатку № 1 до договору сторони погодили, що строк поставки продукції повинен складати не більше 10-ти календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору. (пункт 2.5. договору).

Відповідно до пункту 3 додатку №1 до договору про закупівлю (поставку) товарів розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: відстрочка платежів протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.09.2015 позивачем направлено відповідачеві заявку № 07/646-4647 на поставку наступної продукції: лакотканина ЛШМ -105-0,15мм на суму 1470,00 грн.;стрічка скляна ЛЕСБ-0,1х30 на суму 10800,00 грн.; стрічка кіперна ЛЕ-30-46-х\б на суму 680,00 грн.; стрічка склобондажна ЛСБЕ-155 02х20 на суму 3220,50 грн. (а.с. 21).

Замовлення відповідач отримав 19.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с 22).

Твердження відповідача про неотримання ним від позивача заявки на поставку продукції правомірно визнані судами попередніх інстанцій необґрунтованими з огляду на те, що письмова заявка від 11.09.2015 № 07/646-4647 була направлена відповідачеві двома способами, а саме: за допомогою засобів поштового зв'язку 11.09.2015 за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Воронцова, буд. 73 (дана адреса була зазначена відповідачем у його комерційній пропозиції, що передувала укладенню договору (а.с. 83)), яка була отримана 19.09.2015, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та за допомогою засобів факсимільного зв'язку також 11.09.2015 за номером (056) 374-94-87 (85), яка була отримана у той же день, про що свідчить журнал обліку вихідних факсограм Зміївської ТЕС за 2015 року (а.с.85-86).

Про отримання вказаної письмової заявки відповідачем свідчить той факт, що поставка продукції була розпочата відповідачем саме у 10-денний строк з моменту її отримання, що передбачено пунктом 5 додатку №1 до договору.

Також судами встановлено, що пунктом 5.11. договору сторонами було погоджено застереження, яке виключало постачання продукції без письмової заявки покупця, оскільки у цьому разі покупець має право не приймати та не оплачувати таку продукцію.

Заперечення відповідача про неотримання ним письмової заявки на поставку продукції через направлення її на неналежну адресу судом апеляційної інстанції вірно спростовано та зазначено, що в заяві про уточнення позовних вимог від 17.03.2016 № 25/187 Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції погодилось з тим, що заявка направлена відповідачеві за адресою, яка не була узгоджена сторонами у договорі, та враховуючи те, що ані договором, ані законом не передбачено її форму та зміст, вирішило можливим у якості письмової заявки вважати претензію від 25.11.2015 № 25/1763-6175. Водночас позивачем зменшено розмір позовних вимог, здійснивши перерахунок пені та штрафу за період з 12.12.2015 по 21.03.2016.

Судами також встановлено, що 25.11.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 25/1763-6175 на суму 12498,32 грн. про що свідчить розрахунковий фіскальний чек та список №220 згрупованих поштових відправлень - листів рекомендованих, поданих в ВПЗ Комсомольське Зміївською ТЕС. Вищезазначена претензія була належним чином зареєстрована у журналі вихідної кореспонденції 25.11.2015 та на неї було оформлено відповідну картку обліку форми ФП-1С (а.с.117-123), а отримана представником відповідача 01.12.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.124).

Що стосується додаткових угод від 22.09.2015 № 12/225, від 28.08.2015 № 12/200, від 03.09.2015 №12/205, від 28.08.2015 № 12/201, про які повідомляв відповідач, то вони були належним чином зареєстровані у журналі вихідної кореспонденції 08.12.2015. На них було оформлено відповідну картку обліку форми ФП-1С, 09.12.2015 угоди були відправлені за допомогою засобів поштового зв'язку, про що свідчить розрахунковий фіскальний чек, список №234 згрупованих поштових відправлень - листів рекомендованих, поданих в ВПЗ Комсомольське Зміївською ТЕС, та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 125-145).

Судами встановлено, що 21.09.2015 відповідач здійснив поставку продукції (стрічка скляна ЛЕСБ-0,1х30, стрічка кіперна ЛЕ-30-46-х\б та стрічка склобондажна ЛСБЕ-155 02х20) на загальну суму 5611,58 грн., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 21.09.2015 (а.с. 23), 24.09.2015 (лакотканина ЛШМ -105-0,15мм) на загальну суму 1470,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 24.09.2015 (а.с. 24), 28.09.2015 (стрічка скляна ЛЕСБ-0,1х30мм) на загальну суму 810,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 28.09.2015 (а.с. 25), 19.10.2015 (стрічка скляна ЛЕСБ-0,1х30мм) на загальну суму 810,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі продукції від 19.10.2015 (а.с. 26).

Всього відповідачем поставлено продукцію на загальну суму 8701,58 грн.

В порушення умов договору відповідач не здійснив в обумовлені договором строки поставку частини продукції на суму 7468,92 грн., що стало підставою для звернення Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції до господарського суду з позовом про стягнення 15610,04 грн. штрафних санкцій.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 14564,40 грн. пені місцевий господарський суд виходив із приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", де зазначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Апеляційний господарський суд, не погоджуючись із такими висновками місцевого суду виходив із наступного.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 9.1 договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення, за кожен день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3 відсотків річних (пункт 9.2 договору).

Статтею 199 Господарського кодексу України унормовано, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Заходи відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст.231 Господарського кодексу України).

Штраф та пеня мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов'язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом, а тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, що передбачають можливість застосування такого виду як пеня за прострочку виконання не грошового договірного зобов'язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм статті 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Виходячи з того, що у разі порушення терміну поставки продукції умовами договору передбачено застосування пені у розмірі 2 % вартості продукції, з якої допущено прострочення, за кожен день прострочення поставки продукції, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, судова колегія апеляційного суду дійшла вірного висновку про те, що місцевим господарським судом помилково обмежено суму пені за прострочку поставки продукції подвійною обліковою ставкою Національного банку України, з посиланням на норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки в даному випадку має місце прострочення саме не грошового договірного зобов'язання відповідача і застосування вищезгаданого Закону в даному випадку неможливе.

Та обставина, що за порушення передбаченого договором строку поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 2 відсотка вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення поставки продукції, не перетворює цю пеню в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити продукцію не стає грошовим зобов'язанням.

А відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу - Зміївської теплової електричної станції є обґрунтованими, оскільки мало місце прострочення поставки товару, що підтверджено наявними у матеріалах справи документами.

Позивач у позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення(зменшення) позовних вимог від 17.03.2016) просив стягнути з відповідача 15087,22 грн. пені за порушення строку поставки продукції за період з 12.12.2015 по 21.03.2016 і 522,82 грн. штрафу за порушення строку поставки продукції. Апеляційним судом перевірено розрахунки пені за порушення строку поставки продукції у сумі 15087,22 грн. та штрафу у сумі 522,82 грн. та визнано правильними, а вимоги позивача про стягнення вищезазначених сум такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що строк дії договору закінчився 31.12.2015, а сторонами не погоджено, що в частині нарахування штрафних санкцій за не поставку продукції договір діє до повного його виконання, судом апеляційної інстанції вірно визнано безпідставними, оскільки закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України), а також не є підставою для припинення зобов'язань за договором, тому що за приписами частини 1 статті 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що вони відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етал - профі" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 у справі №904/528/16 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: В. Корсак

О. Сибіга