ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Справа № 5015/3041/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.,суддіПоляк О.І. Сибіга О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі№ 5015/3041/12Господарського судуЛьвівської областіза позовомЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"доПриватного акціонерного товариства "Компанія "Ензим"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівська міська радапростягнення додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Коваль Р.П. дов. 06.10.2016- відповідача: - 3-я особа:Балаєв Д.В. дов. від 05.02.2016 Локатир Ю.В. дов. від 07.12.2016,ВСТАНОВИВ:

Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Компанія "Ензим" 1501381,00 грн. додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.07.2016 року (суддя Мороз Н.В.) в позові відмовлено.

Суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок №4443/36 від 15.06.2012р. величини додаткової плати для ПАТ "Компанія Ензим" не відповідає вимогам п.п. 2.3., 4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 року (судді: Малех І.Б., Кузь В.Л., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Львівської області від 12.07.2016 року залишено без зміни.

Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду від 22.09.2016 року та рішення господарського суду першої інстанції від 12.07.2016 року скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що досліджуючи національні стандарти ДСТУ ISO 5667-10-2005. та ДСТУ ISO 5667-3-2001, якими мав керуватися водоканал, суди порушили норми ст.ст. 1, 11 Закону України «Про стандартизацію», оскільки підстав для обов'язкового застосування цих стандартів до спірних правовідносин немає.

Крім того вважає, висновки судів, що КНД 211.1.0.009-94 є «обов'язковим при здійсненні відбору проб стічних вод усіма суб'єктами господарювання» зроблено без врахування обставини, що у спірних правовідносинах не йдеться про скиди у природне середовище (очищеної) стічної води, а йдеться про приймання-передачу неочищені стічної води від абонентів в каналізацію Водоканалу для її переробки (очищення) на договірних умовах, що в силу сі.629 ЦК обов'язкові для сторін.

Затвердженими Постановою Кабміну від 25 березня 1999р. № 465 «Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами» (п. 20) встановлено, що водокористувачі, які скидають промислові стічні води до каналізаційних мереж, повинні дотримуватися правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ.

«Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України» (Державні правила) затверджені наказом Держбуд) №37 від 19.02.2002р. поширюються (п.1.3) на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Рішенням виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002 p. № 292 затверджено Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова (далі - місцеві Правила) у яких визначено порядок контролю за скиданням стічних вод у Міську Каналізацію (розділ 7), в тому числі, порядок відбору проб (п.7.2). Зміст форми актів про відбір проб, що складаються відповідно п.п. 7.4.3. 7.2.5 місцевих Правил наведена в Додатку 10.12. Саме ці положення місцевих Правил підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновок судів, що Розрахунок №4443/36 від 15.06.2012р. величини додаткової плати для ПАТ «Компанія Ензим» не відповідає вимогам п. 2.3 Інструкції. - хибний, бо в ньому зазначено що норматив плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів (Нп) установлюються в місцевих Правилах на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод з умістом забруднень у межах установлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин. І саме на такому рівні Нп встановлено у п.8.2 чинних місцевих Правил, що й використано у розрахунку №4443/36. який, відтак п.2.3 Інструкції відповідає.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є вимоги про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2015р. було зупинено провадження у справі та призначено судову експертизу.

На вирішення експертам було поставлено наступні питання: 1) чи відповідає розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012р., складений на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. і №4604 від 30.05.2012р. та результатів вимірювань №180, №277 вимогам Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37?; 2) яка сума додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. і №4604 від 30.05.2012р. та результатів вимірювань №180 та №277 підлягає сплаті ПрАТ "Компанія Ензим" у відповідності до "Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова", затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292?; 3) яка сума додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. та №4604 від 30.05.2012р. та результатів вимірювань №180 та №277 підлягає сплаті ПрАТ "Компанія Ензим" у відповідності до Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37?

02.07.2016р. супровідним листом від 29.06.2016р. №1876 на адресу господарського суду Львівської області надійшов висновок судово-економічної експертизи по справі №5015/3041/12, згідно якого дослідженням поданих документів підтверджується, що порядок розрахунку додаткової плати підприємства за скид наднормативно забруднених стічних вод, наведений у Розрахунку величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012, складений на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012 та результатів вимірювань №180 та №277 не відповідає методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами п. 2.3., п.4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690.

Додаткова плата за скид ПрАТ "Компанія "Ензим" стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень, визначена на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. та №4604 від 30.05.2012р., результатів вимірювань №180, №277, а також із застосуванням методології розрахунків, встановленої "Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова", затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292, становить 1501380,80 грн., в тому числі: перераховується підприємством Водоканалу 1242522,00 грн.; перераховується підприємством на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища 258858,80 грн.

У зв'язку із відсутністю документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП "Львівводоканал" по очищенню 1 куб.м. стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин не надається можливим провести розрахунки суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 та №4604 від 30.05.2012, результатів вимірювань №180 та №277, яка підлягає сплаті ПрАТ "Компанія "Ензим" у відповідності до вимог Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок №4443/36 від 15.06.2012р. величини додаткової плати для ПАТ "Компанія Ензим", проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та беручи до уваги висновок судового експерта №1876 від 29.06.2016р., судом попередньої інстанції встановлено невідповідність порядку та методології обчислення додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод вимогам встановленим п. 2.3., п. 4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37.

Зокрема суди вказали, що у досліджуваному розрахунку норматив плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів застосовано у розмірі тарифу на послуги централізованого водовідведення відповідно до вимог та із застосуванням методології розрахунків встановленої "Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м. Львова", затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №292, а не на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод з умістом забруднень у межах установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин, як це передбачено вимогами п.2.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37.

Враховуючи вищенаведене, місцевий та апеляційний суди дійшли висновку, що проведений позивачем розрахунок №4443/36 від 15.06.2012р. величини додаткової плати для ПАТ "Компанія Ензим" не відповідає вимогам п. 2.3., п.4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Щодо доводів та висновків, які стосуються розрахунку заявленої до стягнення додаткової плати суд касаційної інстанції керується такими мотивами.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.6 договору № 300058 сторони погодили, що скидання абонентом стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій на його каналізаційному випуску оплачується з відповідним підвищеним коефіцієнтом. Визначення допустимих концентрацій і нарахування додаткової плати за послуги водовідведення проводиться Львівводоканалом відповідно до Правил приймання.

Згідно з п. 8.2. "Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова", затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 292 від 18.09.2002 р. при перевищені вмісту забруднювальних речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими Правилами, підприємства сплачують водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), який встановлюється як частка від тарифу за послуги водовідведення: Нп = Чт x Ті, де Чт - частка собівартості очищення стічних вод у виробничій собівартості послуг водовідведення; Ті - тариф, встановлений за послуги водовідведення.

Пунктом 2.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів передбачено, що нормативи плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів (Нп) установлюються в місцевих Правилах приймання на рівні виробничої собівартості очищення 1куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах, установлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Виробнича собівартість очищення 1куб.м. стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 №139 та зареєстрованим в Мін'юсті України 23.08.2001р. за №748/5939. Плата за скид понаднормативних забруднень, нараховується за нормативом плати за очищення 1куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих наднормативно забруднених стічних вод (Vпз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного стану водойми (п.3.2 Інструкції).

Пунктом 2.1 Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 №139 передбачено, що формування базових тарифів підприємствами водопровідно-каналізаційного господарства здійснюється на підставі виробничої програми підприємства на плановий рік, планових витрат визначених на підставі галузевих нормативів витрат, державної статистичної звітності і розрахунків підприємств водопровідно-каналізаційного господарства та розміру податку на прибуток.

Водночас, пунктом 11.1 Порядку формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 №139 встановлено, що тарифи, розраховані підприємством відповідно до цього Порядку, встановлюються і регулюються Уповноваженими на це органами відповідно до їх компетенції в порядку, установленому Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про природні монополії" та постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25.12.1996р. №1548.

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Таким чином, дійшовши висновку про відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, який повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м стічних вод, що виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид наднормативних забруднень, суд не врахував, що виробнича собівартість очищення 1куб.м. стічних вод визначається відповідно до наведених місцевих Правил, з врахуванням тарифів на послуги комунального підприємства позивача, що встановлюються в порядку, установленому Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про природні монополії" та постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25.12.1996р. №1548.

При цьому, суду слід було встановити чи на момент відбору проб чинним на той час рішенням уповноваженого органу було встановлено виробничу собівартість очищення 1куб.м. стічних вод (норматив плати), виходячи з якої надавачем послуг (позивачем) має обчислюватися та нараховуватися плата за скид наднормативно забруднених стічних вод, оскільки цього вимагає п.2.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 (зареєстрована Міністерством юстиції України 26.04.2002р. за №402/6690), та п.8.2 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова", затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 292 від 18.09.2002 р.

Крім того, суду належить встановити обставини, пов'язані із встановленням тарифу на послуги водовідведення, який має бути встановлено рішенням уповноваженого органу, та з'ясувати чи встановлювалася при цьому в структурі цього тарифу плата за скид понаднормативних забруднень в систему каналізації та в якому розмірі (коефіцієнти, нормативи тощо).

Зазначене впливає на правильність висновків щодо відповідності такого розрахунку вимогам законодавства та правильність висновку суду щодо такої складової як виробнича собівартість очищення 1 куб. м стічних вод із вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, а відтак має значення для перевірки спірного розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень.

Щодо доведеності факту понаднормативного скиду відповідачем забруднюючих речовин у стічні води суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Суди дійшли висновку, що на підставі аналізу актів №4545 від 03.05.2012р. та №4604 від 30.05.2012р. про відбір контрольної вибіркової проби стічних вод для проведення головного і контрольного хімічних аналізів, судом встановлено, що акти відбору проб не містять посилання на методику відбирання проб, зокрема, на нормативні документи якими керувався ЛМКП "Львіводоканал" застосовуючи той чи інший метод відбирання проб, не містять часу початку і закінчення відбирання проби, даних про час поступлення проби в лабораторію. Також, результати вимірювань №180 та №277 не містять даних про час початку та закінчення лабораторного вимірювання.

Як зазначив суд перевірити та встановити методику дослідження, якою керувався ЛМКП "Львіводоканал" при проведенні відбору проб та встановити стандарти, якими керувались представники позивача при проведенні аналізу є неможливим, оскільки в акті №4545 від 03.05.2012р. та акті №4604 від 30.05.2012р. відсутні будь-які посилання на методику відбирання проб, зокрема на нормативні документи якими керувався ЛМКП "Львіводоканал" застосовуючи той чи інший метод відбирання проб.

Разом з цим, оцінка доказів повинна бути здійснена за правилами ст. 43 ГПК України згідно з якими суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Слід зазначити, що суд має оцінювати належність, допустимість та достовірність кожного доказу як окремо, так і у взаємозв'язку, в їх сукупності. Відхиляючи докази суд повинен навести мотиви, якими він керується.

П. 7.8 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України 19.02.2002 №37, встановлює, що відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу, що фіксується у спеціальному Журналі або Акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник підприємства-абонента.

При цьому зазначені Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні системи каналізації населених пунктів України не містять переліку обов'язкових даних, які повинні бути занесені до спеціального Журналу або відображені в Акті; не встановлено цими Правилами також і зразку запису у Журналі або обов'язкової форми Акту.

Зміст форми актів про відбір проб, що складаються відповідно п.п. 7.4.3. 7.2.5 місцевих Правил наведена в Додатку 10.12.

Відсутність в актах певних відомостей не свідчить, що такі відомості не можуть бути встановлені з інших доказів. Докази на спростування фактів, що засвідчують вказані акти повинна надавати сторона, яка спростовує відомостей, засвідчених відповідними актами.

Судами не вказано на підставі, яких наданих відповідачем доказів вони дійшли висновків про спростування обставин, що засвідчені в актах №4545 та № 4604

Таким чином, враховуючи наведене, суду належить оцінити в сукупності надані позивачем докази, визначивши, які факти, зокрема засвідчені вищевказаними актами, встановлені або спростовані та які докази про це свідчать.

Оскільки наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, що виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України), отже є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, колегія вбачає правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 року у справі № 5015/3041/12 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 року та рішення господарського суду Львівської області від 12.07.2016 року у справі № 5015/3041/12 господарського суду Львівської області скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий, суддя СуддіО.В. Яценко О.І. Поляк О.М. Сибіга