ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 914/828/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П.розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Екопал Груп"на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2016та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.09.2016у справі№ 914/828/16 Господарського суду Львівської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "50х50"доПриватного підприємства "Екопал Груп"простягнення 20103,12 грн.за участю представників:

від позивача: Котягін А.С.

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2016 у справі № 914/828/16 (суддя Березяк Н.Є.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2016 (головуючий суддя Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.), задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "50х50", стягнуто з Приватного підприємства "Екопал Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "50х50" пеню у розмірі 20103,12 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне підприємство "Екопал Груп" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2016 у справі № 914/828/16, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 180, 181 Господарського кодексу України, статей 256, 258, 267, 654 Цивільного кодексу України.

22.11.2016 до Вищого господарського суду України від Приватного підприємства "Екопал Груп" надійшли письмові пояснення до касаційної скарги.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 02.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "50х50" (продавець) та Приватним підприємством "Екопал Груп" (покупець) укладено договір поставки № П-22, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити цемент та інші будівельні матеріали та послуги у кількості, асортименті, терміни і за цінами відповідно до умов даного договору та додатково погоджених специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 2.3 договору товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем: по якості - згідно документа про якість; по кількості - відповідно до ваги, зазначеній у накладній (товарно-транспортній накладній) - відвантаження автомобілями.

У пункті 2.6 договору зазначено, що кількість прийнятого від продавця товару визначається кількістю місць, вказаних в накладній.

Пунктом 3.1 договору поставка товару здійснюється автотранспортом продавця або автотранспортом покупця (самовивіз).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору ціна на товар, який відвантажується, встановлюється за згодою сторін шляхом оформлення специфікації або додаткової угоди, які є невід'ємною частиною даного договору. Оплата покупцем за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням оплати 20 календарних днів з моменту відвантаження.

Згідно з пунктом 7.1 договору він набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2014, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. Якщо жодна із сторін в місячний термін до дати закінчення терміну дії договору не заявить намірів про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах.

Як встановлено судами, на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 671307,30 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними.

Відповідачем оплачено отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Товариство з обмеженою відповідальністю "50х50" звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Екопал Груп" пені за прострочення оплати за отриманий товар.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги позивача з таких підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України закріплені положення про те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Матеріалами справи підтверджується поставка товару відповідачеві. Накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. У накладних міститься посилання на договір № П-22 від 02.01.2014. Товар прийнятий відповідачем в обсягах та по цінах, зазначених у видаткових накладних без будь-яких зауважень, не повернутий позивачу і оплачений відповідачем з порушенням строків, передбачених договором .

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно умов даного договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.

У пункті 7.1.1 договору сторони дійшли згоди про те, що термін стягнення пені становить 3 роки.

У запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що між сторонами по справі укладено договір поставки № П-22 від 02.01.2014, однак майже всі поставки товару носили позадоговірний характер.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили вказані заперечення відповідача, з огляду на те, що в кожній з долучених до матеріалів справи видаткових накладних є посилання на договір № П-22 від 02.01.14 року, товар прийнятий відповідачем в обсягах та по цінах, зазначених у видаткових накладних без будь-яких зауважень, не повернутий позивачу і оплачений, що спростовує його доводи про неузгодженість ціни товару.

Також відповідач вказує на пропуск позивачем спеціального строку позовної давності щодо стягнення пені та просить застосувати позовну давність до таких вимог.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 даного Кодексу встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Частина друга статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, укладаючи договір сторони скористались своїм правом, наданим статтею 259 Цивільного кодексу України, та збільшили строк позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судами попередніх інстанцій правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішення судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Екопал Груп" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2016 у справі № 914/828/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР