ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 року Справа № 910/32467/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Комфорт"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.07.2016у справі Господарського суду№ 910/32467/15 м. Києваза первісним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Комфорт"до товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" про та за зустрічним позовом до простягнення 44 132 346,00 грн. товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Комфорт" визнання недійсним договору оренди в частині

в судовому засіданні взяли участь представники (за первісним позовом):

позивача: Канюк А.І., дов. від 05.09.16 № б/н; Афен А.А., дов. від 19.07.16 № 23;відповідача: Ковтун О.В., дов. від 01.09.16 № б/н; Кучерява А.В., дов. від 10.08.16 № 14;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт-Комфорт" (далі - Товариство "Спорт-Комфорт") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг-Інвест" (далі - Товариство "Петрохолдинг-Інвест") 44 132 346,00 грн. неустойки (штрафу) за невиконання зобов'язання за договором оренди нерухомого майна від 05.02.2014, з яких: 22 066 173,00 грн., що еквівалентно 1 000 000,00 доларів США - за невиконання зобов'язання з передачі позивачу приміщення з басейном; 22 066 173,00 грн., що еквівалентно 1 000 000,00 доларів США - за невиконання зобов'язання з передачі позивачу приміщення академії бойових мистецтв.

Позовні вимоги Товариство "Спорт-Комфорт", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтувало тим, що Товариством "Петрохолдинг-Інвест" було порушено умови укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна в частині строків передачі предмета оренди орендарю, а саме: приміщення другої черги, що має відповідати "Технічному завданню", яке є додатком № 2 до договору у строк, визначений п. 4.2.2. договору. У зв'язку з цим на підставі п. 21.12 договору Товариство "Петрохолдинг-Інвест" має сплатити Товариству "Спорт-Комфорт" штрафні санкції.

У січні 2016 року Товариство "Петрохолдинг-Інвест" звернулось до Господарського суду м. Києва із зустрічною позовною заявою, у якій просило договір оренди нерухомого майна від 05.02.2014, укладений між Товариством "Петрохолдинг-Інвест" та Товариством "Спорт-Комфорт", зі змінами, викладеними в договорі про внесення змін № 1 від 05.02.2014 до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014 зі змінами, викладеними в договорі про внесення змін № 2 від 16.04.2014 до договору оренди визнати недійсним в частині передання в оренду приміщень другої черги, яка складається з площі приміщення з басейном 1 540 кв. м та приміщення, призначеного для розміщення академії бойових мистецтв, площею 985 кв. м, а всього площею 2 525,00 кв. м, в тому числі:

- визнати недійсними пункти 4.2.2., 10.4.2 договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014 та виключити з договору всі посилання на такі пункти;

- визнати недійсними пункти 1, 2 договору про внесення змін №1 від 05.02.2014 до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014;

- визнати недійсними пункти 2, 2.1., 3 договору про внесення змін №2 від 16.04.2014 до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014.

Зустрічні позовні вимоги Товариство "Петрохолдинг-Інвест", посилаючись на норми ЦК України та ГК України обґрунтувало тим, що під час укладення договору оренди сторонами не було погоджено його істотні умови, а сам договір укладено на вкрай невигідних умовах для Товариства "Петрохолдинг-Інвест", оскільки під час його укладення мала місце наявність тяжких обставин. Пункт 4.2.2. договору не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, Товариство "Петрохолдинг-Інвест" зазначає, що окремою підставою визнання договору оренди недійсним є та обставина, що воно не є власником приміщень, що розташовані на першому поверсі, а сьомий поверх у будівлі взагалі відсутній.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.03.2016 (суддя Шкурдова Л.М.) первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства "Петрохолдинг-Інвест" на користь Товариства "Спорт-Комфорт" 44 132 346,00 грн. штрафу та 182 700,00 витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В частині задоволення первісного позову рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством "Спорт-Комфорт" у позовній заяві. В задоволенні зустрічного позову відмовлено у зв'язку з не встановленням обставин, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність правочину.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 (колегія суддів: Коротун О.М., Гончаров С.А., Гаврилюк О.М.) рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2016 в частині задоволення первісного позову скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в первісному позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

Прийняття постанови в частині первісного позову, суд апеляційної інстанції мотивував тим, що виходячи з умов укладеного між сторонами договору оренди, виконання орендодавцем обов'язку щодо передачі орендарю приміщення з басейном було безпосередньо пов'язано з укладенням договору підряду, умови щодо укладення якого сторонами погоджено не було, у зв'язку із чим його так і не було укладено. Окрім того, за висновком суду апеляційної інстанції, розміщення приміщення з басейном у підвальному приміщенні не відповідає вимогам ДБН та положенням договору щодо вимог відповідності приміщень ДБН, що у своїй сукупності виключає можливість стягнення неустойки в цій частині з Товариства "Петрохолдинг-Інвест". В свою чергу, відмовляючи у стягненні неустойки за невиконання зобов'язання з передачі орендарю приміщення академії бойових мистецтв, апеляційний суд виходив з того, що договір у цій частині є змішаним з договором підряду, який в цій частині є неукладеним, що також виключає відповідальність орендодавця. В частині відмови у задоволені зустрічного позову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 виправлено описку в постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016. ухвалено вважати на 10 арк. мотивувальної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 в кінці речення: "Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність розмежування правового інституту як договір підряду (ст. 837 ЦК України) від таких правових конструкцій як ремонт речі, переданої в найм (ст. 776 ЦК України) та поліпшення наймачем речі, яка передана в найм (ст. 778 ЦК України)." його закінчення наступним словосполученням: "…, що кореспондується зі змістом ст. 16 договору, зокрема, п. 16.2."

Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2016 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 скасовано як таку, що прийнята з порушення норм процесуального права.

Товариство "Спорт-Комфорт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Спорт-Комфорт" обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення укладеного між сторонами договору оренди, приписи ст. ст. 3, 213, 614, 628, 765, 767, 795, 837, 876 ЦК України та ст. ст. 193, 205 ГК України, вказуючи на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо змішаності договору, а також щодо відсутності вини орендодавця у невиконанні свої зобов'язань, як щодо передачі приміщення з басейном, так і щодо передачі приміщення академії бойових мистецтв.

Товариство "Петрохолдинг-Інвест" скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства "Спорт-Комфорт", у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство "Петрохолдинг-Інвест" обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

За результатами заслуховування пояснень представників сторін по суті касаційної скарги у судовому засіданні 07.09.2016 оголошувалась перерва для прийняття судового рішення у справі до 09.09.2016, про що учасники судового процесу були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 09.09.2016 Товариством "Спорт-Комфорт" було подано клопотання про відкладення розгляду касаційної карги на іншу дату у зв'язку із неможливістю одного з представників Товариства "Спорт-Комфорт" за станом здоров'я прийняти участь у судовому засіданні та надати свої пояснення по суті спору.

Присутні у судовому засіданні 09.09.2016 представники Товариства "Спорт-Комфорт" підтримали подане клопотання, зазначивши, що відсутній представник обізнаний з відзивом Товариства "Петрохолдинг-Інвест" на касаційну скаргу та може надати свої пояснення по суті відзиву.

Представники Товариства "Петрохолдинг-Інвест" у судовому засіданні 25.05.2016 заперечили проти задоволення заявленого клопотання Товариства "Спорт-Комфорт", зазначивши, що воно має ознаки зловживання процесуальними правами сторони у справі та фактично направлене на затягування строків розгляду спору, а усі необхідні для вирішення спору пояснення вже було надано сторонами під час розгляду касаційної скарги у судовому засіданні 07.09.2016.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки: по-перше, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, до клопотання не додано доказів на підтвердження обставин, викладених у ньому (у клопотанні не вказано особу представника, до нього не долучено документів на право представництва, а також документів на підтвердження неможливості даної особи з'явитися у судове засідання за станом здоров'я); по-друге, стаття 28 ГПК України не обмежує кількість представників, яких може мати одна особа, для представництва її інтересів. У судовому засіданні 09.09.2016 були присутні два уповноважені на підставі довіреностей представники Товариства "Спорт-Комфорт", які не були позбавлені можливості належним чином підготуватись до судового засідання та надати свої пояснення щодо відзиву Товариства "Петрохолдинг-Інвест" на касаційну скаргу; по-третє, необґрунтоване відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату порушуватиме право сторін на оперативне вирішення спору судом.

Окрім того, перерва у справі оголошувалась за результатами заслуховування пояснень представників сторін спору саме для прийняття судового рішення у справі і явка представників сторін з метою надання додаткових пояснень судом обов'язковою не визнавалась.

З огляду на наведене клопотання Товариства "Спорт-Комфорт" про відкладення розгляду касаційної карги на іншу дату з підстав, заявлених у ньому, визнано колегією суддів касаційної інстанції необґрунтованим та відхилено.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Спорт-Комфорт" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між сторонами у справі протягом тривалого часу узгоджувались умови укладення договору оренди, здійснювалось листування. 06.03.2013 сторонами було укладено попередній договір щодо укладення договору оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого, сторони зобов'язувались укласти основний договір не пізніше 15.11.2013;

- 05.02.2014 між Товариством "Спорт-Комфорт" (орендар) та Товариством "Петрохолдинг-Інвест" (орендодавець) укладено договір оренди нерухомого майна, за яким орендодавець зобов'язався передати орендареві в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення у відповідності до умов договору. Приміщення розташоване у будівлі, що знаходиться за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154 (далі - Договір). Договір засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук О.М. та зареєстровано у реєстрі за № 263. При цьому більшість умов, які містились в попередньому договорі, не були відображені сторонами у основному договорі. А в силу п. 36.1 Договору останній скасовує всі попередні погодження чи домовленості між сторонами, як письмові, так і усні;

- предметом Договору є приміщення, яке належить Товариству "Петрохолдинг-Інвест", про що свідчить ідентичність відомостей, зазначених у Договорі, та відомостей, зазначених у Витязі, включаючи індекс Витягу, його дату, номер запису про право власності, реєстраційний номер на об'єкт нерухомості та розмір загальної площі приміщення. Разом з тим, у Договорі щодо поверхів, які передаються в оренду сторонами було допущено технічну помилку, оскільки площа приміщень на 1 (першому), 6 (шостому), 7 (сьомому) поверхах, які є предметом комерційного інтересу Товариства "Спорт-Комфорт", згідно умов Договору, фактично відповідає площі приміщень, розташованих у підвалі, на 5 (п'ятому) та 6 (шостому) поверхах, згідно Витягу;

- пунктом 4.2 договору визначено, що приміщення, яке відповідає вимогам, визначеним в цьому договорі, передається орендарю у 2 етапи: перша черга складається з "приміщень сухої зони" (без урахування площі приміщення з басейном), розміщених на 6 (шостому) та 7 (сьомому) поверхах, повинна бути передана орендарю до 01 березня 2014 року включно. Одночасно з "приміщеннями сухої зони" передається схема розташування місць для паркування автотранспорту відвідувачів орендаря та його персоналу. Межі "приміщень сухої зони", їх розташування та вимоги до них, а також схема розташування місць для паркування визначаються в додатках до цього договору. Приміщення передаються за актом приймання-передачі, в якому обов'язково зазначається площа переданого приміщення (п.п. 4.2.1 Договору); друга черга, яка складається з площі приміщення з басейном та приміщення, призначеного для розміщення академії бойових мистецтв, повинна бути передана орендарю у такі строки: приміщення з басейном не пізніше ніж до 01 (першого) липня 2015 року включно, при тому, точна дата передачі погоджується сторонами додатково після укладання договору будівельного підряду щодо даного приміщення; приміщення призначеного для академії бойових мистецтв не пізніше ніж до 31 (тридцять першого) грудня 2014 року включно (п.п. 4.2.2 Договору);

- відповідно до п. 13.4.2 Договору орендодавець зобов'язується в строки та порядку, що передбачені п. 4.2 цього договору, передати приміщення орендарю в належному стані і без істотних недоліків, які б перешкоджали використанню орендарем приміщення за цільовим призначенням, зазначеним в п. п. 5.1 та 5.2 цього договору;

- згідно з "Технічним завданням", що є додатком № 2 до Договору, "Технічне завдання" (відомості облаштування об'єкту оренди) - вимоги до технічного стану об'єкта, викладені на окремих аркушах у вигляді додатку до попереднього договору щодо укладення договору оренди нерухомого майна від 06.03.2013 (на підставі якого, як в них зазначено, укладений цей договір);

- пунктом 16.8.1. Договору визначено, що орендодавець споруджує в приміщенні басейни, у відповідності до умов спорудження басейнів, передбачених в договорі та/або в додатках до нього та/або в окремій угоді. Орендодавець відповідає за дії третіх осіб у разі укладення ними договорів на надання послуг на користь орендаря. До таких договорів, зокрема, відносяться: договори про охорону будівлі, про залучення третіх осіб до надання експлуатаційних послуг та ремонту приміщення, будівлі, систем забезпечення (п. 21.7 Договору);

- положеннями п. 21.12 Договору передбачено, що сторони усвідомлюють, що порушення орендодавцем строків передання приміщення орендарю призводить до неможливості вчасного відкриття фітнес-клубу та зриву маркетингових кампаній з передпродажу абонементів до фітнес-клубу. Це спричиняє виникнення у орендаря обов'язку відшкодовувати вартість розповсюджених абонементів, застосовувати компенсаційні програми тощо. Разом з тим, будь-які заходи не здатні повністю виправити шкоду, нанесену діловій репутації орендаря від несвоєчасного відкриття фітнес-клубу. Тому, якщо орендодавець порушить обов'язок, передбачений п. п. 4.2, 4.3 договору, щодо укладення будь-якого з акта приймання-передачі або відмовиться від укладання будь-якого з акта приймання-передачі, він протягом 3 (трьох) банківських днів з дати висунення відповідної вимоги сплачує орендарю штраф у розмірі еквівалентному 1 000 000 (один мільйон) доларів США за курсом Національного банку України на дату сплати штрафу. При цьому орендар набуває права розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення орендодавцеві письмового повідомлення. Договір у цьому випадку буде вважатися розірваним з дати отримання орендодавцем відповідного повідомлення, що не звільняє орендодавця від обов'язку сплатити штраф;

- 05.02.2014 сторонами укладено договір про внесення змін № 1 до Договору, відповідно до якого сторони усвідомлюють, що поточний технічний стан об'єкту оренди 6 (шостого) та 7 (сьомого) поверхів будівлі, переданого за актом приймання-передачі, призводить до неможливості повноцінного використання орендарем такого приміщення за цільовим призначенням, що також негативно впливає на прибутковість орендаря та показники його фінансово-господарської діяльності. Враховуючи можливість орендаря фактично користуватись лише частинами приміщень об'єкту оренди, у зв'язку з проведенням в інших частинах приміщень адаптаційних та опоряджувальних робіт, необхідних для приведення об'єкту оренди по належного для використання за цільовим призначенням стану, сторони дійшли згоди змінити розмір орендної плати, та встановили, що на період, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі першої черги, яка складається з "приміщень сухої зони", до моменту підписання акту приймання-передачі другої черги, яка складається з площі приміщення з басейном, щомісячна орендна плата за користування об'єктом оренди становить суму у національній валюті України, яка є еквівалентом 12 548 доларів США за встановленим НБУ курсом національної валюти України до долару США на дату оплати. Вказана сума орендної плати включає в себе податок на додану вартість, у відповідності до чинного законодавства України. Сторони дійшли згоди доповнити п. 10.4. Договору підпунктом 10.4.2 у такій редакції: "10.4.2. Сторони дійшли згоди, що починаючи з дати підписання акту приймання-передачі першої черги, яка складається з "приміщень сухої зони", до моменту підписання акту приймання-передачі другої черги, яка складається з площі приміщення з басейном, щомісячна орендна плата за користування об'єктом оренди становить суму у національній валюті України, яка є еквівалентом 12 доларів США за встановленим НБУ курсом національної валюти України до долару США на дату виставлення рахунку на оплату. Вказана сума орендної плати включає в себе податок на додану вартість, у відповідності до чинного законодавства України. На день підписання даного договору щомісячна орендна плата за користування об'єктом оренди становить 100 296 (сто тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 16 копійок". Сторони домовились, що розмір орендної плати, зазначений у п.1 даного договору, продовжує діяти до моменту передачі орендодавцем в оренду всього комплексу приміщень першої, другої черг і паркінгу, визначених в п. 4.2 Договору;

- між сторонами також було укладено договір про внесення змін № 2 до Договору, за яким сторони домовились, що розмір орендної плати, зазначений у п. 2 даного договору продовжує діяти до моменту передачі орендодавцем в оренду всього комплексу приміщень першої, другої черг і паркінгу, визначених в п. 4.2 Договору. Сторони також погодили, що у зв'язку з прийнятими цим договором змінами, п. 10.5 Договору виклали в наступній редакції: "10.5. Після підписання сторонами акту прийому-передачі другої черги гарантійний платіж, сплачений орендарем у відповідності до умов попереднього договору щодо укладання договору оренди нерухомого майна від 06 березня 2013 року, на підставі якого був укладений цей договір, зараховується орендодавцем у рахунок орендної плати за перші місяці оренди приміщень";

- за актом приймання-передавання приміщень від 05.02.2014 орендодавець передав орендарю приміщення на 6 (площею 1 289,00 кв. м) та 7 (3 422,00 кв. м) поверхах, розміщених в будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ вул. Борщагівська 154. Разом з цим, в даному акті сторони зазначили, що укладення даного акту не є підставою для прийняття приміщення за п 4.2 Договору, а у відповідності до п. 4.1 Договору є підставою для допуску орендаря до зазначених приміщень з метою проведення в них опоряджувальних (адаптаційних) та інших ремонтних робіт. При цьому, після закінчення орендарем зазначених вище робіт, сторони укладають фінальний акт приймання-передавання приміщень "першої черги", після чого розпочинається сплата орендної плати.

Виходячи з підстав заявлення та касаційних вимог, скаржником оскаржується відмова суду апеляційної інстанції у задоволені первісного позову.

Так, задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд визнав доведеним обставини неналежного виконання орендодавцем взятих на себе за Договором обов'язків щодо передачі предмета оренди орендарю - приміщення другої черги у строки, встановлені п. 4.2.2. Договору, що у відповідності до п. 21.12 Договору є підставою для нарахування спірної суми неустойки.

Між тим, з такими висновками місцевого господарського суду обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як було з'ясовано судом апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, приміщення другої черги, що передавались на першому (а насправді підвальному) та сьомому (а насправді шостому) поверхах мають конкретно визначене цільове призначення. Зокрема приміщення, яке знаходиться на першому (а насправді підвальному) поверсі мало передаватися для розміщення басейну, приміщення на сьомому (а насправді на 6 "Ангар") поверсі - для розміщення академії бойових мистецтв.

Державними будівельними нормами України В.2.2-9-2009 (додаток Г) визначено вичерпний перелік приміщень, розміщення яких дозволяється в підвальному приміщенні. Так, відповідно до вказаного переліку розміщення басейну дозволяється на цокольному поверсі, тоді як в підвальному приміщенні розміщення басейнів не дозволяється.

У пункті 4.7 Договору сторони погодили, що приміщення передається орендарю в стані, який задовольняє вимоги, встановлені даним договором та додатками до нього, всім санітарним, технічним, протипожежним та нормам ДБН, СНіП, не має інших недоліків, які б перешкоджали його використанню за цільовим призначенням, а також повинно бути введено в експлуатацію.

Як вірно відзначено судом апеляційної інстанцій заборона розміщення басейну в підвальних приміщеннях зумовлює неможливість будівництва та подальшої передачі даного приміщення в порядку п. 4.2.2 Договору як такого, що є самостійною підставою для відмови в первісному позові в цій частині.

При цьому, враховуючи наявність в Договорі прямого погодження сторонами вимог щодо відповідності орендованих приміщень вимогам ДБН, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає неспроможними доводи скаржника у касаційній скарзі про можливість відступу від вимог ДБН.

Окрім того, надаючи правову оцінку умовам Договору, судом апеляційної інстанції було встановлено, що саме будівництво та передача приміщення з басейном орендарю було поставлено в залежність від укладення договору будівельного підряду для виконання відповідних будівельних робіт. Однак, умови Договору не покладали обов'язку укладення договору будівельного підряду на жодну із сторін Договору і сторонами не було узгоджено істотних умов такого договору.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що бездіяльність сторін у реалізації механізму спорудження басейну, погодженого сторонами в Договорі, створювала загрозу настання несприятливих наслідків для обох сторін Договору, пов'язаних з неможливістю його реалізації у даній частині.

За таких обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірною та обґрунтованою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з Товариства "Петрохолдинг-Інвест" на користь Товариство "Спорт-Комфорт" 22 066 173,00 грн. за невиконання зобов'язання з передачі приміщення з басейном.

Щодо первісних позовних вимог про стягнення з Товариства "Петрохолдинг-Інвест" на користь Товариство "Спорт-Комфорт" 22 066 173,00 грн. за невиконання зобов'язання з передачі приміщення академії бойових мистецтв колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

За приписами статі 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

Відповідно до статті 776 ЦК України поточний та капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Згідно з статтею 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Разом із тим, як вірно наголошено судом апеляційної інстанції, наведені правові конструкцій як ремонт речі, переданої в найм (ст. 776 ЦК України) та поліпшення наймачем речі, яка передана в найм (ст. 778 ЦК України) слід розмежовувати від правового інституту підряду (ст. 837 ЦК України).

За результатами надання оцінки умовам Договору у їх сукупності, судом апеляційної інстанції було встановлено, що в частини оренди приміщення, призначеного для розміщення академії бойових мистецтв, укладений між сторонами Договір є змішаним договором найму та підряду, оскільки погоджені у ньому умови проведення будівельних робіт не підпадають під правові конструкцій, визначені статтями 776 та 778 ЦК України.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, відповідно за приписами статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду (перелік робіт); ціна; строки початку та закінчення робіт; права та обов'язки сторін. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

Між тим, як було з'ясовано судом апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов Договору в частині підряду, зокрема, щодо предмету договору підряду (перелік робіт) та ціни, яка стосується передачі приміщення академії бойових мистецтв.

Більше того, на підставі акту про недоліки об'єкту оренди № 3 від 07.07.2015 судом було встановлено, що роботи по облаштуванню приміщення для розміщення академії бойових мистецтв не розпочинались.

За приписами статей 180 та 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанцій погоджується із правовою позицією апеляційного господарського суду щодо неукладеності правочину в цій частині у зв'язку з недосягнення всіх істотних умов договору та відсутністю реальних дій на його виконання.

Враховуючи ту обставину, що виконання підрядних робіт з приведення об'єкту оренди у визначений сторонами стан за Договором передувало обов'язку щодо передачі об'єкту оренди, і договір в цій частині визнано неукладеним, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення з Товариства "Петрохолдинг-Інвест" на користь Товариства "Спорт-Комфорт" 22 066 173,00 грн. за невиконання зобов'язання з передачі приміщення академії бойових мистецтв.

Доводи касаційної скарги Товариства "Спорт-Комфорт" наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на приписи статті 767 ЦК України відхиляються колегією суддів, оскільки правовий аналіз пунктів 4.2, 4.2.2, 4.4, 4.7 Договору свідчить про погодження підрядних робіт, у тому числі порядку їх проведення, вимог до них, контролю за їх виконанням тощо, що свідчить про погодження істотних умов саме підрядного договору, про що вірно вказано судом апеляційної інстанції.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження за результатом перегляду справи в порядку касації, у зв'язку із чим вони відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 в оскаржуваній частині ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Товариство "Спорт-Комфорт" не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

В частині зустрічного позову прийняті у справі судові рішення не оскаржуються, у зв'язку із чим підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Комфорт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі № 910/32467/15 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя О.М. Сибіга