ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 904/1732/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід21.09.2016у справі№904/1732/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СДМ-ГРУПП"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"третя особаПублічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"простягнення суми

за участю

- позивача:Шевченко Д.С. (довіреність від 25.12.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "СДМ-ГРУПП" (далі - позивач) просило, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - відповідач) за договором поставки від 11.12.2013 № 13-16/455-КП - 1 200 000,00 грн. основного боргу, 28 685,20 грн. три відсотки річних, 65 395,59 грн. інфляційних втрат, 485 154,64 грн. пені та за договором поставки від 12.05.2015 № 1200-ПУ-УМТС - 168 750,00 грн. основного боргу, 193,65 грн. три відсотки річних, 2840,16 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим, у нього утворився борг на який були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2016 (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 168 750,00 грн. основного боргу, 193,65 грн. три відсотки річних, 2840,16 грн. пені, 2576,75 грн. судового збору. В іншій частині позові відмовлено.

Оскарженою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Чимбар Л.О., Дмитренко Г.К.) вказане рішення суду першої інстанції скасовано частково та прийняте нове, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 368 750,00 грн. основного боргу, 28 878,85 грн. три відсотки річних, 65 395,59 грн. інфляційних втрат, 334 894,96 грн. пені, вирішено питання щодо судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.12.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №13-16/455-КП, відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця партіями продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, що узгоджуються сторонами у договорі та специфікаціях, які є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності до умов договору.

Згідно пункту 2.5 договору продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем по фактичній кількості продукції поставленої в узгоджене місце призначення поставки, згідно даних, які зазначені в залізничних ( автомобільних) накладних, за якістю відповідно до якісних показників, зазначених у сертифікаті якості завода-виробника, технічним характеристикам та іншим вимогам до даної продукції.

11.02.2014 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 1/31-02ф до договору від 11.12.2013 № 13-16/455-КП, відповідно до умов якої постачальник (позивач) відступає свою грошову вимогу за договором № 13-16/455-КП від 11.12.2013 банку з метою забезпечення позивачем виконання зобов'язань за договором факторингу з регресом від 20.12.2013 № 421/59.2. Починаючи з дати набрання чинності даної угоди, усі платежі по договору № 13-16/455-КП від 11.12.2013 здійснюються виключно в безготівковій формі банку за наступними реквізитами: отримувач: ТОВ "СДМ-ГРУПП", код отримувача: 32337105, банк: Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", МФО 334851, рахунок: 29099100021022.

Пунктом 3 додаткової угоди від 11.02.2014 встановлено, що позивач зобов'язується передати відповідачу завірену копію договору факторингу з додатками у строк до 28.02.2014.

23.10.2014 сторонами зі справи було укладено специфікацію до договору №13-16/455-КП, згідно якої постачальник зобов'язався протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання специфікації поставити покупцю продукцію - кран мостовий, електричний, двобалочний, опорний, на суму 1 200 000,00 грн. разом з ПДВ, на умовах поставки: "DDP (Інкотермс-2000), Дніпропетровська область, смт Петропавлівка, вул. Степна, 1 "ПСП "ШУ ПЕРШОТРАВЕНСКОЕ" ШАХТА "ЮБІЛЕЙНАЯ" ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДУГІЛЛЯ", а покупець зобов'язався здійснити розрахунок за цією специфікацією шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на 90-ий календарний день з моменту поставки відповідної продукції.

Відповідно до видаткової накладної від 12.02.2015 № РН-0000016 позивач поставив, а відповідач одержав обумовлену сторонами у специфікації продукцію.

13.02.2015 сторонами складено акт огляду крана перед проведенням монтажу, в якому встановлено, що кран комплектний, усе обладнання без пошкоджень.

Згідно умов договору та специфікації відповідач повинен був здійснити розрахунок за одержану продукцію 14.05.2015, але оплату не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворився борг у розмірі 1 200 000,00 грн., на який позивачем було нараховано 485 154,64 грн. пені, 65 395,59 грн. інфляційних втрат, 38 685,20 грн. три відсотки річних.

Також встановлено, що 12.05.2015 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №1200-ПУ-УМТС, згідно з умовами пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався у порядку та на умовах, передбачених договором поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, у строки, за ціною і якісними характеристиками, що узгоджуються сторонами у договорі та у специфікаціях, які є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену у його власність продукцію згідно з умовами договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість, та/або одним товаросупровідним документом. Умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс -2000". Місце пункту призначення поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

12.05.2015 укладено специфікацію до договору №1200-ПУ-УМТС, згідно якої, з урахуванням додаткової угоди від 09.10.2015 № 2 до договору № 1200-ПУ-УМТС, постачальник зобов'язався до 31.12.2015 поставити покупцю продукцію - накладки фрікціонні для тельфера та електротельфера на загальну суму 6750,00 грн. разом з ПДВ, на умовах поставки: "DDP (Інкотермс-2000), Дніпропетровська область, м Павлоград, вул. Терновська, 5 ЦБ ПУМТС ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДУГІЛЛЯ", а покупець зобов'язався здійснити розрахунок за цією специфікацією шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом п'яти робочих днів з 60-ого календарного дня з дати поставки відповідної продукції.

29.05.2015 сторонами укладено специфікацію до договору №1200-ПУ-УМТС, згідно якої, з урахуванням додаткової угоди від 21.08.2015 № 1 до договору № 1200-ПУ-УМТС, постачальник зобов'язався до 31.12.2015 поставити покупцю продукцію - кран мостовий, ручний, однобалочний, підвісний, на суму 162000,00 грн. разом з ПДВ, на умовах поставки: "DDP (Інкотермс-2000), Дніпропетровська область, смт Петропавлівка, вул. Степна, 1 ШАХТА "ЮБІЛЕЙНАЯ" ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДУГІЛЛЯ", а покупець зобов'язався здійснити розрахунок за цією специфікацією шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом п'яти робочих днів з 60-ого календарного дня з дати поставки відповідної продукції.

Відповідно до видаткових накладних від 10.12.2015 № РН-0000299 та № РН-0000300 позивач поставив, а відповідач одержав визначену сторонами у специфікаціях від 12.05.2015 та від 29.05.2015 продукцію, але оплату не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворився борг у розмірі 168 750,00 грн., на який позивачем було нараховано 2840,16 грн. пені, 193,65 грн. три відсотки річних.

Крім того, судами встановлено, що 20.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (фактор, банк) та позивачем (позичальник) укладено договір факторингу з регресом № 421/59.2, згідно з умовами п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується здійснювати факторингове фінансування клієнта за плату на умовах факторингу з регресом, а право вимоги є відступленим клієнтом (набутим фактором) з моменту підписання сторонами реєстру, що містить таке право вимоги. За здійснення факторингового фінансування за цим договором клієнт сплачує банку плату в порядку та розмірі, визначеному в ст. 4 цього договору.

Пунктом 1.5 договору факторингу встановлено, що внаслідок відступлення права вимоги фактор замінює клієнта як кредитора боржника, у зв'язку з чим до фактора переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконання робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій, (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за контрактом.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору факторингу перелік боржників визначається сторонами переліку боржників згідно додатку № 1 до цього договору, а умови придбання фактором права вимоги визначаються у реєстрі, що складається за формою згідно додатку № 2 до договору.

Пунктом 13.1 договору факторингу встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення їх печатками та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору та отримання фактором грошових коштів в оплату повної вартості прав вимоги. Положення договору щодо відступлення клієнтом на користь фактора певного права вимоги до боржника, так само як і здійснення фактором факторингового фінансування, набирають чинності з дати підписання сторонами і скріплення їх печатками реєстрів.

Додатковими угодами від 31.01.2014 № 1 та від 05.01.2016 № 4 до договору факторингу були внесені зміни в додаток № 1 "Перелік боржників", серед яких зазначено відповідача за договором від 11.12.2013 № 13-16/455-КП.

Апеляційним судом встановлено, що позивачем та фактором 10.02.2014 був підписаний реєстр № 2, за яким фактору передавалося право вимоги до відповідача за договором № 13-16/455-КП лише за видатковими накладними № РН-0000510 та № РН-0000511 від 24.12.2013 на суму відповідно 150 744,00 грн. та 92 211,00 грн. Право вимоги за видатковою накладною від 12.02.2015 № РН-0000016 на суму 1 200 000,00 грн. позивачем фактору не передавалося.

Суд першої інстанції, своє рішення про відмову в позові в частині стягнення з відповідача заборгованості та відповідних нарахувань за договором від 11.12.2013 № 13-16/455-КП мотивував тим, що позивач не довів розірвання або визнання недійсною додаткової угоди від 11.02.2014 № 1/31-02ф, відтак підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. При цьому суд задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення за договором № 1200-ПУ-УМТС виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію, у зв'язку з чим сума заборгованості та відповідні нарахування є обґрунтованими та підлягають стягненню.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказане рішення суду в частині відмови у стягненні за договором від 11.12.2013 № 13-16/455-КП, свою постанову мотивував наявністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості та відповідних нарахувань за цим договором, оскільки реєстр між позивачем та банком на суму поставки за цим договором не складався, то право вимоги до фактора на цю суму не перейшло і у відповідача відсутній обов'язок сплачувати її банку, відтак дану суму відповідач повинен був сплатити позивачу у строк обумовлений договором. Відмовляючи у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, суд апеляційної інстанції вказав на те, що її розрахунок був здійснений позивачем всупереч частині шостій статті 232 Господарського кодексу України.

У касаційній скарзі особа, що її подала, обґрунтовує свої вимоги відсутністю підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів та відповідних нарахувань саме за договором від 11.12.2013 № 13-16/455-КП.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі статтею 629 цього кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 вказаного кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 наведеного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 655 цього кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 вказаного кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 625 наведеного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями статті 549 вказаного кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як встановлено апеляційним судом, продукція була передана відповідачу 12.02.2015 за видатковою накладною № РН-0000016 на загальну суму 1 200 000,00 грн., у пункті 2 специфікації від 23.10.2014 до договору від 11.12.2013 № 13-16/455-КП визначено, що покупець здійснює перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90-ий календарний день з моменту поставки відповідної продукції, тобто відповідач повинен був здійснити розрахунок за одержану продукцію 14.05.2015, але оплату не здійснив, у зв'язку з чим у нього утворився борг в означеній сумі.

Відповідач цих обставин не спростував.

Відповідно до частини першої статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Апеляційним судом відзначено, що додаткова угода від 11.02.2014 № 1/31-02ф до договору № 13-16/455-КП не є письмовим повідомленням, оскільки в ній не визначена грошова сума, яка підлягає виконанню і з даної угоди у відповідача не виникло обов'язку здійснювати платежі на користь банку.

При цьому апеляційним судом встановлено, що відповідач, згідно копії договору факторингу з регресом, яка була йому передана, був обізнаний про те, що право вимоги до фактора перейде лише на підставі реєстру, підписаного сторонами договору факторингу, та в межах сум зазначених в ньому.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення на підставі встановлених фактичних обставин справи суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки на 90-й день з моменту поставки відповідної продукції у відповідача був відсутні передбачені умовами договору пакет документів про передачу банку права вимоги, реєстр на суму 1 200 000,00 грн. між банком та позивачем не складався, а банк не заперечував те, що право вимоги до нього не перейшло, тому у відповідача був відсутній обов'язок щодо сплати цієї суми фактору, а у відповідача виник обов'язок сплатити її позивачу.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції правомірно визначив наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за відповідні періоди.

Доводи відповідача, які обґрунтовані постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 у справі № 903/845/15, є безпідставними, оскільки фактичні обставини у справі, що розглядається, є відмінними від обставин у справі, на рішення у якій посилається відповідач.

Так, згідно наведеної позивачем постанови Вищого господарського суду України предметом спору є визнання недійсним договору, тоді як у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, її предметом є стягнення заборгованості за договором поставки.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки не встановлено фундаментальних порушень судом апеляційної інстанції, підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/1732/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук