ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/8850/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп"на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 910/8850/16Господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"доРегіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороніпозивачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ",провідшкодування збитківза участю представників:

позивача - Логвиненко Л.Г., довір. від 04.01.2016;

Зінченко А.Ф., довір. від 04.01.2016

відповідача - Андрощук Є.К., довір. від 25.10.2016

третьої особи - не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі № 910/8850/16 (суддя Нечай О.В.) в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (позивач) відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у даній справі (головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі № 910/8850/16.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/8850/16 та направити справу на новий розгляд.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

07.12.2016 від Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 11.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (постачальник) укладено договір поставки № МКТ-610/12/14, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA (склад постачальника або станція відправлення), якщо інше не вказано у рахунках-фактурах, специфікаціях та додатках до даного договору.

Згідно зі специфікацією № 159 до договору поставки № МКТ-610/12/14 поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ станції Дарниця ППЗ, вантажовідправник - ПАТ "Запоріжсталь". Вантаж слідує по договору комісії між ТОВ "Метінвест-СМЦ"- ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" № 20/2015/152к від 23.02.2015; договір поставки ТОВ "Метінвест-СМЦ" - ТОВ "АВ метал груп" № МКТ-610/12/14 від 11.12.2014.

Відповідно до акта прийому - передачі № 90593723 від 21.11.2015 ТОВ "Метінвест-СМЦ" передало, а ТОВ "АВ метал груп" прийняло 57,950 т, загальною вартістю 703453,01 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з залізничною накладною № 46688289, ПАТ "Запоріжсталь" (відправник) відвантажило на адресу ТОВ "АВ метал груп" (одержувач), станція та залізниця відправлення - "Запоріжжя-Ліве", вантаж 11 пачок - чорний метал, не поіменований в алфавіті. Маса вантажу зазначена - 58 610. В примітках вказано, що вантаж слідує по договору комісії ТОВ "Метінвест-СМЦ"- ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" ; договір поставки ТОВ "Метінвест-СМЦ" - ТОВ "АВ метал груп" № МКТ-610/12/14 від 11.12.2014.

27.11.2015 на станції "Знам'янка" Одеської залізниці виявлено нестачу вантажу, а саме: 1 пачку прокату чорних металів, про що складено Комерційний акт № 002288/3 (Форма ГУ-22), в якому зазначено, що на підставі комерційного акту №032562/458 від 25.11.2015 станції Знам"янка проводилась комісійна видача вантажу - прокат чорних металів з вагону № 53450607 по відправці № 46688289 Запоряжжя-Ліве - Дарниця. По накладній значиться вантаж прокат чорних металів 11 пачок масою 58 610 кг, маса визначалась відправником по трафарету. Фактично при комісійній видачі вантажу з вагона виявилось: вантаж прокат чорних металів в кількості 10 пачок за справними стрічковими ув'язками, що менше проти накладної на одну пачку і згідно комерційного акту № 032562/458 від 25.11.2015 станції Знам'яна вірно. Маса вантажу у вагоні не перевірялась. Пачки по зовнішньому виду нестандартні. На кожній пачці маються паперові ярлики з інформацією про вантаж: плавка, номер партії, група міцності, розміри, маса брутто, маса нетто. При звірянні інформації вказаної на ярликах з інформацією в сертифікаті якості № 635479 від 21.11.2015 встановлено: відсутня пачка: номер плавки 225664, номер партії 33042-1, марка 08КП, категорії 6, група міцності К260В, розміри 2,00х1000х2000мм, маса брутто 5810, маса нетто 5770 кг. Вантаж вивантажено з вагону окремо від інших відправлень.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги фактом нестачі товару, що перевозився Південно-західною залізницею.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Судові рішення мотивовані тим, що вантажовідправником та виробником прокату чорних металів (вантажу) є ПАТ "Запоріжсталь", а отже, з урахуванням вказаних вище норм, документ, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу, для здійснення розрахунку вартості нестачі товару, має бути наданий та підписаний саме відправником, в даному конкретному випадку - ПАТ "Запоріжсталь", чого позивачем не було надано ні залізниці, при направленні претензій, ні судам обох інстанції при розгляді спору.

З метою однакового і правильного застосування законодавства у вирішенні спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею, президія Вищого господарського суду України надала роз'яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 № 04-5/601, відповідно до п. 2.7 якого згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

У разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві - вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи первинні документи на підтвердження договірних відносин між позивачем, третьою особою та відповідачем, вбачається, що договір поставки укладався між позивачем та третьою особою, але вантажовідправником зазначений первинний продавець - виробник товару ПАТ "Запоріжсталь", а тому, з огляду на зазначене вище, позивачем повинні бути надані документи, що підтверджують кількість та вартість відвантаженого товару саме від вантажовідправника, а подані позивачем договір поставки та акт приймання-передачі не може розцінюватись як належний та допустимий доказ для визначення вартості товару, що перевозився за допомогою залізниці.

Суди вказують на те, що відповідач не заперечував своєї вини у нестачі товару під час перевезення вантажу, в той же час причиною відмови у виплаті збитків вантажоодержувачу було саме ненадання визначених нормами чинного законодавства України документів на підтвердження вартості відвантаженого товару.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій та вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

У статті 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно зі статтею 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини у втраті чи нестачі вантажу, у розмірі дійсної вартості, яка визначається за правилами статті 115 Статуту залізниць України.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки договору комісії № 20/2015/152к від 23.02.2015, укладеного між ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (комісіонер), відповідно до якого в порядку та на умовах, встановлених даним договором, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, за плату, укласти від свого імені, але за рахунок комітента договори поставки продукції.

Згідно з пунктом 3.2 договору комісії комісіонер зобов'язується самостійно знайти покупця на продукцію комітента та укласти з третіми особами договір/специфікацію відповідно до доручення комітента.

Не досліджено доручення № 1398 від 03.11.2015 до договору комісії № 20/2015/152к від 23.02.2015, відповідно до якого постачанню підлягає продукція, перелічена в даному дорученні, з зазначенням кількості та ціни на загальну суму 5 591 500,98 грн. з ПДВ.

Відповідно до специфікації № 158, яка є невід'ємною частиною договору поставки № МКТ-610/12/14 від 11.12.2014, постачанню підлягає продукція, перелічена в даній специфікації, з зазначенням кількості та ціни на загальну суму 5 591 500,98 грн. з ПДВ. Даною специфікацією також передбачені умови поставки - СРТ поставка товару здійснюється залізним транспортом на умовах СРТ станція Дарниця ПЗЗ, вантажовідправник - ПАТ "Запоріжсталь".

Судами не досліджено найменування продукції, кількість та ціну, передбачених у вищевказаному дорученні та зазначеній специфікації.

Судами попередніх інстанцій не досліджувались правовідносини між ВАТ "Запорізький металургійний комбінат" (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ".

Не прийнято до уваги акт прийому-передачі № 90593723 від 21.11.2015, підписаний між ТОВ "Метінвест-СМЦ" і ТОВ "АВ метал груп", де зазначена кількість товару, що передається, номер вагону, додатками до акту зазначено залізничну накладну № 46688289.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/8850/16 скасувати.

Справу № 910/8850/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР