ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 902/746/16

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКорсака В.А., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" Структурна одиниця "Замостянські електричні мережі"на постанову від 14.12.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№902/746/16 господарського суду Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"доПублічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго"провідшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились,

Від відповідача - Полюга І.В. - дов. від 03.01.17,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (надалі - Відповідач) про стягнення 24117,16 грн матеріальної шкоди.

Рішенням від 25.10.2016 господарського суду Вінницької області (суддя Колбасова Ф.Ф.) позов задоволено, з ПАТ "Вінницяобленерго" на користь позивача стягнуто 24117, 16 грн. матеріальної шкоди та 1378 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване встановленим фактом перебування гр. ОСОБА_5 (особи винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди) у трудових відносинах з відповідачем станом на час скоєння ДТП та відсутністю заперечень відповідача щодо суми страхового відшкодування.

Постановою від 14.12.2016 колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду у складі головуючого: Бучинської Г.Б., суддів, Олексюк Г.Є., Грязнова В.В. рішення від 25.10.2016 господарського суду Рівненської області залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" Структурна одиниця "Замостянські електричні мережі" у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій, скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом норм чинного законодавства, зокрема, ст. 1172, 1187 ЦК України, ст. 134 КЗПп України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" як страховиком та гр. ОСОБА_8 як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06/6755770/0202/14, об'єктом страхування за яким є транспортний засіб - автомобіль "Skoda Superb Elegance", державний номер НОМЕР_1. Згідно з п. 6.1 договору страховим ризиком за договором є, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

05.11.2014 близько 18 год. 10 хв. в м. Вінниця на перехресті вулиць В.Порика-Юності відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу "Skoda Superb Elegance", д.н. НОМЕР_1, власником якого є гр. ОСОБА_8 та транспортного засобу "УАЗ-3303", д.н. НОМЕР_2, який належить ВАТ "Вінницяобленерго" під керуванням гр. ОСОБА_5, в результаті якої застрахований автомобіль НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження у зв'язку з порушенням гр. ОСОБА_5 правила проїзду перехресть, що підтверджуються довідкою ДАІ. Як вбачається із довідок Відділу ДАІ м. Вінниці УВМС України у Вінницькій області.

Постановою від 16.12.2014 Липовецького районного суду Вінницької області гр. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

06.11.2014 гр. ОСОБА_8 як власник застрахованого транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою № 2300062888 про факт настання події та виплату страхового відшкодування у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою.

З метою визначення вартості збитку, заподіяного пошкодженням застрахованого автомобіля НОМЕР_1, позивачем складено Акт огляду транспортного засобу від 07.11.2014, а 08.11.2014 ТОВ "Джерман-Центр" складено рахунок №ЗС00005918, за яким вартість ремонту застрахованого ТЗ склала 74117,16 грн.

15.12.2014 позивачем складено страховий акт по справі № 2300062888, відповідно до якого: сума збитку складає 74117,16 грн, розмір франшизи складає 0,00 грн, сума до виплати складає 74117,16 грн.

На підставі страхового акту від 15.12.2014 № 2300062888 та згідно рахунку від 08.11.2014 №ЗС00005918 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на СТО ТОВ "Джерман-Центр" 74117,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.12.2014.

Судами встановлено, що транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_1, належить Публічному акціонерному товариству "Вінницяобленерго", що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а гр. ОСОБА_5, який керував зазначеним автомобілем на момент скоєння ДТП працював на посаді водія Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", що підтверджується договором від 07.11.2013 № 23/13 про повну матеріальну відповідальність, подорожнім листом вантажного автомобіля від 05.11.2014 №001716, наказом від 31.07.2015 № 76-к та не заперечується відповідачем.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_2 застрахована в ПрАТ "СК Арсенал Страхування" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів А/С9263238, згідно з яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 50000,0 грн. франшиза - 0,00 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" послалось на вказані вище обставини та просило стягнути з відповідача суму збитків 24117, 16 грн., яка не покривається полісом № А/С9263238.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

З врахуванням зазначеного вище суди попередніх інстанцій правомірно визначили, що саме відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки (автомобіля НОМЕР_2), має відповідати за шкоду, завдану в результаті зазначеної вище ДТП.

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Нормами статті 1194 Цивільного кодексу України визначено, особа яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

Судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_2 застрахована в ПрАТ "СК Арсенал Страхування" на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів А/С9263238, згідно з яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 50000,0 грн. франшиза - 0,00 грн.

В той же час, позивачем сплачено 74117,16 грн. в якості страхового відшкодування власнику потерпілого у ДТП автомобіля НОМЕР_1.

З огляду на зазначене вище, встановлений судами факт, що сума залишку, яка не відшкодовується страховою компанією ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", складає 24117,16 грн., вмотивованим є висновок судів про задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" Структурна одиниця "Замостянські електричні мережі" залишити без задоволення.

Постанову від 14.12.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 902/746/16 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді В. Корсак

С. Бакуліна