ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року № 927/1249/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Помаз А.П. Корольова Л.В. не з'явилисярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил"на рішення та постановуГосподарського суд Чернігівської області від 04 липня 2016 р. Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 р.у справі№ 927/1249/15за позовомприватного підприємства "Тепло-Монтаж" до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил" комунальне підприємство "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської радипро стягнення 136 688,47 грн.та за зустрічним позовом до 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: про товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил" приватного підприємства "Тепло-Монтаж" дочірнє підприємство "Чернігів-Сантехмонтаж" визнання договору частково недійсним та стягнення 40362,30 грн.ВСТАНОВИВ:

22.09.2015 року позивач звернувся в суд з позовом (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 09.11.2015 р. та від 04.07.2016 р.) про стягнення з відповідача 136688,47 грн. за виконані роботи з будівництва автомобільної газонаповнювальної компресорної станції з блоком сервісного обслуговування по проспекту Миру, м. Чернігів, з яких: 102206,27 грн. - основний борг, 42277,6279 грн. - пеня, 2941,33 грн. - 3% річних, 32432,90 грн. - збитки від інфляції та 10000,00 грн. витрат з оплати послуг адвоката (т.І, а.с. 3, т.ІІ, а.с. 138, т.ІІІ, а.с. 180).

15.10.2015 року відповідач звернувся з зустрічним позовом до позивача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.11.2015 р. та клопотання від 09.11.2015 р. № 19) про визнання недійсним п. 2 додаткової угоди № 2 від 11.08.2015 р. щодо визначення розміру заборгованості ТОВ "Текссил" перед ПП "Тепло-Монтаж", стягнення вартості завищеного обсягу робіт на підставі ст. 1212 ЦК України у сумі 40362,30 грн. та витрат оплати послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. (т.І, а.с. 66-69, т.ІІ, а.с. 158-161, 133).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.07.2016 року (суддя Репех В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10. 2016 р. (головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Сулім М.Г., Агрикова О.В.), первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Текссил" на користь ПП "Тепло-Монтаж" заборгованість у сумі 79 000,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 083,15 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 158,04 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.ІІІ, а.с. 266-284).

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов - задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 13.03. 2014 року між КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (далі - сторона-1, третя особа-1), яке виступає замовником будівництва, ТОВ "Текссил" (далі - сторона-2, відповідач), який виступає інвестором будівництва та ПП "Тепло-Монтаж" (далі - сторона-3, позивач), який виступає генпідрядником укладено договір № 01/07-14 (далі - договір), предметом якого є будівництво автомобільної газонаповнювальної компресорної станції з блоком сервісного обслуговування по проспекту Миру (шлях на м. Гомель) (т.І, а.с.8-16).

Відповідно до пп. 3.2.1 договору, ТОВ "Текссил" зобов'язується профінансувати будівництво об'єкту за рахунок власних та залучених коштів.

Згідно з пп. 3.3.1 договору ПП "Тепло-Монтаж" зобов'язується прийняти на себе всі обов'язки та права генеральної підрядної організації згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 4.2 договору, ціна договору є динамічною і змінюється у випадках встановлених цим договором.

Згідно з п. 4.2.6 договору, ціна договору змінюється, зокрема, відповідно до форм звітності КБ-2в, КБ-3.

Факт виконання робіт згідно договору № 01/07-14 та прийняття їх замовником підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року (форма КБ-2в) на загальну суму 901930,8 грн. (з яких вартість матеріалів, виробів та конструкцій складає 518671,0 грн.) (т.І, а.с. 32-58) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2015 року, відповідно до якої вартість будівельних робіт підрядника по об'єкту будівництва з урахуванням ПДВ з початку будівництва по звітний місяць складає 547142,4 грн., з початку року по звітний місяць включно 337484,4 грн. та за звітний місяць 209658,00 грн. (форма КБ-3) (т.І, а.с. 31), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками без зауважень.

Відповідно до податкової накладної від 11.08.2015 р., виписаної ПП "Тепло-Монтаж" за договором від 31.03.2014 р. № 01/07-14 щодо податкового зобов'язання, яке виникло 11.08.2015 р. відносно будівництва автомобільної газонаповнювальної компресорної станції з блоком сервісного обслуговування, загальна сума з ПДВ складає 209658,00 грн. (т.ІІІ, а.с. 209).

11.08.2015 року сторонами укладено тристоронню додаткову угоду № 2 до договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р., згідно з п. 1 якої: "Відповідно до п. 19.4 статті 19 "Призупинення робіт і розірвання договору" договору № 01/07-14 від 31 березня 2014 року, сторони домовилися розірвати договір № 01/07-14 від 31 березня 2014 року за взаємною згодою з 11.08. 2015 року (т.І, а.с. 150).

У пункті 2 додаткової угоди № 2 від 11.08.2015 р. до договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р., зазначено, що договір втрачає чинність з 11.08.2015 року. Сторона-2 має заборгованість перед стороною-3 в сумі 209000 грн., яку зобов'язується ліквідувати до 30.08.2015 р.

Будь-яких інших претензій сторони одна до одної не мають.

Додаткова угода № 2 є невід'ємною частиною договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р.".

Відповідно до частин 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, при розірванні договору № 01/07-14 зобов'язання за ним, крім визначених у додатковій угоді № 2, припинились з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, тобто з 11.08.2015 р., а в угоді вказана загальна сума боргу відповідача у сумі 209000,00 грн.

При цьому суди правильно відхилили як доказ примірник додаткової угоди № 2 від 11.08.2015 р. до договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р. (т.І, а.с. 75), у п. 2 якої зазначено, що сторона-2 має заборгованість перед стороною-3 в сумі 50000 грн. та субпідрядній організації ДП "Чернігів-Сантехмонтаж" в сумі 159000 грн., яку зобов'язується ліквідувати до 30.08.2015 р.", адже субпідрядна організація ДП "Чернігів-Сантехмонтаж" не була стороною договору № 01/07-14 від 31.03.2014 р., заборгованість за яким просить стягнути позивач.

При цьому слід зазначити, що сума боргу відповідача у всіх примірниках додаткової угоди однакова - 209 000,00 грн.

Врахувавши, що відповідачем у вересні 2015 року було здійснено часткову оплату за виконані позивачем будівельно-монтажні роботи за договором № 01/07-15 від 31.03.2014 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 148 від 01.09.2015 р. на суму 50000 грн. та № 154 від 15.09.2015 р. на суму 80000 грн. (т.ІІ, а.с. 28, 29), суд прийшов до правильного висновку про те, що сума боргу відповідно до додаткової угоди № 2, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 79000,00 грн. (209000,00 грн.-50000 грн.-80000).

Обидві суми сплачені саме на рахунок позивача, а не субпідрядної організації ДП "Чернігів-Сантехмонтаж".

Доводи касаційної скарги про завищення позивачем вартості будівельних робіт повторюють доводи апеляційної скарги, перевіривши які, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про їх безпідставність, оскільки ТОВ "Текссил" підписавши та скріпивши своєю печаткою довідки (форми КБ-3), фактично погодилося з зазначеною у них вартістю виконаних будівельних робіт і витратами, а, укладаючи договір, сторони точну вартість робіт не визначили.

Відповідно до абз. 2 висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2016 року № 3834/3835/15-24 (т.ІІІ, а.с. 145-172) встановити відповідність фактично виконаних в листопаді 2014 року, лютому 2015 року, серпні 2015 року обсягів підрядних робіт з будівництва автомобільної газонаповнювальної компресорної станції з блоком сервісного обслуговування по проспекту Миру, м. Чернігів, що визначені в актах приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2014 року, лютий 2015 року, серпень 2015 року, складених ПП "Тепло-Монтаж" не видається можливим, в зв'язку з чим вони не спростовують вартість виконаних будівельних робіт, визначених у довідках за формою КБ -3.

Також обгрунтовано судом відхилено посилання апелянта на п. 6.4.5. національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293, відповідно якого, незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків, при виявленні у кошторисах виконаних робіт (примірні форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", які були оформлені та оплачені у попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності згідно з законодавством України, є безпідставними оскільки відповідачем за первісним позовом не було надано доказів письмового звернення до позивача за первісним позовом щодо корегування відповідних сум вартості виконаних робіт.

Крім того, в матеріалах справи є акти на закриття прихованих робіт щодо огляду робіт виконаних ПП "Тепло-Монтаж", підписані представниками будівельно-монтажної організації (ПП "Тепло-Монтаж") представником технічного нагляду замовника та проектної організації, відповідно яких зазначені у вказаних актах роботи виконані відповідно до проектної документації, стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов і відповідають вимогам їх прийняття (т.ІІІ, а.с. 212-255, т.І., а.д.м.13-25, 71-88, т.ІІ, а.д.м. 61-203, т.ІІ, а.д.м. 210-222, 230-247).

Відповідно до п. 6.3.2 договору, ТОВ "Текссил" для виконання функцій генерального підряду стороною-3, перераховує стороні-3 щомісяця 2,5% від суми виконаних робіт будівельно-монтажних робіт та рахунку сторони-3 до 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно підписаного без зауважень та скріпленого печатками сторін акту про надання послуг генпідряду в розмірі 2,5% від вартості робіт, вартість таких послуг складає 22548,27 грн. (т. І, а.с. 30).

Проте, вартість послуг генпідряду в розмірі 2,5% до суми зобов'язань, визначених додатковою угодою № 2 включено не було, а тому суд обгрунтовано відмовив у стягненні цієї суми.

Відповідно до п. 16.2 договору № 01/07-14, за прострочення в прийманні та оплаті виконаних робіт сторона-2 сплачує стороні-3, залученим нею субпідрядним організаціям та стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення за кожний день прострочення.

Позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача пеню від суми заборгованості за кожен день прострочення за період з 01.12.2014 р. по 30.06.2016 р. у загальній в сумі 42277,62 грн.

Згідно зі ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до додаткової угоди № 2 договір № 01/07-14 було розірвано за взаємною згодою з 11.08.2015 р., суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення пені.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з суми основного боргу та періоду прострочення, суд здійснив перерахунок зазначених сум та задовольнив ці вимоги частково - 2083,15 грн. 3% річних від простроченої суми та 7158,07 грн. інфляційних втрат.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним п. 2 додаткової угоди № 2 від 11.08.2015 р. в частині визначення розміру заборгованості ТОВ "Текссил" перед ПП "Тепло-Монтаж" та стягнення вартості завищеного обсягу виконаних робіт на підставі ст. 1212 ЦК України у сумі 40362,30 грн., то відмовляючи в позові, суд правильно виходив з того, що відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. На відміну від обману (правові наслідки вчинення правочину під впливом якого визначено у ст.230 ЦК України), помилка не є результатом навмисних дій іншого учасника правочину, хоча, як і обман, зумовлює створення формування волі учасника правочину. Відповідно до положень статті 229 ЦК України, помилці може сприяти недбальство або необережність сторони, якою допущено помилку.

Зустрічний позов обгрунтований тим що, укладаючи додаткову угоду № 2 ТОВ "Текссил" допустилося помилки у визначенні суми вартості робіт, що є істотною умовою додаткової угоди та обґрунтовував це тим, що відображена відповідачем у акті приймання-передачі виконаних робіт та у довідці про вартість будівельних робіт та витрати від 11.08.2015 р., а і відповідно у п. 2 додаткової угоди № 2 сума є такою, що не відповідає реальній вартості виконаних робіт, але на момент підписання таких документів йому про це не було відомо.

Проте, як вбачається з актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 та за серпень 2015 року підрядником були включені різні найменування робіт з різними обґрунтуваннями (шифр і номер позиції нормативу), різними одиницями виміру та з різними витратами виконаних робіт, про що зазначено в відповідних актах.

Відповідно до п. 3.1.11 договору № 01/07-14, сторона-1 зобов'язується здійснити технічний нагляд за будівництвом та організувати винос осей об'єкту, контролювати оформлення відповідної виконавчої документації, регламентованої діючим законодавством України з питань капітального будівництва, протягом всього будівництва та введення об'єкту в експлуатацію.

Натомість, при підписанні даних актів позивач за зустрічним позовом мав змогу особисто перевірити включені до акту виконані роботи та при наявності невідповідності надати заперечення, які ним надано не було, а натомість підписано та засвідчено своєю печаткою вказані документи без зауважень.

Висновки експертів за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 21.06.2016 р. за № 3834/3835/15-24 (т.ІІІ, а.с. 156), зазначені у п. 7, відхилені судом, оскільки вони суперечать п. 1 цього висновку, де вказано, що; "встановити відповідність фактично виконаних в листопаді 2014 року, лютому 2015 року, серпні 2015 року обсягів підрядних робіт не видається можливим".

Висновком експертів за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 3834/3835/15-24 не підтверджено виконання чи невиконання будівельних робіт безпосередньо ПП "Тепло-Монтаж" на спірному об'єкті, а тому суд правильно зазначив, що вказаний висновок неможливо розцінювати як належний доказ.

Вирішуючи спір у частині зустрічного позову, суд зробив правильний висновок, що посилання ТОВ "Текссил" на положення ст. 1212 ЦК України як на підставу для стягнення з ПП "Тепло-Монтаж" вартості обсягу завищених робіт, є безпідставними, оскільки кошти, які отримано як оплату виконаних за договором робіт не можна витребувати відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставно сплачені (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 22.01.2013 р. у справі № 3-69гс12 та від 17.06.2014 р. у справі № 3-30гс14).

Враховуючи викладене, висновок суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову є законним і обгрунтованим.

Таким чином, доводи касаційної скарги в частині вирішення позовів по суті висновків господарських судів не спростовують.

Разом з тим не можна погодитися з вирішенням господарським судом питання щодо розподілу судових витрат за розгляд первісного позову.

Згідно з ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Врахувавши надані позивачем докази (договір про надання правової допомоги № 7/15 від 01.09.2015, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт здачі-прийняття наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01.09.2015 на суму 5 000,00 грн), суди прийшли до правильного висновку про надання позивачу в даному випадку послуг адвоката саме на суму 5 000, 00 грн, однак, в порушення вимог ст. 49 ГПК України не розподілили їх відповідно до вимог вказаної статті при частковому задоволенні первісного позову. Отже, оскільки первісний позов було задоволено частково, на суму 88 241,19 грн, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 228,00 грн витрат на послуги адвоката.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача - ТОВ "Текссил" витрат на послуги адвоката підлягає зміні шляхом зменшення розміру цих витрат з 5 000,00 грн до 3 228,00 грн.

Також, судами не було розподілено судові витрати за проведення експертизи у справі, а тому врахувавши вимоги ст. 44, 49 ГПК України, а також те, що вказана експертиза була оплачена відповідачем, з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 3 483,89 грн за проведення експертизи у справі.

Судові витрати за розгляд зустрічного позову, в задоволенні якого відмовлено, покладаються на ТОВ"Текссил" на підставі ст. 49 ГПК України і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.

Оскільки судові рішення змінюються в частині судових витрат, а судові витрати на судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України не нараховуються, то відсутні підстави для розподілу судових витрат за подачу позовної заяви, розгляд апеляційної і касаційної скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил" задовольнити частково.

Рішення Господарського суд Чернігівської області від 04 липня 2016 року у справі за № 927/1249/15 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил" на користь приватного підприємства "Тепло-Монтаж" витрат на послуги адвоката змінити, зменшивши їх розмір з 5 000,00 грн до 3 228,00 грн та стягнути з приватного підприємства "Тепло-Монтаж" (14021, м. Чернігів, вул. Сабурова, 14, код ЄДРПОУ 36655008) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Текссил" (14033, м. Чернігів, пр-т. Миру, 127/2, код ЄДРПОУ 35385523) 3 483,89 грн витрат за проведення експертизи.

В решті рішення Господарського суд Чернігівської області від 04 липня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2016 року у справі за № 927/1249/15 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суд Чернігівської області від 04 липня 2016 року.

Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

Головуючий, суддя Л. СтратієнкоСуддя І. ВовкСуддя І. Кондратова