Постанова ВГСУ від 08.12.2016 року у справі №910/12754/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Справа № 910/12754/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.10.2016у справі№ 910/12754/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 43 166,09 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Мандрикін Я.В. (дов. від 02.12.2015)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування" звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 43 166,09 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом серії НОМЕР_3. З огляду на що, після виплати позивачем страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток з урахуванням франшизи у розмірі 0,00 грн. При цьому позивач посилався на приписи статей 993, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016, ухваленим суддею Грєховою О.А., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що позивач, виплативши страхувальнику страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту, набув право зворотної вимоги до відповідача, у якого застраховано цивільно-правову відповідальність особи, відповідальної за заподіяний збиток. При цьому суд керувався приписами статті 990 Цивільного кодексу України, статті 335 Господарського кодексу України, статей 25, 27 Закону України "Про страхування", статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Майданевича А.Г. - головуючого, Суліма В.В., Власова Ю.Л., постановою від 05.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власникам наземних транспортних засобів, норми закону є спеціальними. У зв'язку з чим відповідач як страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має обов'язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його страхувальником шкоду, обраховану відповідно до цього Закону, тобто з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленого законодавцем. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 25, 27 Закону України "Про страхування".

Ухвалою від 21.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2016.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.12.2015 в м. Києві по вул. Тульчинська, 9, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Chery", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9 Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15.01.2016 у справі №758/14929/15-н ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Судами також встановлено, що 28.09.2015 між ОСОБА_9 (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Талісман Страхування" (страховик) був укладений договір добровільного страхування транспортних ризиків №3794.01.15. Предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2. Встановлено судами і те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки "Chery", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (відповідача) згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_3 (ліміт відповідальності - 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн.). Згідно з розрахунком до страхового акта №000000244315010101 від 22.12.2015 та платіжного доручення №1 від 25.12.2015, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Талісман Страхування" виплатило суму страхового відшкодування в розмірі 43 166,09 грн. Позивач направляв відповідачу заяву про відшкодування йому виплаченої суми страхового відшкодування, проте відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив, що і стало підставою для звернення з позовом у даній справі. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 43 166,09 грн. (у межах фактичних витрат з урахуванням франшизи у розмірі 0,00 грн.). Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого. Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідно до приписів статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з приписами статті 990 названого Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). У відповідності до приписів статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно зі статтею 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Як вже зазначалося, і це установили суди, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_3 встановлено ліміт відповідальності відповідача у розмірі 50 000 грн. та франшиза - 0,00 грн. Суди також установили, що у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля) позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування №3794.01.15 від 28.09.2015 у розмірі 43 166,09 грн. Отже, позивач після виплати страхового відшкодування за договором страхування отримав право зворотної вимоги до відповідача у межах фактичних витрат з урахуванням франшизи у розмірі 0,00 грн., а саме, у розмірі 43 166,09 грн. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2015 № 910/7163/14, від 10.02.2016 №6-2878цс15. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про те, що відповідач як страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має обов'язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його страхувальником шкоду, обраховану відповідно до цього Закону, тобто з урахуванням зносу, визнається колегією суддів неспроможним. Здійснення позивачем виплати страхового відшкодування у сумі 43 166,09 грн. (без урахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування транспортних засобів №3794.01.15 від 28.09.2015, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Решта доводів касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк вони не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій та стосуються оцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.