ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 912/1423/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Корсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі № 912/1423/16 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЛабатюк Я.М.- - відповідачаОСОБА_6, ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 853 674,80 грн. заборгованості за товар, поставлений по договору №602 від 01.12.2015.

В обґрунтування позову позивач вказує, що на виконання умов договору ним у період з 24.12.2015 по 29.12.2015 поставлені відповідачу кондитерські вироби на загальну суму 1 163 566, 22 грн. по товарно-транспортних накладних № 295 від 24.12.2015 на суму 33 527, 88 грн., № 304 від 24.12.2015 на суму 239 774, 90 грн., № 357 від 29.12.2015 на суму 493 842, 98 грн., № 360 від 29.12.2015 на суму 86 529, 04 грн., однак останнім зобов'язання по оплаті, відлік строку якого починається з дати фактичного отримання товару, виконане частково у розмірі 309 891, 42 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 853 674, 80 грн.; претензію від 24.02.16 № 552/-2 відповідачем залишено без реагування.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2016 (суддя Болгар Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суд від 04.10.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів Чус О.В., Іванова О.Г.), у позові відмовлено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ТОВ "Ренесанс Траст" судового збору в сумі 12 805, 13 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Ренесанс Траст" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 25.11.2015 між ТОВ "ЖЛ" (первісний кредитор) , ТОВ "Ренесанс Траст" (новий кредитор) та ФОП ОСОБА_4.(боржник) укладено договір про відступлення права вимоги № 603.

Відповідно до п.1.1 договору, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором № 313 від 26.12.2012, укладеним між ТОВ "ЖЛ", як первісним кредитором і ФОП ОСОБА_4, як боржником.

Судами встановлено, що ТОВ "Ренесанс Груп" надало завірену копію договору № 603 від 25.11.2015 в якому в пунктах 2.1 та 2.2 заборгованість боржника перед новим кредитором визначена в сумі 4 301 270,52 грн. (т.1 а.с. 159-160) в той час як відповідачем надано до суду оригінал договору в якому в відповідних пунктах визначена інша сума заборгованості, а саме 3 629 339,52 грн. (т.1 а.с. 185-186).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.12.2015 між ТОВ "Ренесанс Траст" та ФОП ОСОБА_4 укладений договір Поставки № 602 з Додатками (т.1 а.с. 13-45).

За доводами позивача, за період з 24.12.2015 по 29.12.2015 на виконання договору поставлено по товарно-транспортним накладним № 295 від 24.12.2015, № 304 від 24.12.2015, № 357 від 29.12.2015, № 360 від 29.12.2015 кондитерські вироби на загальну суму 1 163 566, 22 грн. (т.1 а.с. 46-61)

Акт звірки взаємних розрахунків з 01.11.2015 по 31.03.2016 підписаний бухгалтером ТОВ "Ренесанс Траст"(т.1 а .с. 62-64).

Меморандум № 9373 від 14.12.2015, який складено у відповідності до вимог п.2.4. Договору містить підписи посадових осіб ТОВ "Ренесанс Траст". Проте, підписи відповідача відсутні.

З пояснень позивача вбачається, що докази надсилання зазначеного меморандуму на адресу відповідача у нього відсутні (т.1 а.с. 155).

Судами встановлено, що 24.02.2016 ТОВ "Ренесанс Траст" спрямувало на адресу ФОП ОСОБА_4 претензію за вих. № 555/-2 щодо виконання грошового зобов'язання за договором поставки (т.1 а.с. 67).

Відповідно до реєстру платіжних документів за фільтром по рахунку № НОМЕР_2 Ф-Я АТ "Укрексімбанк" м. Кіровоград відповідач перерахував позивачу за період з 01.12.2015 по 05.05.2016 5 768 929,99 грн. (т.1 а.с.139).

Із матеріалів справи відомо, що платіжними дорученнями позивач перерахував відповідачеві кошти на загальну суму 5 723 929,25 грн., вказавши у призначенні платежу, що оплата здійснюється за продовольчий товар відповідно до договору б/н від 25.11.2015.

В платіжному дорученні № 5423 від 16.02.2016 в якості призначення платежу на суму 25 000,00 грн. в якості призначення платежу визначено оплата за продовольчий товар відповідно до договору поставки № 313 від 26.12.2012.

В платіжному дорученні № 5503 від 24.02.2016 в якості призначення платежу на суму 5 000,00 грн. зазначено оплата за продовольчі товар у відповідності до накладної 295 від 24.12.2015.

В платіжному дорученні № 5575 від 02.03.2016 в якості призначення платежу на суму 10 000,00грн. зазначено оплата за продовольчі товар відповідно до "нак" від 24.12.2015.

В платіжному дорученні № 5590 від 03.03.2016 в якості призначення платежу на суму 5 000,00 грн. зазначено оплата за продовольчі товар відповідно "нак от 12/15".

Господарськими судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з довідки № 028-35-01-005/2274 від 10.06.2016, наданої ПАТ "БТА Банк" позивачу за період з 01.10.2015 по 10.06.2016 на рахунок № НОМЕР_1 були здійснені зарахування від ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 5 778 929,99 грн. (т.2 а.с. 83 88) при чому з призначенням платежу "оплата за продовольчі товари відповідно до договору б/н від 25.11.2015" здійснено перерахувань на загальну суму 5 668 929,99 грн.

Відповідно до листа генерального директора ТОВ "Ренесанс Траст" на адресу ТОВ "ЖЛ" з моменту підписання договіру № 603 і до сьогоднішнього дня ТДВ "ЖЛ" не передавало, а ТОВ "Ренесанс Траст" не отримувало договір поставки № 313 від 26.12.2012 та первинні документи на суму 4 301 270,52 грн. (т.2 а.с. 98).

17.06.2016 генеральний директор ТДВ "ЖЛ" надіслав відповідь на вищезазначений лист, повідомивши, що починаючи з 23.11.2015 на ТДВ "ЖЛ" здійснюється рейдерська атака. В результаті захоплення ТДВ "ЖЛ" було викрадено всю готову продукцію, сировину та пакувальні матеріали, останніми також було захоплено адміністративну будівлю та викрадено всі документи, які там знаходилися, серед вказаних документів також були і вказані Договір поставки № 313 від 26.12.2012 та первинні документи на суму 4 301 270,52 грн. Щодо повідомлення ФОП ОСОБА_4 в судовому засіданні , що нею не підписувалися Договір № 603 про відступлення права вимоги від 25.11.2015 , дану інформацію буде направлено до правоохоронних органів. (т. 2 а.с. 99).

З матеріалів справи відомо, що предмет позову становить стягнення заборгованості, яка виникла за поставлений позивачем відповідачеві товар - кондитерські вироби за товарно-транспортними накладними, а саме: № 295 від 24.12.2015 на суму 33 527, 88 грн., № 304 від 24.12.2015 на суму 239 774,90 грн., № 357 від 29.12.2015 на суму 493 842, 98 грн. та № 360 від 29.12.2015 на суму 86 529,04 грн. Загальна сума, у відповідності до укладеного між сторонами договору № 602 від 01.12.2015 становить 853 674, 80 грн.

Перерахунок позивача за зазначеними вище накладними розраховано, як різницю між всіма перерахованими позивачем коштами у сумі 5 778 929,99 грн. та сумою зобов'язань за договором про відступлення права вимоги № 603 від 25.11.15 на суму 4 301 270,52 грн. з якої ним виключено суму взаємозарахованих однорідних вимог у розмірі 1 090 342,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_4 суми 853 674, 80 грн., як заборгованості за товар по договору, обгрунтовуючи таке рішення недоведеністю підстав та обставин порушення дистриб'ютером грошових зобов'язань на таку суму.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України; договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За доводами позивача, викладеними у позовній заяві, не спростованими відповідачем, за період з 24.12.2015 по 29.12.2015 на виконання договору поставлено по товарно-транспортним накладним № 295 від 24.12.2015, № 304 від 24.12.2015, № 357 від 29.12.2015, № 360 від 29.12.2015 кондитерські вироби на загальну суму 1 163 566, 22 грн.

Доказів на підтвердження передачі (надіслання) ФОП ОСОБА_4 щомісячних меморандумів, щодо суми товарного кредиту, строків оплати товару, а також доказів підписання таких меморандумів сторонами або викладення ТОВ "Ренесанс Траст" вимоги до дистриб'ютора щодо їх підписання, матеріали справи не містять.

Судами встановлено, що відповідач виконав зобов'язання по оплаті вартості товару частково у сумі 309 891, 42 грн.. Попри те, за твердженням позивача, заборгованість ФОП ОСОБА_4 становить 853 657, 80 грн..

Зважаючи на зазначене, ТОВ "Ренесанс Траст" не виклало і не довело, які конкретно суми і за якими розрахунковими документами він вважає розрахунком позивача - підприємця за товар, отриманий по договору.

Сторони повинні здійснювати звірку взаєморозрахунків за товар шляхом надання продавцем таких актів дистриб'ютору для підписання та завірення печаткою у п'ятиденний строк (п. 5.3.19 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що акт звірки взаємних розрахунків з 01.11.2015 по 31.03.2016, підписаний бухгалтером позивача, фактично є розрахунком суми, визначеної заявником як ціна позову, а не актом звірки взаєморозрахунків у розумінні п. 5.3.19 договору. Проте, даний акт не містить посилання на договір. При цьому, суд врахував, що сума боргу, сплачена ФОП ОСОБА_4 зазначена як 6 869 271, 99 грн. тоді, як сама вона доводить про перерахування коштів для оплати товару по договору у сумі 5 768 929, 99 грн.

Отже, фактично належного розрахунку ціни позову позивачем не здійснено.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано копії актів звірки взаємних розрахунків з 25.11.2015 по 10.02.2016 та з 25.11.2016 по 26.01.2016, підписання яких відповідач заперечила.

Зазначені обставини в установленому законом порядку не спростовані, оскільки спростування доводів відповідача можливе шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи, проти якої заперечив позивач, відповідно відмовившись від передачі оригіналів актів звірки для залучення до матеріалів справи господарського суду.

Зважаючи на вищевикладене, господарські суди дійшли обгрунтованого висновку, щодо неприйняття в якості доказу актів звірки взаємних розрахунків з 25.11.2015 по 10.02.2016, з 25.11.2016 по 26.01.2016 також, як і акту звірки розрахунків з 01.11.2015 по 31.03.2016, як недопустимого з мотивів його невідповідності до вимог п. 5.3.19 Договору, за відсутності посилання на договір у всіх актах. Крім того, акт 01.11.15 по 31.03.16 не містить підпису посадових осіб відповідача. В зазначеному акті звірки взаємних розрахунків сума боргу, сплачена відповідачем зазначена як 6 869 271, 99 грн, що не відповідає його ж доводам щодо перерахування коштів для оплати товару по договору у сумі 5 768 929, 99 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір поставки № 313 від 26.12.2012 та первинні документи на суму 4 301 270,52 грн., які ТДВ "ЖЛ", як первісний кредитор мав передати ТОВ "Ренесанс-Траст", як новому кредитору (згідно п.2.2 договору про відступлення права вимоги №603 від 25.11.2015), одночасно з укладення договору №603, у ТДВ "ЖЛ" відсутні (т.2 а.с.98-99).

В зв'язку із чим, договір поставки № 313 від 26.12.2012 та первинні документи на суму 4 301 270,52 грн., на підставі яких утворилася заборгованість ФОП ОСОБА_4 перед первісним кредитором по основному договору у розмірі 4 301 270,52 грн. у позивача також відсутні.

Статтею 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про недоведеність позивачем наявності заборгованості відповідача у сумі 4 301 270,52 грн. Також, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що зарахування за період з 01.10.2015 по 10.06.2016 ФОП ОСОБА_4 на рахунок № НОМЕР_1 ТОВ "Ренесанс Траст" 5 668 929,99 грн. з призначенням платежу "оплата за продовольчі товари відповідно до договору б/н від 25.11.2015" з загальних зарахувань на суму 5 778 929,99 грн. (т.2 а.с. 83-88) не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскільки сума зарахувань є значно вищою від суми основного боргу, визначеної в примірниках договору № 603 від 25.11.2015р., наданих сторонами.

Відтак, висновок господарських судів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 853 674, 80 грн., як заборгованості за товар по договору є обґрунтованим, та таким, що відповідає матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги відхиляються колегією суддів як такі, що не спростовують висновків місцевого та апеляційного суду та ґрунтуються на недопустимих доказах, які обґрунтовано не прийняті до уваги і відхилені господарськими судами при перегляді даної справи.

Статтею 1117 ГПК України визначені повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких, він на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень вказаної статті не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування рішення та постанови, відсутні.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 912/1423/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О.М. Сибіга

М.В Данилова