ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 924/269/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на рішенняГосподарського суду Хмельницької області від 16.05.2016та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2016у справі№ 924/269/16 Господарського суду Хмельницької областіза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс"треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_5; 2. ОСОБА_6провизнання незаконними та скасування рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс", оформлених протоколом № 2 від 24.07.2015за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_7

відповідача: Ксьондзик Ю.Ю.

третіх осіб без самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: 1. не з'явилися

2. не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс" про визнання незаконним і скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс", оформленого протоколом № 2 від 24.07.2015.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.05.2016 у справі № 924/269/16 (суддя Гладій С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., судді Мельник О.В., Василишин А.Р.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_9 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.05.2016 у справі № 924/269/16, позовні вимоги - задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами не взято до уваги обставини проведення загальних зборів не за юридичною адресою Товариства, а в іншому місці, про що скаржник не повідомлявся; зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки заявам третіх осіб про їх вихід із Товариства, у зв'язку із чим їх голоси не могли бути враховані при прийнятті рішень.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим і апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс" (далі - Товариство), затвердженого загальними зборами учасників від 17.07.2007 та зареєстрованого 23.07.2007 за № 16681020000002596, учасниками Товариства є фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, статутний капітал Товариства дорівнює 45000,00 грн. та розподілений між учасниками таким чином: ОСОБА_5 - 33,33%, ОСОБА_6 - 33,33%, ОСОБА_9 - 33,33% (п.п. 3.1, 7.2, 7.3 Статуту).

Відповідно до п. 10.3 Статуту, збори учасників вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 85% голосів. Учасники загальних зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується Головою та секретарем зборів. Будь-хто з учасників Товариства вправі вимагати розгляду будь-якого питання на зборах учасників за умови, що воно було ним поставлене не пізніше як за 25 днів до початку зборів.

Пунктом 10.4 Статуту встановлено, що збори учасників скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою загальних зборів учасників, на вимогу виконавчого органу чи ревізійної комісії у випадках, що передбачені цим статутом, рішенням зборів учасників. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова загальних зборів учасників не виконав зазначеної вимоги , вони вправі самі скликати збори учасників.

Про проведення зборів учасника повідомляються усно чи письмово із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблене не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів . Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів (п. 10.5 Статуту).

Як визначено п. 10.6 Статуту, до виключної компетенції загальних зборів учасників, зокрема належить створення, встановлення компетенції і складу та відкликання Виконавчого органу (пп. в) п. 10.6). З питань, зазначених у пунктах "б", "в", "ж", "з", рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, які у сукупності володіють 90% голосами, а з інших питань - 85% голосами. Учасник, про виключення якого йдеться, участі в голосуванні не бере.

Судами встановлено, що 21.04.2015 учасником товариства ОСОБА_6 на адресу Товариства було надіслано вимогу про скликання позачергових зборів учасників Товариства з таким порядком денним: звіт директора про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ "Яніс Плюс" за 2007-2014 роки; розгляд питання щодо доцільності перебування керівника ТОВ "Яніс Плюс" на займаній посаді; прийняття рішення про переобрання керівника ТОВ "Яніс Плюс", що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою відділення поштового зв'язку.

У зв'язку із невиконанням наведеної вимоги протягом 25 днів, 11.06.2015 ОСОБА_6 на адресу ОСОБА_4 надіслано повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства, які відбудуться 24.07.2015 об 11 год. 00 хв. за адресою місця реєстрації Товариства: АДРЕСА_1, з таким порядком денним зборів: звіт директора про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ "Яніс Плюс" за 2007-2014 роки; розгляд питання щодо доцільності перебування керівника ТОВ "Яніс Плюс" на займаній посаді; прийняття рішення про переобрання керівника ТОВ "Яніс Плюс".

Крім того, учасниками Товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за участі свідка ОСОБА_10 складено акт № 1 від 11.06.2015 про відмову ОСОБА_9 від отримання письмового повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства на 24.07.2015 об 11 год. 00 хв. за адресою місця реєстрації Товариства, яким також зафіксовано усне оголошення такого повідомлення.

17.07.2015 учасниками Товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 складено акт № 2 про те, що ОСОБА_9 за 7 днів до проведення загальних зборів учасників Товариства із зверненням про ознайомлення з документами, внесеними до порядку денного загальних зборів Товариства не звертався.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанції, 24.07.2015 відбулися позачергові загальні збори учасників Товариства з таким порядком денним:

1. звіт директора про результати фінансово-господарської діяльності ТОВ "Яніс Плюс" за 2007-2014 роки;

2. розгляд питання про доцільність перебування керівника ТОВ "Яніс Плюс"на займаній посаді;

3. прийняття рішення про переобрання керівника ТОВ "Яніс Плюс".

Протоколом № 2 загальних зборів учасників Товариства від 24.07.2015 оформлені рішення загальних зборів, згідно яких: по першому питанню вирішили не заслуховувати звіт директора про результати фінансово-господарської діяльності товариства у зв'язку з неявкою ОСОБА_9 на збори; по другому питанню вирішили визнати перебування керівника Товариства на займаній посаді недоцільним у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків та звільнити ОСОБА_4 із займаної посади з 24.07.2015, у зв'язку з чим виключити зі складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори з 24.07.2015; по третьому питанню вирішили призначити 25.07.2015 на посаду директора Товариства ОСОБА_5.

Зі змісту протоколу загальних зборів учасників Товариства № 2 від 24.07.2015 судами визначено, що на зборах були присутні учасники товариства: ОСОБА_5, який володіє часткою 33,3% статутного капіталу, та ОСОБА_6, який володіє часткою 33,3% статутного капіталу.

Предметом позову у справі є позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Яніс Плюс", оформленого протоколом № 2 від 24.07.2015.

Обґрунтовуючи підстави незаконності вказаних рішень позивач посилається на те, що він не був повідомлений про проведення загальних зборів учасників Товариства і вказані збори були проведені за відсутності визначеного Статутом Товариства кворуму у 85% голосів учасників. Крім цього, позивач посилався на проведення зборів всупереч повідомленню не за юридичною адресою Товариства.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач був належним чином повідомлений про час, місце та дату проведення загальних зборів товариства шляхом направлення на адресу позивача відповідного повідомлення цінним листом з описом вкладення від 11.06.2015 та, крім цього, повідомлення про проведення загальних зборів було оголошено йому усно; загальні збори учасників Товариства відповідно до вимог закону були повноважними, оскільки на яких були присутні учасники, що володіють 66,6% голосів, а законодавством не передбачено можливості встановлення у статуті іншого кворуму, у зв'язку із чим норми статуту Товариства, яким визначено інший кворум загальних зборів не підлягають застосуванню; статутом Товариства не може бути змінено порядок прийняття рішення загальними зборами учасників товариства.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав скасування оскаржуваних рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як передбачено ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 116 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право, зокрема брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у пунктах 17, 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Пунктом 21 вищевказаної постанови Пленуму Верховного суду України визначено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Частиною 4 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Судами встановлено, що у зв'язку із невиконанням Товариством вимоги про скликання позачергових загальних зборів товариства від 21.04.2015, учасниками товариства самостійно були скликані спірні позачергові загальні збори на підставі статті 61 Закону України "Про господарські товариства".

Як визначено ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Судами як першої, так і апеляційної інстанції встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів учасників Товариства у спосіб, передбачений статутом Товариства та вищенаведеними нормами законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на дату прийняття оскаржуваних рішень) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

При цьому, суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи позивача щодо неповноважності зборів, вірно виходили з того, що законодавством не передбачається можливість встановлення у статутах господарських товариств інших правил визначення кворуму загальних зборів, а відповідні положення статуту, є такими, що суперечить закону. (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.10.2012 у справі № 3-46гс12).

Отже, встановивши, що на загальних зборах учасників були присутні учасники, що володіють у сукупності 66,6% голосів учасників Товариства, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про повноважність загальних зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. ч. 2, 3 статті 59 Закону України „Про господарські товариства", з питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Таким чином, положеннями статуту товариства не може бути змінено порядок прийняття рішення загальними зборами учасників товариства, що встановлений ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", яка є спеціальною щодо ст. 98 Цивільного кодексу України, оскільки вказані норми не передбачають можливість встановлення у Статутах іншого порядку прийняття рішень загальними зборами учасників товариства.

Встановивши, що учасниками Товариства було дотримано процедуру скликання загальних зборів учасників, позивач був належним чином повідомлений про проведення зборів, вказані збори відбилася за наявності кворуму, передбаченого законом, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 2 від 24.07.2015.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника про те, що загальні збори учасників відбулися не за місцем реєстрації Товариства і позивач не був повідомлений про проведення зборів в іншому місці, колегія суддів вважає необґрунтованими та суперечливими з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що він з'явився на збори за адресою, вказаною у надісланому йому повідомленні, однак за такою адресою збори не проводилися або його не було допущено до участі у зборах, і при цьому колегія суддів враховує, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що він не зміг взяти участь у зборах саме у зв'язку із неповідомленням його про їх проведення.

Помилковими колегія суддів вважає також твердження скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції нотаріально посвідчених заяв учасників Товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про їх вихід з Товариства, оскільки, як встановлено апеляційним господарським судом, докази повідомлення цими учасниками Товариства про свій вихід в матеріалах справи відсутні, а зі змісту цих заяв вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявили про вихід зі складу учасників Товариства та передачу належних їм часток у розмірі по 33,33% кожного ОСОБА_9

Відповідно положень статті 10 Закону України "Про господарські товариства", статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учасник товариства вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Згідно із статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

З огляду на вищенаведені положення законодавства щодо порядку і правових наслідків припинення участі у Товаристві шляхом виходу учасника з Товариства та відступлення учасником своєї частки у Товаристві, колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника про вихід третіх осіб із Товариства, оскільки зі змісту поданих ними заяв вбачається, що вказані учасники мали намір уступити належні їм частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_4, однак судами не встановлено, а позивачем не доведено обставин внесення змін в частині відступлення часток та зміни складу учасників Товариства з цих підстав до статуту Товариства та до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, а в матеріалах справи також відсутні будь-які докази, які б свідчили про досягнення домовленості між позивачем та третіми особами про відступлення їх часток у статутному капіталі та наявність волевиявлення позивача на прийняття часток вказаних учасників.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були ними встановлені, в той час як згідно з вимогами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.05.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 924/269/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир