ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 10-18/5218 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Жукової Л.В., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на ухвалувід 24.05.2016 господарського суду Черкаської області та постановувід 18.07.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 10-18/5218 господарського суду Черкаської областіпро банкрутство державного підприємства "Приладобудівний завод "Райдуга", м. Сміла Черкаської областіголова комітету кредиторів Смілянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській областіліквідатор Новосельцев В.П., с. Червона Слобода Черкаської області за участю1.Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції; 2.Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. м. Київ; 3.гр. ОСОБА_1., с. Бузуків Черкаської області;в судовому засіданні взяв участь представник:

Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Топор А.І., довір.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського Черкаської області від 24.11.2008 порушено справу про банкрутство державного підприємства "Приладобудівний завод "Райдуга" (далі - ДП "Приладобудівний завод "Райдуга", боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно боржника.

Ухвалою від 09.09.2014 введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено керівника боржника Ромашову Л.С., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Новосельцева В.П. та інше.

Постановою від 25.03.2015 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Новосельцева В.П., зобов'язано його вчинити певні дії.

19.08.2015 до господарського суду надійшла заява ліквідатора арбітражного керуючого Новосельцева В.П. про визнання недійсними результатів проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна божника, що відбулися 15.12.2014 та оформлені протоколом № 22824.

Заява обґрунтована тим, що спірне майно, яке на момент продажу входило до ліквідаційної маси боржника, було реалізовано органом державної виконавчої служби без дозволу господарського суду, який розглядає справу про банкрутство та за заниженою ціною, що завдало збитків боржнику та кредиторам. В якості підстав для визнання недійсним спірного правочину заявник послається на положення ст.ст. 19, 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.05.2016 (суддя Гура І.І.) у справі № 10-18/5218 заяву ліквідатора задоволено, визнано недійсними результати проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, що відбулися 15.12.2014, оформлені протоколом № 22824 проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна та актом державного виконавця про проведення електронних торгів від 12.03.2015, згідно з якими нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення корпусу № 71 загальною площею 596,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне майно) відчужено з власності боржника у власність громадянина ОСОБА_1. за ціною 107 210,00 грн. та зобов'язано останнього повернути у ліквідаційну масу ДП "Приладобудівний завод "Райдуга" спірне майно.

Суд першої інстанції виходив з того, що в результаті відчуження спірного майна в процедурі виконавчого провадження, боржнику та кредиторам було завдано істотних збитків, оскільки боржник був позбавлений можливості відновити свою платоспроможність у майбутньому за рахунок відчужених активів, що стало підставою застосування у цьому випадку положень ст. 20 Закону про банкрутство. Крім того, в супереч п. 4 ч. 5 ст. 19 Закону про банкрутство спірне майно реалізовано поза межами справи про банкрутство та без відповідного дозволу господарського суду, який розглядає справу про банкрутство.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 (судді: Пантелієнко В.О. - головуючий, Шипко В.В., Доманська М.Л.) вказану ухвалу залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - ДВС у Черкаській області, скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, зупинити виконання ухвали від 24.05.2016, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 19, 20 Закону про банкрутство, ст.ст. 3, 7, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Доводи касаційної скарги зводяться до тверджень про те, що ст. 20 Закону про банкрутство не передбачає такої підстави для оспорення правочинів боржника як відсутність ухвали суду на реалізацію майна останнього. Також, на думку скаржника, належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України є висновок експерта, а не звіт про оцінку майна.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані не дійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, за умови, що в наслідок виконання зобов'язання майна боржника стало недостатньо для погашення вимог кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, справа про банкрутство ДП "Приладобудівний завод "Райдуга" порушена 24.11.2008. Постановою від 25.03.2015 боржника визнано банкрутом, у зв'язку з чим, справа перебуває у процедурі ліквідації.

12.03.2015 державним виконавцем ДВС у Черкаській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 17/2014 від 23.07.2014 про стягнення з боржника боргу по заробітній платі складено акт про реалізацію спірного майна.

Згідно з протоколом № 22824 від 15.12.2014, шляхом проведення електронних торгів спірне майно боржника було реалізоване державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства Юстиції України за ціною 107 210 грн. на користь ОСОБА_1., тобто вже після порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Приладобудівний завод "Райдуга"

Разом з тим, ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.11.2008 у цій справі, залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.03.2009, порушено провадження у справі про банкрутство боржника та накладено арешт на все майно ДП "Приладобудівний завод "Райдуга".

17.06.2009 внаслідок перегляду вказаних судових рішень Вищий господарський суд України змінив постанову апеляційного господарського суду від 30.03.2009, зокрема, заборонив власнику (органу, уповноваженому управляти майном боржника) та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 44 Закону про банкрутство до основних засобів боржника відносяться такі активи як нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо.

Згідно зі ст.ст. 45, 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За таких обставин, реалізація спірного майна боржника (нежитлових приміщень корпусу № 71) відбувалась вже після порушення провадження у справі про банкрутство та всупереч прямим вказівкам суду касаційної інстанції, які відповідно ст. 45 , 115 ГПК України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірне нерухоме майно боржника є ліквідним джерелом погашення вимог кредиторів у процедурі банкрутства. У зв'язку з чим у результаті відчуження спірного нерухомого майна в процедурі виконавчого провадження, тобто поза межами справи про банкрутство та всупереч судовій забороні, боржнику та кредиторам було завдано істотних збитків, оскільки боржник ще у процедурі санації був позбавлений можливості відновити свою платоспроможність у майбутньому за рахунок відчужених активів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції первісна вартість спірного майна, згідно відомості наявності основних засобів по підприємству-боржнику по інвентарним номерам станом на 09.07.2014, становила 555 158 грн., залишкова вартість - 300 180, 05 грн.

Між тим, згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість спірного майна від 08.09.2014, виконаного на замовлення скаржника, ринкова вартість об'єкту оцінки визначена у 71 000 грн. без врахування ПДВ, 85 200 грн. з врахуванням ПДВ.

Отже спірне майно боржника, фактично обтяжене забороною суду на його відчуження та оцінене у 555 158 грн., в порушення постанови Вищого господарського суду від 17.06.2009 було реалізовано за ціною 107 210 грн., тобто значно нижчою його оціночної вартості.

Вищезазначені обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання недійсним результатів проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна боржника у виконавчому провадженні у порядку ст. 20 Закону про банкрутство та, відповідно, застосування передбачених частиною 2 зазначеної статті наслідків у вигляді повернення майна в ліквідаційну масу.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону про банкрутство кредитор за недійсним правочином має право погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником в натурі після припинення провадження у справі про банкрутство. Таким чином, спірне правовідношення в процедурі банкрутства не припиняється, а сторона правочину має право вибору: погашення боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником в натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

У зв'язку з чим переможець спірних торів - ОСОБА_1. не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції у межах цієї справи про банкрутство із заявою про застосування правового механізму, передбаченого ч. 3 ст. 20 Закону про банкрутство.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 24.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 у справі № 10-18/5218 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді Л.В. Жукова

О.Є. Короткевич