ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/8946/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Гольцової Л.А.,

за участю представників:

ТОВ "КСТ Груп Україна" - Собко Л.В.,

ТОВ "Востокімпорт" - Штефана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016

та на рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2016

у справі № 910/8946/16 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокімпорт"

про стягнення 29 500,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп України" (надалі - ТОВ "КСТ Груп Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокімпорт" про стягнення з останнього заборгованості зі сплати станційних зборів (штраф за невиконання місячного плану перевезення), пробіг локомотива та простій вагонів в сумі 29 500,49 грн. за заявкою відповідача на перевезення № 4 від 17.02.2015, як це передбачено умовами укладеного між ними договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 193-ЗТЕ від 27.11.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2016 (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 (головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді: Баранець О.М., Мальченко А.О.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "КСТ Груп Україна" задовольнити, посилаючись при цьому на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили, що:

- 27.11.2014 позивачем та відповідачем укладено Договір № 193-ЗТЕ на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до умов якого відповідач (поручитель) доручає, а позивач (повірений) бере на себе зобов'язання здійснювати від імені та за рахунок відповідача організацію транспортно-експедиційного обслуговування перевезення зернових вантажів відповідача залізничним транспортом;

- 09.02.2015 позивач як повірений та філія відповідача як поручитель уклали також договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 16-ЗТЕ на транспортно-експедиторське обслуговування, аналогічний за змістом Договору № 193-ЗТЕ;

- умовами і Договору № 193-ЗТЕ від 27.11.2014, і Договору № 16-ЗТЕ від 09.02.2015 сторони погодили, що довіритель (відповідач та філія відповідача) прийняв на себе зобов'язання відшкодувати позивачу (повіреному) всі витрати, понесені ним за таким договором, а також сплатити повіреному винагороду після повного виконання повіреним покладених на нього зобов'язань (п. 4.6);

- у разі якщо довіритель пред'явив повіреному письмову рознарядку на відправку вантажу, і повіреним проведено комплекс підготовчих заходів для його відправки залізничним транспортом, а вантаж, що не був завантажений і відправлений з елеватора не з вини повіреного (через невідповідність якісних показників умовами контракту, через відсутність вантажу на елеваторі, через введення конвенційних заборон на відправку вантажу або за письмовим розпорядженням довірителя і так далі), довіритель компенсує повіреному, зокрема, нараховані "Укрзалізницею" платежі за невиконання місячного плану перевезень, а також вартість подачі, прибирання вагонів, користування ними та інші станційні послуги, згідно накопичувальних карток, відомостей подачі, прибирання вагонів і переліків технологічного центру з обробки залізничних документів для розрахунку за перевезення вантажу (п. 4.9. Договору № 193-ЗТЕ від 27.11.2014 і Договору № 16-ЗТЕ від 09.02.2015);

- відповідно до п. 8.1. Договору № 193-ЗТЕ та Договору № 16-ЗТЕ всі зміни та доповнення до даного договору є невід'ємною частиною Договору № 193-ЗТЕ, якщо вони складені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

- термін дії Договору № 193-ЗТЕ: з моменту його укладення до 31.12.2014; термін дії Договору № 193-ЗТЕ може бути продовжений за взаємною згодою обох сторін, що оговорюється сторонами додатково і оформлюється у вигляді додатків до Договору № 193-ЗТЕ (п. 8.3.);

- термін дії Договору № 16-ЗТЕ: з моменту його укладення до 31.12.2015; термін дії Договору № 16-ЗТЕ може бути продовжений за взаємною згодою обох сторін, що оговорюється сторонами додатково і оформлюється у вигляді додатків до Договору № 163-ЗТЕ

- 17.02.2015 позивач та відповідач підписали заявку на перевезення № 4 з посиланням на Договір № 16-ЗТЕ від 09.02.2015, відповідно до якої позивач мав надати відповідачу транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення 280 тон ячменю фуражного (5 вагонів (зерновози) за маршрутом: станція відправлення Барвінково (492608 Донецька залізниця) - станція призначення Чорноморська (експ. для ТИС) (403002 Одеська залізниця);

- послуги щодо перевезення за заявкою № 4 від 17.02.2015 були надані ТОВ "КСТ Груп Україна" у повному обсязі, що сторонами не заперечується та підтверджується фактом оплати відповідачем таких послуг у повному обсязі без жодних заперечень.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "КСТ Груп Україна" вказувало, що ним на виконання договору на транспортно-експедиторське обслуговування № 193-ЗТЕ, та заявки на перевезення № 4 від 17.02.2015 надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення 28 тон ячменю фуражного (5 вагонів (зерновози) за маршрутом: станція відправлення Барвінково (492608 Донецька залізниця) - станція призначення Чорноморська (експ. для ТИС) (403002 Одеська залізниця). ТОВ "КСТ Груп Україна", що відповідачем не заперечується та підтверджується фактом оплати останнім вказаних послуг у повному обсязі без жодних заперечень. При цьому, позивач стверджував, що за умовами Договору № 193-ЗТЕ (п. 4.9), відповідач також має сплатити нараховані "Укрзалізницею" платежі за невиконання місячного плану перевезень, а також вартість подачі, прибирання вагонів, користування ними та інші станційні послуги, згідно накопичувальних карток, відомостей подачі, прибирання вагонів і переліків технологічного центру з обробки залізничних документів для розрахунку за перевезення вантажу. Окрім того, в силу п. 4.9 Договору № 193-ЗТЕ, за наслідками спірного перевезення відповідач зобов'язаний сплатити позивачу станційні збори (штраф за невиконання місячного плану перевезення), пробіг локомотива та простій вагонів (ст. Барвінкове) в сумі 29 500,49 грн.

Господарський суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Договір № 193-ЗТЕ закінчив свою дію 31.12.2014, а твердження позивача, що була допущена технічна помилка і його дія закінчилася 31.12.2015, визнав необґрунтованими документально. При цьому, місцевому господарському суду не було надано сторонами для огляду Договір № 16-ЗТЕ, що позбавило господарський суд можливості перевірки доводів позивача стосовно того, що заявка № 4 від 17.02.2015 могла бути оформлена тільки за Договором № 193-ЗТЕ.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд у своїй мотивувальній частині вказав, що фактично, між позивачем та відповідачем шляхом оформлення заявки на перевезення № 4 від 17.02.2015 було у спрощений спосіб укладено договір, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення 280 тон ячменю фуражного (5 вагонів (зерновози) за маршрутом: станція відправлення Барвінково (492608 Донецька залізниця) - станція призначення Чорноморська (експ для ТИС) (403002 Одеська залізниця), а відповідач, відповідно, оплатити такі послуги. Апеляційний господарський суд виходив з того, що у заявці на перевезення № 4 сторонами не було погоджено умови стосовно того, що відповідач бере на себе зобов'язання у зв'язку з організацією такого перевезення сплачувати станційні збори (штраф за невиконання місячного плану перевезення), пробіг локомотива та простій вагонів, а інші докази досягнення сторонами згоди щодо оплати відповідачем таких платежів у встановлений законодавством спосіб в матеріалах справи відсутні. Враховуючи викладене господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за сплати станційних зборів (штраф за невиконання місячного плану перевезення), пробіг локомотива та простій вагонів (ст. Барвінкове) в сумі 29 500,49 грн. є необґрунтованими.

Вищий господарський суду України вважає, апеляційним господарським судом у відповідності до приписів ст. 43 ГПК України встановлені всі фактичні обставини що мають значення для правильного вирішення справи, а висновок про відсутність підстав для задоволення заявленого позову є обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ч.ч. 8 та 10 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно з ч. 2 ст. 12 цього Закону клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, за змістом Договору № 193-ЗТЕ сторони дійшли згоди, що термін дії Договору № 193-ЗТЕ: з моменту його укладення до 31.12.2014; термін дії Договору № 193-ЗТЕ може бути продовжений за взаємною згодою обох сторін, що оговорюється сторонами додатково і оформлюється у вигляді додатків до Договору № 193-ЗТЕ (п. 8.3.); всі зміни та доповнення до даного договору є невід'ємною частиною Договору № 193-ЗТЕ, якщо вони складені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача (п. 8.1.).

В силу статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій саме формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що відповідно до умов Договору № 193-ЗТЕ продовження строку дії Договору відбувається виключно шляхом укладення відповідних додатків до вказаного договору, складених у письмовій формі та підписаних уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів укладення відповідних додатків до Договору № 193-ЗТЕ щодо продовження строку його дії, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Договір № 193-ЗТЕ припинив свою дію 31.12.2014.

При цьому, суди правомірно відхилили посилання ТОВ "КСТ Груп Україна" на те, що при укладенні Договору № 193-ЗТЕ була допущена технічна помилка при визначенні строку його дії, а саме, замість 31.12.2015 було помилково зазначено 31.12.2014, оскільки відповідачем вказаний факт не визнається, в той час як саме лише підписання сторонами після 31.12.2014 заявок з посиланням на Договір № 193-ЗТЕ не може вважатися беззаперечним доказом того, що помилку допущено саме в Договорі № 193-ЗТЕ, адже зазначені заявки не є додатками до спірного Договору в розумінні наведених вище вимог.

Водночас, Вищий господарський суд України вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про укладення між сторонами у даній справі договору у спрощений спосіб, з огляду на таке:

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, господарський суд апеляційної інстанції правомірно вказав, що фактично, між ТОВ "КСТ Груп Україна" та ТОВ "Востокімпорт" шляхом оформлення заявки на перевезення № 4 від 17.02.2015 було у спрощений спосіб укладено договір, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення 280 тон ячменю фуражного (5 вагонів (зерновози) за маршрутом: станція відправлення Барвінково (492608 Донецька залізниця) - станція призначення Чорноморська (експ. для ТИС) (403002 Одеська залізниця), а відповідач, відповідно, оплатити такі послуги.

Статтею 931 ЦК України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Апеляційним господарським судом обґрунтовано встановлено, що заявкою на перевезення № 4 від 17.02.2015 сторони не узгоджували вартість послуг, які позивач мав надати відповідачу, проте позивачем було виставлено рахунок № 390 від 18.02.2015 на оплату наданих послуг, який відповідачем було оплачено, що підтверджується відповідною випискою з банківського рахунку позивача за 23.02.2015 та не заперечується сторонами. З урахуванням викладеного господарський суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що у даному випадку сторонами не було погоджено, що ТОВ "Востокімпорт" бере на себе зобов'язання у зв'язку з організацією такого перевезення сплачувати станційні збори (штраф за невиконання місячного плану перевезення), пробіг локомотива та простій вагонів.

Вищий господарський суд України відхиляє доводи касатора щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій ст. 9 та ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", оскільки витрати експедитора, передбачені до сплати вимогами даних норм, повинні бути документально підтвердженими, а докази такого господарським судам попередніх інстанцій надані не були.

Також, Вищий господарський суд України відхиляє твердження скаржника щодо продовження дії Договору № 193-ЗТЕ від 27.11.2014 шляхом надання відповідачем заявок на перевезення, які позивач вважає додатками до Договору № 193-ЗТЕ, оскільки умовами даного Договору передбачено, що термін дії Договору № 193-ЗТЕ може бути продовжений за взаємною згодою обох сторін, що оговорюється сторонами додатково і оформлюється у вигляді додатків до Договору № 193-ЗТЕ, при цьому, всі зміни та доповнення до даного договору є невід'ємною частиною Договору № 193-ЗТЕ, якщо вони складені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Зважаючи на вищевикладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування або зміни оскаржених судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ Груп Україна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2016 у справі № 9108946/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Т. Барицька Л. Гольцова