ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року Справа № 922/1438/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Данилової М.В., - головуючий Сибіги О.М., Швеця В.О.
за участю представників:
позивача не з'явилися (про час і місце слухання справи повідомлені належним чином)відповідача не з'явилися (про час і місце слухання справи повідомлені належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Саян - Груп"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016у справі№922/1438/16 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Саян - Груп"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СЕМ-ЕМЗ"простягнення 126665,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Саян-Груп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини-ЕМЗ" про стягнення 126665,40 грн., в тому числі: 59825 грн. боргу по укладеному між сторонами договору про надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів на території України від 15.07.2014 № 14/07 та нарахованих на цей борг 33705,12 грн. інфляційних втрат, 2763,42 грн. 3% річних та 30371 грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2016 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 (головуючий суддя Пушай В.І., судді Могилєвкін Ю.О., Слободін М.М.), позовні вимоги задоволені частково.
З відповідача на користь позивача стягнуто 59825 грн. боргу, 33705,12 грн. інфляційних втрат, 2763,42 грн. 3% річних, 3037,19 грн. пені. та 1899,99 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач (виконавець) виконав свої зобов'язання за договором про надання транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажів на території України від 15.07.2014 № 14/07 у повному обсязі, надав відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами про надання послуг, рахунками на оплату, договорами-заявками, в той час як відповідачем (замовником) в порушення умов договору розрахунки за надані послуги не здійснювалась з 05.10.2014, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 59825,00 грн., яка підлягає стягненню разом з нарахованими на неї позивачем відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 33705,12 грн. інфляційних втрат та 2763,42 грн. 3% річних. Щодо позовних вимог про стягнення нарахованої на вказану заборгованість на підставі 6.1.5 договору пені в сумі 30371,00 грн., суди дійшли висновку про їх часткове задоволення на суму 3037,19 грн., зазначивши про наявність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на виняткові обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем через його важкий матеріальний стан.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Саян - Груп" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016, справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами не на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки ним не було надано належної оцінки.
Заявник вважає, що задовольняючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, суди попередніх інстанцій не врахували, що з огляду на приписи частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відсутність вини відповідача у виникненні скрутного матеріального становища підприємства не є винятковим випадком, за наявності якого можливо зменшити розмір пені, а відповідно до положень статті 614, частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, статті 218, частини 1 статті 229 Господарського кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМ-ЕМЗ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову без змін з підстав, викладених у судових рішеннях.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Швець В.О., Сибіга О.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕМ-ЕМЗ" у відзиві на касаційну скаргу проти доводів, викладених у касаційній скарзі заперечує, просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.07.2014 між ТОВ "Саян - Груп" (виконавець, позивач) та ТОВ "СЕМ-ЕМЗ" (замовник, відповідач) був укладений договір на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів на території України № 14/07, згідно пункту 1.1 якого одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, що пред'являються виконавцю замовником для транспортування в межах України. Кількість і рід вантажу, маршрути, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми фрахту обумовлюються разовими заявками (додатками) додатково перед кожним конкретним перевезенням або групою перевезень.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодилася і апеляційна інстанція виходив із того, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, визначення якого міститься у частині 1 статті 929 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.(стаття 931 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 2.2 договору, певні умови виконання послуги обумовлюються в заявці на перевезення, яку замовник направляє виконавцю в письмовій формі факсом або електронною поштою. Заявка є додатком і невід'ємною частиною даного договору.
Згідно пункту 3.1 договору, виконавець зобов'язується письмово підтвердити прийом заявки до виконання і погодити з замовником загальну вартість послуг, яка узгоджується сторонами у заявках шляхом прийняття заявки до виконання. Експедитор зобов'язується в порядку й на умовах, визначених даним договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати попередньо-погоджені документально підтверджені витрати перевізника, пов'язані з виконанням перевезення за заявками згідно з даним договором.
Відповідно до пункту 3.2 договору, замовник зобов'язується своєчасно передавати виконавцю заявки на організацію перевезень вантажів або на надання інших послуг, зазначених у п. п. 2.1., 2.2. цього договору.
Згідно з пунктами 3.2.2 договору замовник зобов'язується погоджувати з виконавцем ставки на кожну з послуг, що надаються або на сукупність послуг, що надаються в цілому, а згідно з пунктом 3.2.3 договору - своєчасно, у строки обумовлені в кожному випадку, проводити розрахунки з виконавцем.
Порядок і терміни оплати обумовлюються в разовій заявці, що спрямовується та погоджується з виконавцем та замовником перед певним перевезенням (групою однотипних перевезень). Термін оплати не може перевищувати три банківських дні з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт (пункт 4.5 договору).
Відповідно до пункту 4.6 договору оплата послуг виконавця проводиться замовником на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, податкової накладної та акта виконаних робіт.
Згідно з пунктом 8.2 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором відповідно до чинного законодавства.
Сторона яка отримала претензію, зобов'язана розглянути її і відповісти по суті не пізніше одного місяця з часу отримання претензії. Відсутність відповіді на претензію не є підставою для заборони звернення до господарського суду відповідно до законодавства України (пункт 8.3 договору).
Згідно з пунктом 9.1 договору він набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року. Якщо сторони письмово не попередили за 30 днів до закінчення строку дії цього договору про його розірвання, то цей договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах.
Експедитор зобов'язується в порядку і на умовах, визначених даним Договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та зобов'язується своєчасно проводити розрахунки з виконавцем зазначені в заявці на перевезення, яку замовник направляє виконавцю в письмовій формі факсом або електронною поштою.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі та надав відповідачу послуги відповідно до підписаних сторонами договорів - заявок.
Вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних сторонами у відповідності з умовами договору разових договорів - заявок, актів наданих послуг: від 02.10.2014 (т.1, а.с.21,93); від 06.11.2014 (т.1, а.с.25,94); від 07.11.2014 (т.1, а.с.95,96); від 13.11.2014 (т.1, а.с.97); від 18.11.2014 (т.1, а.с.98); від 25.11.2014 (т.1, а.с.29,99-100); від 10.12.2014 (а.с.33,101); від 11.12.2014 (а.с.102); від 15.12.2014 (а.с.103); від 16.12.2014 (а.с.104),105); від 22.12.2014 (а.с.106); від 25.12.2014 (а.с.107); від 26.12.2014 (а.с.108); від 29.12.2014 (а.с.37,109); від 31.12.2014 (а.с.110); від 29.01.2015 (а.с. 47); від 03.02.2015 (а.с.42); від 09.02.2015 (а.с.111); від 13.05.2015 (а.с.112), а також копіями виписаних позивачем відповідно до умов договору рахунків на оплату наданих послуг та товарно-транспортних і податкових накладних, підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків сторін за 2015 рік.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в порушення умов договору відповідачем оплата за надані виконавцем послуги за договором № 14/07 від 15.07.2014 не здійснювалась з 05.10.2014, у зв'язку з чим, у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 59825 грн., які позивач просив стягнути у даній справі.
Вказана заборгованості підтверджується зазначеними вище документами в їх сукупності, в тому числі: підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків сторін за 2015 рік, а також випискою по банківському рахунку позивача (а.с. 177-184); листом-відповіддю відповідача на претензію позивача вих. № 01/395 від 04.05.2016 (т.1, а.с.67), в якому відповідач визнав наявність зазначеної суми заборгованості, але просив позивача не нараховувати передбачені договором та чинним законодавством санкції, зважаючи на скрутне матеріальне становище відповідача та непомірно великий розмір цих санкцій. Крім того, відповідач визнав суму заборгованості у відзиві на позов (т.2, а.с.3), відзиві на апеляційну скаргу (т.2, а.с.44-46) та у клопотанні про зменшення пені (т.2, а.с.2).
Виходячи із наведених обставин суди дійшли вірного висновку про стягнення основного боргу у розмірі 59825,00 грн.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, відповідач не виконав зобов'язання з оплати наданих послуг на суму 59825 грн., строк якого настав, він є боржником, що прострочив виконання зазначеного грошового зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суди дійшли висновку про обґрунтованість нарахування на суму простроченої основної заборгованості за відповідний у розрахунку ціни позову період прострочення 33705,12 грн. інфляційних втрат та 2763,42 грн. 3% річних.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1.5 договору передбачено, що у разі прострочення платежу замовник відшкодовує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
На підставі цього пункту позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 30371,00грн. пені за період з 18.04.2015 по 18.04.2016.
Відповідно до частині 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.
Зазначений позивачем до стягнення період нарахування пені з 18.04.2015 по 18.04.2016 по окремих вимогах не відповідає встановленому частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України обмеженню шестимісячним строком нарахування штрафних санкцій.
Заявлена до стягнення сума основного боргу 59825,00 грн. складається з вартості окремих послуг, які були надані відповідачу за кожним договором - заявкою відповідно до пункту 1.1 договору та підписаними сторонами відповідно до кожної такої заявки актами наданих послуг. При цьому, пунктом 4.5 договору передбачено, що порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що спрямовується та погоджується з виконавцем та замовником перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).Термін оплати не може перевищувати три банківських дні з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами було підписано договори - заявки на послуги за договором та відповідно до кожної заявки тією ж датою або через день-два сторонами підписано наведені акти надання послуг і позивачем виписано товарно-транспортні та податкові накладні. Отримання зазначених документів датою їх складання відповідач не заперечує, як і суму основної заборгованості.
В підпункті 2 пункту 2 договорів - заявок сторони погодили, що оплата вартості фрахту здійснюється безготівковим розрахунком на умовах пункту 4.5 договору - не пізніше 3-х днів з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної та акта виконаних робіт.
Зважаючи на наведене, пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором повинна нараховуватись із врахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України в межах шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій з дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконане на неоплачену вартість послуг за кожним Договором-заявкою і відповідним Актом надання послуг.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання вимог ухвал апеляційного господарського суду від 27.07.2016 та від 17.08.2016 здійснено розрахунок розміру пені із врахуванням вищезазначених вимог чинного законодавства щодо нарахування пені в межах шестимісячного періоду нарахування штрафних санкцій на неоплачену вартість послуг за кожним договором-заявкою і відповідним Актом надання послуг, який становить 13706,38 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені в порядку пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України на 90%, яке обґрунтоване скрутним матеріальним становищем у державі, наявністю багатьох боржників, які не виконують свої зобов'язання вчасно, ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" не мало можливості вчасно розрахуватися з ТОВ "САЯН-ГРУП" за надані послуги за Договором з перевезення вантажів на території України № 14/07 від 15.07.2014.
ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" є вітчизняним розробником та виробником електродвигунів складних виробничих об'єктів, що є об'єктами підвищеної небезпеки. Товариство зібрало у своєму складі висококваліфікованих спеціалістів, які мають багаторічний досвід сумлінної роботи на ринку з виробництва електродвигунів, генераторів для добувної промисловості України. На вітчизняному ринку існує лише З підприємства, що випускає аналогічну продукцію. В умовах кризи збереження на вітчизняному електромашинобудівному ринку такого підприємства як ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" є вкрай важливим.
Процес виробництва та випробувань електродвигунів є енергозатратним. Задля виконання замовлень по виробництву електродвигунів Товариство вимушено вчасно сплачувати за спожиту електроенергію. В іншому випадку підприємство буде відключено від мережі постачання електроенергії та фактично зупинить весь виробничий процес.
Своєчасне виконання замовлень завдяки працівникам та робітникам заводу є умовою виконання всіх боргових зобов'язань ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" і можливістю подальшого розвитку компанії як вітчизняного виробника у суспільно значущій галузі.
Також ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" зазначило про те, що у нього є багато боржників, які вчасно не виконують свої зобов'язання, що також тягне за собою неможливість проведення вчасних розрахунків із партнерами товариства.
Товариство забезпечує роботою велику кількість працівників та робітників, та змушене в першу чергу погашати заборгованість з виплати заробітної плати та інших соціальних виплат.
Товариство зобов'язано щомісяця відраховувати значні суми, що підлягають обов'язковій сплаті до Державного бюджету України та державних цільових фондів, що є елементом формування їх доходної частини.
ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" завжди намагається вчасно розраховуватись зі своїми партнерами, тому штрафні санкції, які є надзвичайно високими, не дадуть змоги Товариству розрахуватись частинами за основною заборгованістю перед ТОВ "САЯН-ГРУП".
Зважаючи на можливість виплати боргу лише частинами, 22.06.2016 ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" двічі направляло мирову угоду із заявою про її затвердження на адресу господарського суду Харківської області з наведеним графіком виплат, а також з домовленістю про те, що заборгованість буде погашена у строк до 10.10.2016, оскільки надіславши пропозицію щодо укладення мирової угоди ТОВ "САЯН-ГРУП", відповідь так і не була отримана.
Крім того, ТОВ "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" зазначало, що не має прибутку як раніше, а зважаючи на ситуацію, яка об'єктивно склалася у державі і на яку товариство не в змозі вплинути, ринок збуту звузився, положення товариства значно погіршилося, що призвело до неможливості вчасного розрахунку з ТОВ "САЯН-ГРУП".
Надавши оцінку вказаному клопотанні про зменшення розміру пені суди попередніх інстанцій, посилаючись на приписи пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про наявність підстав для його задоволення, обмеживши розмір пені сумою 3037,19 грн.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками з огляду на те, що частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в статті 233 Господарського кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", зазначено, що вирішуючи питання про зменшення на підставі п. 3 статті 83 господарського процесуального кодексу України розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.
За переконанням колегії суддів, в даному випадку наявні передбачені зазначеними нормами правові підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені до того розміру, який стягнув господарський суд першої інстанції, враховуючи у відповідності до цих норм винятковість обставин у даній справи, з урахуванням балансу інтересів сторін, які заслуговують на увагу, наслідків порушення зобов'язання (відсутність збитків), невідповідності розміру заявленої до стягнення пені таким наслідкам.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведені у клопотанні обставини свідчать про наявність об'єктивних причин, через які відповідачем було порушено свої зобов'язання за договором і через які він знаходиться у скрутному матеріальному стані на теперішній час.
При цьому, зазначене зменшення судами розміру пені не порушує баланс інтересів сторін, зокрема, не призводить до збитків кредитора - позивача, на користь якого оскаржуваним рішенням стягнуто 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення.
Посилання скаржника на те, що відповідно до положень статті 614, частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, статті 218, частини 1 статті 229 Господарського кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин, судами попередніх інстанцій вірно не прийняті до уваги, оскільки господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не звільнив відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, стягнувши з останнього 3% річних, інфляційні втрати за період прострочення та зменшений ним у відповідності з нормами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України розмір пені.
Стосовно доводів, викладених у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Саян - Груп", колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вони зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.
За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саян - Груп" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 у справі №922/1438/16 господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий суддя М. Данилова
Судді: О. Сибіга
В. Швець