ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 рокуСправа № 914/3812/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:

ПАТ "Укрсоцбанк" - Шулепова С.С.,

ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" - Лінніченко І.В.,

ТОВ "Компанія "Агро-Союз" - Білоцерковця Н.В.,

ПАТ "Дельта Банк" - Арбузова О.О.,

розпорядника майна ТОВ "Компанія "Агро-Союз" Гусара І.О. - Демчана О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вх №13929/2016) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 (щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк) у справі № 914/3812/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейдер" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз", -

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року (суддя Цікало А.І.) у справі № 914/3812/15 відхилено вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" на суму 8 193 999 грн. 95 коп.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (колегія суддів: Желік М.Б. - головуючий, Костів Т.С. , Малех І.Б.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року у справі № 914/3812/15 щодо розгляду кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-Союз" на суму 8 193999, 95 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 строк розгляду касаційної скарги було продовжено та відкладено розгляд справи на 07.12.2016.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.11.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" за загальною процедурою за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернотрейд".

Повідомлення № 24945 про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" офіційно оприлюднено на веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 13.11.2015 р.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

16.12.2015 ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду першої інстанції із заявою з вимогами до боржника ТОВ "Компанія "Агро-союз" на суму 8 193 999 грн. 95 коп., обгрунтовуючи свої вимоги договором поруки № 699000005944004/П/1 від 26.12.2008р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агро-союз" та розпорядником майна Гусар І.О. розглянуто заяву з вимогами до боржника та заявлені вимоги відхилено повністю (повідомлення від 15.01.2016 р.)

Відхиляючи вимоги ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що порука ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" за договором поруки № 699000005944004/П/1 26.12.2008 є припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя (боржника) перед банком без згоди поручителя.

Крім цього, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року у справі № 904/6670/14 визнано такою, що припинена порука за договором поруки № 699000005944004/П/1 від 26.12.2008 року.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2008 р. між ВАТ "Астра Банк" та Акціонерним товариством закритого типу "Агро - Союз" (у подальшому перейменоване на ПрАТ "Агро-Союз", позичальник,) укладено кредитний договір № 699000005944004, відповідно до якого позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію в розмірі 4 900 000 грн. Згідно з договорами про внесення змін та доповнень №4 від 08.04.2011 року, №6 від 27.12.2011 року, №7 від 15.11.2012 року до кредитного договору сторони узгодили, що починаючи з 08.04.2011 року позичальнику встановлюється кредитний ліміт в розмірі 9 800 000,00 грн.; з 27.12.2011 року - в розмірі 12 090 000 грн.; з 15.11.2012 року - в розмірі 12 090 000 грн.

Умовами вказаного кредитного договору, зокрема, обумовлена сплата процентів за користування кредитом в розмірі 22 % річних (п. 1.5.1. Кредитного договору) та сплата комісії за резервування кредитних коштів в розмірі 0,5% річних, що дорівнює 0,0013% за день (п. 1.5.2. Кредитного договору).

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.12.2009 р. між ВАТ "Астра Банк" та Акціонерним товариством закритого типу "Агро - Союз" укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 699000005944004 від 26.12.2008 р., яким, зокрема, було встановлено розмір процентів за користування кредитом 24% (п. 1.6.1. Договору № 1 про зміну Кредитного договору); розмір комісії за резервування кредитних коштів 0,0015% за день від суми невикористаного кредитного ліміту (п. 1.6.2. Договору № 1 про зміну Кредитного договору).

Отже, договором про внесення змін та доповнень №1 від 25.12.2009 р. було збільшено розмір процентів за користування кредитом з 22% до 24%.

Крім цього, 26.12.2008 р. з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором між ВАТ "Астра Банк" та ТзОВ "Компанія "Агро-Союз" (поручитель) укладено договір поруки № 699000005944004/П/1.

Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком (ВАТ "Астра Банк") відповідати у повному обсязі по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов кредитного договору №699000005944004 від 26.12.2008 р. з усіма змінами та доповненнями до нього, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 4 900 000 грн., шляхом сплати суми кредиту та щомісячної сплати процентів в розмірі 22% річних, комісій, штрафів, пені в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором. Строк остаточного виконання зобов'язання за кредитним договором - не пізніше 23.12.2011 року.

Відповідно до п. 1.4. договору поруки № 699000005944004/П/1 від 26.12.2008р., поручитель (боржник у справі) відповідає перед банком в обсязі, визначеному у п.1.2. договору поруки. Пунктом 1.2. договору поруки встановлено, що боржник відповідає за сплату "процентів в розмірі 22% річних, комісій... в строки та на умовах, обумовлених Кредитним договором".

В подальшому, до договору поруки були внесені зміни, відповідно до яких 08.04.2011 року змінено розмір кредиту - 9 800 000,00 грн., змінено розмір процентів - 18%, змінено строк остаточного виконання зобов'язання за кредитним договором - не пізніше 23.12.2014 року, 27.12.2011 року - змінено розмір кредиту - 12 090 000 грн., змінено розмір процентів - 16%., 15.11.2012 року змінено розмір процентів - 23% річних, 17.04.2013 року змінено розмір процентів - 19% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Договору про внесення змін до договору поруки у зв'язку із внесенням 25.12.2009 р. змін до кредитного договору (збільшення розміру процентів за користування кредитом з 22% до 24%) сторони не укладали і в матеріалах справи відсутні докази повідомлення поручителя (ТзОВ "Компанія "Агро-Союз") про надання ним згоди на збільшення обсягу його відповідальності.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, у випадку невиконання позичальником взятих зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком на рівні з позичальником за кредитним договором. Банк має право вимагати виконання зобов'язань за кредитним як від позичальника, так і від поручителя, так і від них обох одночасно. Банк, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного з солідарних боржників, має право вимагати неодержане від іншого солідарного боржника.

Відповідно частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти. Згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, то істотними умовами договору поруки є обов'язкове посилання на основне зобов'язання, його зміст, розмір, визначення обсягу відповідальності поручителя, тому зміна зобов'язання, забезпеченого порукою, тягне і зміни у договорі поруки та за своєю правовою природою фактично і є зміною умов договору поруки.

Згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 05.06.2013 р. у справі № 6-43цс13, а згідно ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

Враховуючи вимоги ст. 547 ЦК України, згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має надаватись у письмовій формі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у договорі поруки сторонами не врегульовано порядок та спосіб надання згоди поручителем, як і порядок внесення будь-яких змін до договору поруки.

У разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України.

Як встановлено судами, згідно з п.6 договору поруки поручитель засвідчив, що він ознайомлений з умовами кредитного договору та додатками до нього, виконання яких забезпечується цим договором, умови кредитного договору йому зрозумілі. Поручитель також підтвердив, що він ознайомлений з тарифами та ставками банку, що діють на момент укладення даного договору.

Станом на момент укладення договору поруки (26.12.2008 року) кредитний договір діяв у первинній редакції, тобто без внесення змін про зміну розміру процентної ставки з 22% до 24% (такі зміни внесені згідно з договором від 25.12.2009 року), що свідчить про непоінформованість поручителя про зміну процентної ставки. З положень п.1.2 договору поруки також не вбачається згода поручителя на зміну умов кредитного договору, а саме розміру процентної ставки) у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що банком та позичальником без згоди поручителя (боржника у справі) було змінено обсяг відповідальності позичальника перед банком, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя перед банком, що згідно ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України має наслідком припинення поруки ТзОВ "Компанії "Агро-Союз" за договором поруки № 699000005944004/П/1 26.12.2008 .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Дельта Банк" заявлено вимоги до боржника ТзОВ "Компанії "Агро-Союз" як до поручителя на підставі договору поруки № 699000005944004/П/1 від 26.12.2008р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року у справі №904/6670/14 порука ТзОВ "Компанії "Агро-Союз" за договором поруки № 699000005944004/П/1 від 26.12.2008 року визнана такою, що припинена.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №904/6670/14 від 28.09.2016 залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2015 року про визнання припиненою поруку за договором № 699000005944004/П/1 від 26.12.2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Отже, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог покладений на господарський суд.

Незважаючи на визнання чи невизнання боржником грошових вимог кредиторів, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій досліджено всі фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, надано їм належну правову оцінку відповідно до вимог закону, тому висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" до боржника ТОВ "Компанія "Агро-союз" у розмірі 8 193 999 грн. 95 коп. є законним та обґрунтованим.

Отже, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвала господарського суду Львівської області від 17.02.2016 року щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та ухвалу господарського суду Львівської області від 17.02.2016 щодо розгляду кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" у справі № 914/3812/15 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Поліщук В.Ю. Удовиченко О.С.