ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 916/1427/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.09.2016у справі№ 916/1427/16Господарського судуОдеської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"доПублічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"простягнення 1691588,63 грнза участю представників:

позивача: Семака В.Ю., дов. від 15.12.2015;

відповідача: Васильченко П.М., дов. від 01.06.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 у справі №916/1427/16 (суддя - Мостепаненко Ю.І.) позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Поліщук Л.В., судді - Бєляновський В.В., Туренко В.Б.) рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 у справі №916/1427/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) та ПАТ "Одеський припортовий завод" (Портовий оператор) 30.12.2015 укладено договір про забезпечення доступу портового оператору до причалів №110-П-ЮЖФ-15, за умовами якого Адміністрація зобов'язалась надати спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів: №№1 та 2 - для перевантаження карбаміду, №3 - для перевантаження аміаку, № 4 - для перевантаження метанолу (Послуга), що перебувають у господарському віданні Адміністрації, а Портовий оператор зобов'язався сплатити Адміністрації за доступ до причалів.

Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором наватажувально-розвантажувальних робіт власними засобами із використанням причалів у межах їх паспортних довжини та ширини.

Пунктом 1.2 договору визначено, що технічні характеристики, загальний розмір, довжина та ширина, цільове призначення та режим експлуатації (використання) причалів зазначено у довіднику допустимих навантажень на причали, викопіювання з якого наведені у додатку №1 до цього договору та Обов'язкових постановах по морському порту "Южний".

Межі причалів, у який забезпечується доступ Портового оператора, наведені у додатку №1 до договору.

Згідно з п. 1.3 договору, Адміністрацією Послуги зазначені в п.1.1 цього договору не позбавляє Адміністрацію, права володіння, користування та розпорядження Причалами, до яких надано доступ.

Господарська діяльність Портового оператора здійснюється з обов'язковим дотриманням вимог Зводу звичаїв морського порту, Обов'язкових постанов по морському порту "Южний", Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, інших документів щодо експлуатації (використання) та технічної експлуатації гідротехнічних споруд та вимог чинного законодавства України.

Використання Портовим оператором причалів для інших потреб, ніж передбачені в п.1.1 договору, та /або отримання інших послуг від Адміністрації є предметом іншого договору (п. 1.4 договору).

Портовий оператор зобов'язаний здійснювати оплату за забезпечення доступу до причалів в порядку та на умовах визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 2.3.15 договору).

Нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператору до причалів, що перебувають у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.12.2015 №1331-р. Для нарахування плати Портовий оператор надає Адміністрації протягом 2 робочих днів після завершення обробки суднової партії інформацію та документи, передбачені додатком № 2 до договору. Адміністрація здійснює виставлення рахунку по кожній судновій партії протягом 3 робочих днів з дати отримання від Портового оператора інформації та документів, передбачених додатком № 2 до договору (п. 3.1 договору)

Умовами п. 3.3 договору визначено, що нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.

Відповідно до п. 3.4 договору, оплата рахунків здійснюється Портовим оператором протягом 15 банківських днів з дати виставлення Адміністрацією рахунку на оплату послуг.

Акт наданих послуг складається на підставі документів, згідно з чинним законодавством України в частині доступу Портового оператора до причалу ДП "Адміністрація морських портів України" (п. 3.5 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016 включно.

Всі права та обов'язки Адміністрації, які передбачені цим договором, виконуються Южненською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний"), в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо (п. 8.2 договору).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач в січні-березні 2016 року надав відповідачу спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів №3 та №4 для перевантаження аміаку та метанолу, в зв'язку з чим, Адміністрацією на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 були виставлені ПАТ "Одеський припортовий завод" рахунки на загальну суму 8708712,69 грн без врахування ПДВ, які сплачені відповідачем в повному обсязі.

На підставі листа Державної фіскальної службт України від 06.04.2016 №7668/6/99-99-19-03-02-15 позивачем донараховано ПДВ та складено відповідні акти коригування здачі-приймання послуг до вже виставлених рахунків та виставлено відповідачу відкориговані рахунки з урахуванням сум ПДВ на загальну суму 1741742,56 грн.

Позивач листом від 26.04.2016 №2314/03/115-16 направив відповідачу відповідні рахунки та акти - коригування здачі-приймання послуг до рахунків і просив здійснити оплату донарахованої суми ПДВ до 12.05.2016.

Відповідач листом від 24.05.2016 №2117 повідомив про те, що в повному обсязі виконав вимоги договору від 30.12.2015 №110-П-ЮЖФ-15, сплативши виставлені Адміністрацією рахунки згідно тарифів, встановлених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541. В листі відповідач вказав на необґрунтованість донарахування ПДВ на суму вартості послуг із забезпечення доступу Портового оператора до причалів та відсутність підстав для її оплати.

За таких обставин, посилаючись на виникнення у відповідача заборгованості по портовим зборам у зв'язку з донарахуванням ПДВ на підставі роз'яснення - листа Державної фіскальної служби України №7668/6/99-99-19-03-02-15 від 06.04.2016р., у зв'язку з відмовою оплачувати виставлені рахунки, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" заборгованості в сумі 1741 742,56 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач частково сплатив донараховані суми ПДВ за актами коригування від 18.04.2016 до рахунків, у зв'язку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог до 1691588,63 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України, ПК України, Законів України "Про морські порти України", "Про транзит вантажів", Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, Правил надання послуг у морських портах України, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348 та, надавши оцінку матеріалам справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 197.8 ст. 197 ПК України.

Таким чином, забезпечення доступу Портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні Адміністрації морських портів України є законодавчо самостійною та відокремленою послугою від здійснення Портовим оператором наватажувально-розвантажувальних робіт транзитного або іншого вантажу, зокрема з огляду на те, що вказані послуги регулюються різними нормативно правовими актами та на підставі договорів, які є різними по своїй правовій природі, з огляду на що, нарахування ПДВ на зазначену спеціалізовану послугу з урахуванням діючого законодавства України є обов'язковим.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи повторний розгляд рішення суду першої інстанції, керуючись нормами ЦК України, ПК України, Закону України "Про транзит вантажів", скасував рішення та відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки операції з постачання послуг, з перевезення (переміщення) вантажів транзитом через митну територію України, а також постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням) підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до п. 197.8 ст. 197 ПК України, звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

При цьому, згідно зі ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів", транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Статтею 7 цього Закону визначено, що транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.

У свою чергу, учасниками транзиту згідно зі ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів", є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які в установленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Тобто, з метою застосування п. 197.8 ст. 197 ПК України при наданні послуг, пов'язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг).

Послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування ПДВ на підставі п. 197.8 ст. 197 цього Кодексу, про що вірно зроблено висновок судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія Вищого господарського суду України.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 у справі №916/1427/16 скасувати.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 у справі №916/1427/16 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 30448 (тридцять тисяч чотириста сорок вісім) грн 59 коп. відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Видачу наказу доручити Господарському суду Одеської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР