ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року Справа № 910/2116/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Яценко О.В.суддівФролова Г.М., Данилова М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.06.2016у справі№ 910/2116/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Магістр"доКиївської міської радипрозобов'язання прийняти земельну ділянку

В засіданні взяли участь представники:

- позивачаЛогінов В.Г. дов. від 05.08.2015- відповідачаСемелюк К.О. дов. від 29.06.2016

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2016 (суддя Сівакова В.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (колегія суддів: Лобань О.І. - головуючий, судді: Тищенко А.І., Федорчук Р.В.) у справі № 910/2116/16 господарського суду міста Києва задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Магістр" до Київської міської ради про зобов'язання прийняти земельну ділянку. Зобов'язано Київську міську раду прийняти від товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Магістр" земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва житлового будинку, кадастровий номер 8 000 000 000:69:062:0016 в місті Києві за місцем розташування вул. Борщагівська, 174-А, площею 4 300 кв. м. за актом приймання-передачі.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, натомість винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Скаржник зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" внесено зміни до Закону України "Про оренду землі" зокрема зі змісту статей 15, 17 виключено положення щодо обов'язковості укладення акту приймання-передачі земельної ділянки.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти касаційної скарги, просить залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/3748 від 05.09.2016, у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 925/331/16, за наслідком якого визначено склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий Фролова Г.М., Данилова М.В.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

27.03.2008 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Магістр" (орендар, позивач) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір).

Відповідно до п. 1. договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 01.11.2007 № 1130/3963 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Борщагівська, 174-А у Солом'янському районі м. Києва; розмір - 4 300 кв. м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку; кадастровий номер - 8 000 000 000:69:062:0016.

Згідно з п. 6.1. договору передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору.

Згідно акту приймання-передачі від 31.03.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 4 300 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 174-А, з кадастровим номером 8 000 000 000:6:062:0016.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 27.03.2008 (в реєстрі № 12) та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 31.03.2008 за № 72-6-00501 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до п. 11.8. договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 7.1. договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до п. 3.1. договору договір укладено на 5 (п'ять) років, тобто строк дії договору закінчився 31.03.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.02.2014 позивач надіслав на адресу відповідача лист № 02 від 18.02.2014 в якому повідомив Київську міську раду що строк дії договору закінчився та має бути вчинена дія щодо повернення земельної ділянки шляхом підписання акту приймання-передачі. До вказаного листа було додано акт приймання-передачі земельної ділянки у двох екземплярах, які були підписані зі сторони орендаря (а.с.27).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав відповідь позивачу за № 057029-3666 від 14.04.2014, в якій зазначив про неможливість підписання актів приймання-передачі посилаючись на наступне: п. 8.4. договору передбачає повернення земельної ділянки у належному стані для її подальшого використання; на земельній ділянці побудований багатоквартирний житловий будинок та в міському земельному кадастрі зареєстрована справа ТОВ "Житлосервіс плюс" щодо оформлення прав на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку (а.с.31).

Повторно позивач листом № 2 від 28.01.2015 звернувся до Київської міської ради, в якому зазначив наступне: цільовим призначенням земельної ділянки було будівництво житлового будинку та в результаті знаходження на ній після будівництва житлового будинку є логічним завершенням використання земельної ділянки. Будинок здано в експлуатацію у 2013 році та передано на баланс ТОВ "Житлосервіс плюс" для обслуговування будинку. Правовідносини оренди мають бути припинені - земельна ділянка повернена по акту приймання-передачі Київській міській раді для передачі підприємству, яке здійснює управління цим будинком. До вказаного листа було додано акт приймання-передачі земельної ділянки у двох екземплярах, які були підписані зі сторони орендаря а.с.33).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав відповідь позивачу за № 057029-4639 від 17.03.2015, в якій зазначив наступне: Київська міська рада передаючи земельну ділянку в оренду передбачила необхідні надходження плати до міського бюджету; дострокове припинення права користування земельною ділянкою потягне за собою припинення цих надходжень; Київською міською радою надано дозвіл ТОВ "Житлосервіс плюс" на розроблення документації із землеустрою; питання про припинення права користування земельною ділянкою може бути вирішено в момент реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку ТОВ "Житлосервіс плюс" (а.с.35).

Втретє позивач листом № 28/08-15 від 28.08.2015 звернувся до Київської міської ради з вимогою прийняти земельну ділянки шляхом підписання акту приймання-передачі. До вказаного листа було додано акт приймання-передачі земельної ділянки у двох екземплярах, які були підписані зі сторони орендаря (а.с.37).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав відповідь позивачу за № 05707-18344 від 16.10.2015 в якому зазначив, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" від 12.02.2015, внесено зміни до закону України "Про оренду землі" для спрощення процедури укладення договорів оренди земельних ділянок. Враховуючи дані зміни, акти приймання-передачі орендованих земельних ділянок не складаються (а.с.39).

Матеріали справи свідчать, що відповідач акти приймання-передачі земельної ділянки так і не підписав.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки факт передачі земельної ділянки в оренду був засвідчений актом приймання-передачі, повернення такої земельної ділянки орендодавцеві повинно відбуватись у той самий спосіб. Тому, закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки створює для сторін такого договору зобов'язання щодо повернення орендарем та прийняття орендодавцем орендованого майна, адже підстава для користування таким майном є відсутньою.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні відповідач не здійснив прийняття орендованої земельної ділянки від орендаря після закінчення строку дії Договору оренди, який був правовою підставою для користування останньою орендарем, та не підписав відповідний акт приймання-передачі.

Згідно із частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Крім того, аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі №3-19гс12.

Рішення Київської міської ради від 04.03.2015 №195/1060, яким затверджено Порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, ухвалене органом місцевого самоврядування, як суб'єктом владних повноважень, на виконання владних нормотворчих управлінських функцій, і спрямоване, в тому числі, на реалізацію повноважень з надання земельних ділянок у користування. Частиною 8 ст.32 цього Порядку врегульовано зобов'язання орендаря повернути земельну ділянку у разі припинення договору оренди земельної ділянки, в тому числі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди земельної ділянки, саме за актом приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене та те, що факт невиконання відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, на момент прийняття оскаржуваного рішення доказів прийняття земельної ділянки за актом приймання - передачі з оренди відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини.

Посилання в касаційній скарзі на те, що орендар в силу положень п.7.1. Договору оренди землі повинен повернути її у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, не звільняють відповідача від обов'язку прийняти земельну ділянку з оренди за актом приймання-передачі, оскільки: по-перше, забудова земельної ділянки не засвідчує погіршення її стану (цільове призначення земельної ділянки - для будівництва житлового будинку); по-друге, відповідач при складанні акта приймання-передачі земельної ділянки не позбавлений права відобразити в акті її фактичний стан, і в разі погіршення стану земельної ділянки звернутися за захистом прав на землю у спосіб, унормований у статті 152 Земельного кодексу України.

Крім того, статтею 245 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Таким чином, посилання відповідача на внесені до ст. ст. 15, 17 Закону України "Про оренду землі" зміни щодо виключення положень про обов'язковість укладення акту приймання-передачі земельної ділянки не приймаються до уваги. Оскільки виконання вимоги прийняти майно з оренди і оформити її відповідним документом (актом) відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Отже, враховуючи, що наведені у касаційній скарзі доводи відповідача фактично зводяться до необхідності переоцінки та додаткової перевірки доказів судом касаційної інстанції, а також, що інших обставин, які в розумінні ст. 11110 ГПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових актів, заявником не зазначено, висновки господарських судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає законним та обґрунтованим та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі Господарського суду міста Києва № 910/2116/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Г.М. Фролова

М.В. Данилова