ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 38/5005/6636/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач),суддів:Жукової Л.В., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу Арбітражного керуючого Левченка Віталія Володимировичана ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 рокуу справі Господарського суду№ 38/5005/6636/2012 Дніпропетровської областіза заявоюГолови ліквідаційної комісії комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської радидокомунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської радипробанкрутство,

В судовому засіданні взяли участь представники:

НАК "Нафтогаз України" - Овчарук О.О.

ГПУ - Онуфрієнко М.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 25 травня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Чус О.В. - головуючий, Березкіна О.В., Величко Н.Л.) відхилив клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові комунікації" про відновлення пропущеного строку подання скарги, відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення судового збору за подання апеляційної скарги та, відповідно, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові комунікації" повернув без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою апеляційного суду, скаржник арбітражний керуючий Левченко Віталій Володимирович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 та прийняти нове рішення, яким апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові комунікації" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2012р. залишити без задоволення.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.ст. 97, 103 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, це забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України").

Згідно з частиною 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу, зокрема, відповідно до пункту 10 частини 1 зазначеної статті - ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 18 грудня 2012 року, у травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Житлові комунікації" звернулося з апеляційною скаргою.

За результатами розгляду матеріалів апеляційної скарги, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, ухвалою від 20 травня 2015 року у справі № 38/5005/6636/2012 Дніпропетровський апеляційний господарський суд відхилив клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові комунікації" про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року про затвердження реєстру вимог кредиторів у зв'язку з відсутністю поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Як роз'яснено Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, повторно після повернення первісної апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК у разі коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.

Крім того, ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 року предметом касаційного перегляду не була та набрала законної сили.

Щодо твердження скаржника про не застосування ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що застосування зазначеної статті можливе лише за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.

Враховуючи норми законодавства та обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що повторно повертаючи без розгляду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2012 року, судом апеляційної інстанції не враховано наявності обставин, що виключають можливість прийняття апеляційної скарги чи повернення її на інших підставах.

Оскільки, оскаржувану ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду не можна визнати законною, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у прийнятті апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові комунікації" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Левченка Віталія Володимировича задовольнити частково.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року у справі № 38/5005/6636/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у прийнятті апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Житлові комунікації" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року відмовити.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді Л.В. Жукова

Б.М. Поляков