Постанова ВГСУ від 08.12.2016 року у справі №910/11495/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Справа № 910/11495/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Київської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№ 910/11495/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти"доКиївської міської радипровнесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників сторін від:

позивача: Почекай М.В. (дов. від 26.05.2016),

відповідача: Власенко І.І. (дов. від 01.11.2016)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" звернулось з позовом до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010, укладеного між сторонами, шляхом виключення абзацу 3 пункту 8.4. договору, яким передбачено завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; викладення абзацу 5 пункту 11.4. договору в наступній редакції: "в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам"; викладення пункту 11.6. договору в наступній редакції: "Розірвання цього договору здійснюється в установленому законом порядку.". В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на істотну зміну обставин, якими керувався при укладенні договору, внаслідок чого не мав змоги виконати свої обов'язки, визначені умовами договору оренди. При цьому позивач посилався на приписи статей 16, 626, 648, 652 Цивільного кодексу України, статей 95, 96 Земельного кодексу України, статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2016, ухваленим суддею Пінчук В.І., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з доведеності матеріалами справи неможливості використання позивачем орендованої земельної ділянки, внаслідок заборони на користування земельною ділянкою та будівництво. З огляду на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки у зв'язку з істотною зміною обставин. При цьому суд керувався приписами статті 16, 261, 614, 626, 652 Цивільного кодексу України, статей 95, 96, 116 Земельного кодексу України, статей 25, 30 Закону України "Про оренду землі".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гончарова С.А. - головуючого, Коротун О.М., Скрипки І.М., постановою від 12.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Київська міська рада звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що Київська міська рада не приймала рішення про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а відтак правові підстави для внесення змін до договору у запропонованій позивачем редакції відсутні. Також скаржник зазначає про передчасне звернення позивача із даним позовом та про сплив строку позовної давності. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 203, 267, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України, статей 15, 30 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 21.11.2016 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Київської міської ради прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2016.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю " Інвестиційні проекти" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,1336 га, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Шовковична 13-15/1. Зазначений договір оренди укладений на підставі рішення Київської міської ради від 08.10.2009 № 491/2560. Договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про що вчинено запис від 07.05.2010 за № 82-6-00580 у книзі записів державної реєстрації договорів. Відповідно до пункту 3.1. вказаного договору, він укладений на 49 років. Згідно з абзацом 2 пункту 8.4 договору орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому прядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору. Абзацом 5 пункту 11.4. договору передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4. договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам. Пункт 11.5. договору також містить посилання на розірвання договору у разі невиконання умов пункту 5.1. та пункту 8.4. договору. Пункт 11.6. договору передбачає що розірвання цього договору не потребує укладання додаткової угоди, договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням. Також судами встановлено, що згідно з постановою Головного управління служби безпеки України у м. Києві від 17.08.2010 у кримінальній справі № 1592 від 19.05.2010, на зазначену земельну ділянку було накладено арешт та заборонено проведення будь-яких дій. Установлено судами і те, що з квітня 2012 року до вересня 2013 року господарськими судами розглядався позов заступника прокурора м. Києва про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 08.10.2009 №491/2560, за час розгляду якого судом було заборонено позивачу вчиняти дії з підготовки до будівництва та будівництво споруд на вказаній ділянці. Окрім цього, 22.10.2012 постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва земельну ділянку визнано речовим доказом, приєднано до кримінальної справи та накладено арешт. Листом від 08.07.2013 №106/569 Київське інвестиційне агентство Київської міської ради звернулось до позивача у зв'язку із невиконанням інвестиційного договору. В подальшому листом від 04.11.2013 № 057026-23168 Департамент земельних ресурсів Київської міської ради не приймаючи до уваги наведені позивачем доводи, визнав порушення умов пункту 8.4. договору в частині строків здійснення будівництва. З огляду на що, відмова відповідача внести відповідні зміни до договору, стала підставою для звернення з даним позовом до суду. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2010. Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначений перелік обов'язків орендаря земельної ділянки, який не містить зобов'язання завершити забудову земельної ділянки в певні строки. Водночас статтею 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувач (позивач) має право самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Приписами статті 24 Закону України "Про оренду землі" та статті 96 Земельного кодексу України зобов'язано землекористувача використовувати земельну ділянку виключно за цільовим призначенням. Як визначено у пункті 2.1. договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатофункціональних комплексів, що включають приміщення різного призначення. Відповідно до змісту частини 1 статті 116 Земельного кодексу України право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях. Відповідно до приписів статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі рішень Київської міської ради. Між тим, укладаючи спірний договір оренди позивач був обмежений терміном у 3 роки на завершення забудови ділянки. Всупереч приписам частини 1 статті 648 Цивільного кодексу України вказані посилання у договорі не відповідають акту Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Статтею 652 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Приписами статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінений за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що укладаючи договір оренди земельної ділянки, позивач не мав можливості передбачити заборони на користування земельною ділянкою та будівництво. Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності ), якщо інше не встановлено договором або законом. Відтак, установивши те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційні проекти" не мало змоги виконати визначені договором обов'язки щодо завершення забудови земельної ділянки у зв'язку з істотною зміною обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для внесення відповідних змін до договору. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування переглянутої постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.