Постанова ВГСУ від 09.02.2017 року у справі №911/2638/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 911/2638/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церквана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.11.2016у справі№911/2638/16 Господарського суду Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКвартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церквапростягнення 372 692,84 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Єфременко О.О. (дов. від 18.04.2014),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про стягнення 372 692,84 грн., з яких 315 033,70 грн. основного боргу, 50 718,54 грн. пені, 3 790,26 грн. 3% річних та 3 150,34 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати у повному обсязі вартості отриманого природного газу за договором № 2624/15-ТЕ(Т)-17 від 24.02.2015. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 549, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.10.2016, ухваленим суддею Рябцевою О.О., позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції виходив з обставин порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості отриманого за договором природного газу. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 549, 625, 692 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Пашкіної С.А. - головуючого, Сітайло Л.Г., Баранця О.М., постановою від 22.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позві відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судами того, що відповідачем в грудні 2015 року на адресу позивача направлено два примірника додаткової угоди №6 до договору, якою збільшено обсяг газу, проте позивачем її підписано лише 31.12.2015 та не повернуто примірник до відповідача. Зазначене, на думку позивача, позбавило останнього можливості зареєструвати в грудні 2015 року вказану додаткову угоду в органах Державної казначейської служби та взяти на себе бюджетні фінансові зобов'язання. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 15 Закону України "Про Збройні Сили України".

Ухвалою від 25.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Біла Церква (покупець) укладено договір № 2624/15-ТЕ(Т)-17 купівлі-продажу природного газу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Згідно з пунктом 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 429,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): І кв. 232,34 (січень 89,34, лютий 93,0, березень 50,0); ІІ кв. 10,0 (квітень 10,0, травень 0, червень 0); ІІІ кв. 0 (липень 0, серпень 0, вересень 0); ІV кв. 186,66 (жовтень 10,0, листопад 76,66, грудень 100,0). Відповідно до пункту 3.4. договору акти приймання-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Пунктом 5.2. договору передбачено, що всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 1 309,20 грн. Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з пунктом 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (пункт 11 договору). Додатковими угодами №1 від 29.05.2015, №3 б/д, № 4 від 30.10.2015, № 6 від 31.12.2015 сторони змінювали обсяги передачі газу та ціну за 1000 куб.м. природного газу. Окрім цього, додатковою угодою №6 від 31.12.2015 сторони виклали розділ 11 договору у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2015 до 31.01.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.". Також судами установлено, що на виконання умов договору позивач у січні-грудні 2015 року та у січні 2016 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 174 149,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 (2 акта), від 28.02.2015 (2 акта), від 31.03.2015 (2 акта), від 30.04.2015 (2 акта), від 31.10.2015 (2 акта), від 30.11.2015 (2 акта), від 31.12.2015 (2 акта), від 31.01.2016 та від 31.03.2016, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками. Установлено судами і те, що відповідач за отриманий природний газ у січні - грудні 2015 року розрахувався повністю, проте оплату здійснював несвоєчасно, а за отриманий природний газ у січні 2016 року на суму 319 771,29 грн. розрахувався частково у сумі 4 737,59 грн., що підтверджується довідкою позивача про операції по договору. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква 315 033,70 грн. основного боргу, 50 718,54 грн. пені, 3 790,26 грн. 3% річних та 3 150,34 грн. інфляційних втрат. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору купівлі-продажу, а отже, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем природного газу за спірним договором, з підтвердженням цього відповідними документами, та проведення розрахунків за товар. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано обов'язковість договору для виконання сторонами. Відповідно до приписів статті 692 цього ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, господарські суди установили як факт отримання відповідачем природного газу на загальну суму 1 174 149,50 грн., що останнім не заперечувалось, так і обставини часткової оплати отриманого товару, з порушенням строку такої оплати. За таких установлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову визнається колегією суддів правомірним. Довід скаржника про те, що відповідачем в грудні 2015 року направлено на адресу позивача два примірника додаткової угоди №6 до договору, якою збільшено обсяг газу, а позивачем її підписано лише 31.12.2015 та досі не повернуто примірника до відповідача, що позбавило можливості відповідача зареєструвати в грудні 2015 року вказану додаткову угоду в органах Державної казначейської служби, не може бути підставою для скасування судових актів у справі. Вказаному доводу надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був відхилений як необґрунтований. Як вже зазначалося, і це установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, акти-приймання передачі природного газу підписані та скріплені печатками обох сторін без жодних зауважень, отже відповідач погодився з об'ємами прийнятого та спожитого природного газу без жодних зауважень. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.