ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Справа № 914/1092/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Конкорд-Захід"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016у справі№ 914/1092/16 Господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "ГВМ-Агро"доПриватного підприємства "Конкорд-Захід"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Старокостянтинівський елеватор"пророзірвання договору поставки та зобов'язання вчинити дії

за участю представників сторін від:

позивача: Драпалюк І.С. (дов. від 03.01.2016),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи: Йосипишин Р.В. (дов. від 28.12.2015)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ГВМ-Агро" звернулось з позовом до Приватного підприємства "Конкорд-Захід", в якому просило розірвати договір поставки №246 від 14.12.2015 та зобов'язати третю особу у справі - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Старокостянтинівський елеватор" переоформити зерно сої в кількості 404 470 кг на позивача. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором поставки в частині оплати поставленого позивачем товару. При цьому позивач посилався на приписи статті 651 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2016, ухваленим суддею Яворським Б.І., позов задоволено частково, розірвано договір поставки №246 від 14.12.2015, у решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з наявності підстав для розірвання договору з огляду на несплату відповідачем отриманого товару, чим допущено істотне порушення умов договору. Відмова у решті вимог позову вмотивована судом тим, що такі вимоги заявлені до третьої особи, яка не є відповідачем у справі. При цьому суд керувався приписами статей 509, 530, 610, 612, 651, 712 Цивільного кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Давид Л.Л. - головуючого, Гриців В.М., Кордюк Г.Т., постановою від 12.07.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне підприємство "Конкорд-Захід" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій відсутності згоди обох сторін спірного договору поставки для розірвання договору. З огляду на що, на думку скаржника, наявність самої підстави для розірвання договору, не може тягнути за собою правові наслідки, пов'язані із припиненням договору у зв'язку з його розірванням. Окрім цього, скаржник зазначає про недоведеність одночасної наявності умов, які закон визначає підставою для розірвання договору. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 652 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 21.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного підприємства "Конкорд-Захід" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2016.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника позивача та третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.12.2015 між Приватним підприємством "ГВМ-Агро" (постачальник) та Приватним підприємством "Конкорд-Захід" (покупець) укладено договір поставки № 246, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) покупцеві окремими партіями товар - зернові та олійні культури в кількості, за якістю та за цінами узгодженими сторонами у специфікації, яка є додатком до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Згідно зі специфікацією №1 від 14.12.2015 до договору сторони домовились про поставку покупцю наступної партії товару: соя, ДСТУ 4964:2008, в кількості 400 т (±5% на вибір покупця) за ціною 9 400,00 грн./т з ПДВ, всього вартістю 3 760 000 грн. з ПДВ (пункт 1 специфікації). Сторони домовились, що постачальник забезпечує поставку товару автомобільним транспортом партіями на умовах СРТ відповідно до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2010 року. Місце поставки: Хмельницька область, м. Староконстянтинів. Місцезнаходження: вул. Кривоноса, 1 (пункт 3 специфікації). Відповідно до пункту 4 специфікації строки поставки товару з 14.12.2015 по 18.12.2015. За умовами пункту 5 специфікації датою поставки вважається дата відмітки на товарно-транспортній накладній Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Старокостянтинівський елеватор". Право власності на товар та всі ризики, пов'язані з його втратою чи пошкодженням, а також всі витрати на зберігання товару переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару. Товаросупроводжувальними документами на товар є наступні документи: рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, документи, що підтверджують якість, перевірку, випробування, сертифікацію товару, карантинний сертифікат, фітосанітарний сертифікат (у випадках, передбачених чинним законодавством України) (пункт 6 специфікації). Пунктом 7 специфікації передбачено, що у відповідності з пунктів 3.4., 3.5. договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: оплата 95% вартості товару - протягом 3 (трьох) операційних (банківських) днів з дати поставки товару, за умови надання постачальником рахунку на оплату; остаточний розрахунок - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати надання постачальником оригіналів всіх супроводжувальних документів на товар, вказаних в пункті 8 даної специфікації. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем з 14.12.2015 по 16.12.2015 передано відповідачу 404 470,00 кг. сої на суму 3 801924,00 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Установлено судами і те, що відповідно до складських квитанцій на зерно Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було прийнято від Приватного підприємства "Конкорд-Захід" сою, урожаю 2015 року, а саме: по квитанціях №1082 від 14.12.2015 - 77 560 кг., №1083 від 15.12.2015 - 164 680 кг., №1087 від 16.12.2015 - 161 240 кг. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "ГВМ-Агро" до Приватного підприємства "Конкорд-Захід" про розірвання договору поставки №246 від 14.12.2015 та зобов'язання третю особу у справі - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Старокостянтинівський елеватор" переоформити зерно сої в кількості 404 470 кг на позивача. Підставою позову, з посиланням на приписи статті 651 Цивільного кодексу України, визначено істотне порушення умов договору щодо оплати отриманого товару. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майна, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України). В силу приписів статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до приписів статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій установили, що, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач вартості отриманого товару не сплатив. Водночас судами була надана оцінка наданим відповідачем копіям квитанцій до прибуткового касового ордера Приватного підприємства "ГВМ-Агро". Проте, господарськими судами попередніх інстанцій були відхилені ці документи як такі, що не мають доказової сили. Суди установили, що вказані документі не відповідають вимогам закону до них, а відтак не свідчать про оплату відповідачем вартості отриманого за договором товару. Відтак, установивши те, що відповідачем отриманий товар у строки визначені договором не оплачено, чим допущено істотне порушення умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору поставки №246 від 14.12.2015. Водночас відмовляючи у вимозі до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Старокостянтинівський елеватор" суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що таку вимогу пред'явлено до особи, яка не є відповідачем у справі. Крім того, позивач ні у позовній заяві, ні у своїх поясненнях не обґрунтував, яким чином третя особа порушила його права та законні інтереси і на якій підставі суд повинен зобов'язати її переоформити зерно сої. За таких встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Конкорд-Захід" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 914/1092/16 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга