ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 927/552/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиЧернігівської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2016у справі № 927/552/16 господарського суду Чернігівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РАСТ"доЧернігівської міської радипророзірвання договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаМаслак М.С.- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАСТ" звернулося до Господарського суду Чернігівської області із позовом до Чернігівської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки для проектування та будівництва групи багатоповерхових - багатоквартирних житлових будинків з розміщенням в цокольному поверсі торгівельних приміщень з гаражами № 3057, укладеного між сторонами 30 жовтня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що вищезазначеним договором земельної ділянки не виключена можливість припинення дії договору оренди після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію, але позивач не зміг скористатися своїм правом. Заявник повідомив відповідача про відмову від подальшого користування земельною ділянкою та про припинення договору у зв'язку з тим, що будівництво на орендованій земельній ділянці завершено. У свою чергу відповідач відмовив у розірванні договору, оскільки питання було знято з розгляду сесії міської ради, у зв'язку з тим, що не набрало достатньої кількості голосів.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2016 (суддя Кушнір І.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Тищенка А.І., суддів Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б.), позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки № 3057, укладений 30.10.2013 між Чернігівською міською радою та ТОВ "РАСТ", яким передано в короткострокове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:029:0154) в місті Чернігові по вул. Попова для проектування та будівництва групи багатоповерхових - багатоквартирних житлових будинків з розміщенням в цокольному поверсі торгових приміщень з гаражами.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Чернігівська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Стягнути з позивача судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги.

У підтвердження своїх вимог скаржник зазначає про те, що заявлена позивачем позовна вимога, щодо розірвання договору оренди № 3057 від 30.10.2013 земельної ділянки площею 1,2961 га., кадастровий номер 7410100000:01:029:0088 не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки в користування за договором № 3057 від 30.10.2013 надавалась зовсім інша земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:01:029:0154.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Раст"

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАСТ" не скористалося правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало свій відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Чернігівська міська рада не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 30.10.2013 між Чернігівською міською радою (далі-орендодавець) та ТОВ "РАСТ" (далі-орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки для проектування та будівництва групи багатоповерхових - багатоквартирних будинків з розміщенням в цокольному поверсі торгівельних приміщень з гаражами № 3057 (далі - договір).

За умовами договору, орендодавець надає, а орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:029:0154) площею 1,2961 га. в місті Чернігові по вул. Попова для проектування та будівництва групи багатоповерхових багатоквартирних житлових будинків з розміщенням в цокольному поверсі торгових приміщень з гаражами.

Пунктом 6 договору передбачено, що його укладено до 30.09.2016.

Пунктом 35 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Договір зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 30 жовтня 2013 року № 3057.

Факт передачі відповідачем земельної ділянки (кадастровий номер 7410100000:01:029:0154) в оренду позивачу підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому - передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду від 30.10.2013, що підписаний між сторонами та скріплений печатками сторін.

Згідно п.28 договору підставою припинення договору є:

- закінчення строку, на який його було укладено,

- придбання орендарем земельної ділянки у власність,

- примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності в порядку, встановленому законом,

- неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від Орендаря або Орендодавця (у разі зміни умов господарювання, внаслідок змін у чинному законодавстві України),

-в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п.29 договору підставою розірвання договору є:

- взаємна згода сторін;

- вимога однієї із сторін у випадку не виконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором;

- добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря.

Згідно з п.30 договору сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше ніж за два місяці. У разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, його дострокового розірвання на вимогу зацікавленої в цьому сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

29.02.2016 ТОВ "РАСТ" звернулось до Чернігівської міської ради з листом вих. №17 з вимогою припинити дію договору оренди землі від 30.10.2013 у зв'язку з завершенням будівництва на зазначеній земельній ділянці, що підтверджено деклараціями про готовність об'єктів до експлуатації.

У листі-відповіді №1623 від 14.03.2016 на вищевказаний лист Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило позивачу, що питання про розірвання договору оренди земельної ділянки буде розглянуто на сесії міської ради, пленарне засідання якої відбудеться орієнтовно в кінці березня 2016 року.

Листом №2405 від 31.03.2016 Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради повідомило позивачу, що питання про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,2961 га, по вул. Попова було винесено на розгляд сесії міської ради, пленарне засідання якої відбулось 31 березня 2016 року, але не набрало необхідної кількості голосів і було знято з розгляду.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "РАСТ" у червні 2016 року до Господарського суду Чернігівської області з позовними вимогами до Чернігівської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки №3057, укладеного між сторонами від 30.10.2013.

Господарськими судами попередніх інстанцій задоволено позов про розірвання договору оренди земельної ділянки № 3057 укладений 30.10.2013 з посиланням на те, що Чернігівська міська рада добровільно не виконала вимог наведених в ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України та не прийняла відповідного рішення по заяві ТОВ "Раст" про відмову від права подальшого тимчасового користування земельною ділянкою, що виникло на підставі спірного договору № 3057 від 30.10.2013 та про припинення дії цього договору. Мотивували рішення тим, що згідно ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду землі" після завершення будівництва та прийняття об'єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об'єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Розглядаючи даний спір суди не врахували, що поняття "припинення договору" і "розірвання договору" не є тотожними та мають різні правові наслідки. Проте, обґрунтовуючи позов, ТОВ "РАСТ" одночасно посилається на ч.2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 ЗК України, п. 28 договору, як на підстави припинення договору та на ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", як на підстави розірвання договору. Суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки зазначеним обставинам. Визначення норм матеріального права які застосовані до спірних правовідносин, мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій всупереч положенням ст.ст. 43, 38, 43 ГПК України не встановили обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Зокрема, позивач виконуючи процедуру розірвання договору, листом від 29.02.2016 №17, просив припинити договір оренди земельної ділянки № 3057 від 30.10.2013 з посиланням на закінчення будівництва групи багатоквартирних будинків на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:029:0088 (а.с. 24) тоді, як земельна ділянка за договором № 3057 від 30.10.2013 має інший кадастровий номер -7410100000:01:029:0154.

Відповідно, у деклараціях зареєстрованих в управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції від 10.12.2013 № ЧГ 143133441108, від 02.07.2014 № 143141830082 та від 10.02.2015 № 143150410552 які позивач додає до свого листа №17, як підтвердження факту завершення будівництва "п. 11-1 Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію" зазначено "Договір оренди земельної ділянки від 27.07.2011 № 3057 кадастровий номер 7410100000:01:029:0088" (а.с.99-107).

В той же час, договір оренди від 27.07.2011 № 3057 до матеріалів справи не залучався та судами не досліджувався.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Водночас, згідно частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ст.42 ГПК України, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 927/552/16 скасувати. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О.М. Сибіга

М.В Данилова