ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 914/4015/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016у справі№ 914/4015/15 Господарського суду Львівської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" докомунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради простягнення 2 795 401,80 грн

за участю представників сторін:

позивача: Вознюк Є.В.,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 2 795 401,80 грн, з яких: 720 520,10 грн борг, 717 786,55 грн пеня, 109 216,94 грн 3% річних та 1 247 878,21 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19.12.2013 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1396/14-ТЕ-21, за умовами якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило КП "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради природний газ на загальну суму 8 085 950,45 грн, проте відповідач не виконав свої зобов'язання за вищезазначеним договором щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором природного газу, у зв'язку із чим позивачем відповідачу були нараховані борг, пеня, річні та інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.05.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 914/4015/15, позов було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 95 648,01 грн, 3% річних в сумі 13 969,02 грн, інфляційні втрати в сумі 290 264,13 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 7 432,93 грн; в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 720 520,10 грн боргу припинено провадження у справі; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 та рішення господарського суду Львівської області від 18.05.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позову у стягненні пені у сумі 622 138,54 грн, інфляційних в сумі 944 525,28 грн, річних у сумі 95 247,92 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в зазначеній частині позовні вимоги в повному обсязі. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.12.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1396/14-ТЕ-21, згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 13 800,0 тис. куб. м.

Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного Договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2014 було поставлено, а КП "Дрогобичтеплоенерго" Дрогобицької міської ради прийнято природного газу на загальну суму 8 085 950,45 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 02.10.2014 було укладено договір №568/30 між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради, відповідачем та позивачем про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014р.").

Предметом вказаного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014р." і Порядку та умов надання у 2014р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою КМУ від 29.01.2014р. №30.

Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 4 449 978,21 грн для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Відповідно до п.п.2 п.10 вказаного договору з метою виконання цього договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно із платіжним дорученням №1326 від 17.10.2014 відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 4 449 978,21 грн призначенням платежу відповідно до вказаного платіжного доручення є "оплата заборгованості за спожитий природній газ за 2014р. згідно договору №1396/14-ТЕ-21 від 19.12.2013".

10.12.2014 було укладено Договір №1165/30 між Територіальним органом Казначейства в Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Дрогобицької міської ради, відповідачем та позивачем про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014р.").

Предметом вказаного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2014р." і Порядку та умов надання у 2014р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою КМУ від 29.01.2014р. №30.

Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що відповідач перераховує позивачу кошти в сумі 1 106 891,59 грн для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Відповідно до п.п.2 п.10 вказаного договору з метою виконання цього договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно із платіжним дорученням №1546 від 19.12.2014 відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 1 106 891,59 грн. Призначенням платежу відповідно до вказаного платіжного доручення є "погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2014р. згідно договору №1396/14-ТЕ-21 від 19.12.2013".

Предметом Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання №2609 від 03.12.2015 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету укладене між Головним управлінням державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації, відповідачем та позивачем є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій" (зі змінами).

Відповідно до п.2.5. Спільного протокольного рішення передбачено, що відповідач перераховує на рахунок позивача кошти в сумі 720 500,00 грн за природній газ 2014 згідно з договором від 19.12.2013 №1396/14-ТЕ-21.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний, враховуючи наявність договорів про організацію взаєморозрахунків, якими сторони погодили інший порядок проведення розрахунків за природний газ, поставлений у січні-листопаді 2014 року на підставі спірного договору, та відмовилися від застосування штрафних та інших санкцій за спірним договором, тому підстави нарахування пені та відповідальності, встановленої нормами ч.2 ст. 625 ЦК України відсутні.

Крім того, суди зменшили розмір пені на 50% на підставі ч.1 ст.233 ГК України, задовольнивши клопотання відповідача.

Також суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний, припинив провадження у даній справі на підставі до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки у відповідності до платіжних доручення №1319 від 11.12.2015 на суму 720 500,00 грн, №1248 від 01.12.2015 на суму 20,10 грн, відповідач погасив борг в сумі 720 520,10 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, платіжними дорученнями №1319 від 11.12.2015 в сумі 720 500,00 грн та №1248 від 01.12.2015 в сумі 20,10 грн. відповідач перерахував позивачу суму боргу - 720 520,10 грн по зобов'язанням за грудень 2014, тобто після порушення провадження у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірного висновку щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 720 520,10 грн боргу на підставі до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК.

Як вже зазначалося вище, підписані договорами сторони погодили інший порядок проведення розрахунків за природний газ, поставлений у січні-листопаді 2014 року на підставі договору №1396/14-ТЕ-21, тому для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України та п.7.2. договору №1396/14-ТЕ-21, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як зазначалося вище, відповідач, сплативши 4 449 978,21 грн та 1 106 891,59 грн, у відповідності до договорів про організацію взаєморозрахунків, а також сплативши частково власні кошти, виконав нове за строками і порядком зобов'язання із оплати за газ, спожитий у січні-листопаді 2014 року, відтак внаслідок чого прострочення за отриманий у цей період газ відсутнє. Враховуючи наведене суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що правові підстави для нарахування пені та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з січня 2014 року по листопад 2014 року включно у позивача відсутні.

Також колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про правомірне нарахування пені в сумі 191 296,02 грн, інфляційних втрат - 303 352,93 грн та 3 % річних в сумі 13 969,02 грн за зобов'язаннями грудня 2014, оскільки спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природній газ та теплопостачання № 2609 було підписане в процесі розгляду даної справи, а саме 03.12.2015, тобто після порушення провадження у справі (16.11.2015). Крім того, колегія суддів зазначає, що інфляційні втрати за грудень 2014 року становлять 290 264,13 грн, оскільки в своєму розрахунку позивач суму інфляційних за грудень 2014 року розрахував, не з суми боргу 720 520,10 грн, а з 757 797,76 грн.

Оскільки відповідачем було порушено умови укладеного договору щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті природного газу, судова колегія погоджується з висновками судів про те, що правомірно зменшено розмір пені до 95 648,01 грн, розмір якої перевірений судом, відповідає вимогам чинного законодавства.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності зменшення на 50% розміру заявлених штрафних санкцій, які підлягають до стягнення з відповідача, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог стосовно стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 914/4015/15 - без змін.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:І.Вовк Л. Стратієнко