ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/8185/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 12.07.2016 Київського апеляційного господарського суду 21.09.2016у справі Господарського суду№ 910/8185/16 міста Києваза позовомОСОБА_4доГаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2"провизнання недійсним рішення загальних зборів кооперативу

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача ОСОБА_5;- відповідача Бойко М.М.;

ВСТАНОВИВ:

04.05.2016 ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" про визнання недійсним рішень загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2", оформлених протоколом № 37 від 26.04.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у справі № 910/8185/16 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: Чорна Л.В. - головуючий суддя, судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/8185/16, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Гаражно-будівельний кооператив "Либідь-2" надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить припинити провадження у даній справі, оскільки: позивач не є членом Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2"; постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі № 910/8182/16 вже визнано недійсним рішення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2", оформлені протоколом № 37 від 26.04.2016.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 26.04.2016 за адресою: м. Київ, пр-т. Науки, 45 з 17.00 до 19.00 відбулися Звітно-виборчі збори членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь- 2", на яких були прийняті рішення оформлені протоколом № 37.

Відповідно до протоколу № 37 Звітно-виборчими зборами членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2": визнано роботу голови правління та членів правління Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" незадовільною; обрано голову правління та членів правління Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2"; обрано членів ревізійної комісії кооперативу; затверджено список членів кооперативу, які вибули та нових членів, які прийняті в Гаражно-будівельний кооператив "Либідь-2".

Основними принципами кооперації згідно із статтею 4 Закону України "Про кооперацію" є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про кооперацію" до основних прав члена кооперативу відносяться, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об'єднання, членом якого він є. Позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів. У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Згідно із статтею 41 Закону України "Про кооперацію" кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

В п. 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" роз'яснено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію". Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (п. 2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2", оформлених протоколом № 37 від 26.04.2016.

Обґрунтовуючи підстави звернення із даним позовом позивач послався на те, що його не було належним чином повідомлено про час, дату та місце проведення загальних зборів і інформацію про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний), та на те, що загальними зборами прийнято рішення за відсутності кворуму для прийняття рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, суди попередніх інстанцій, в порушення наведених вимог, взагалі не навели нормативно-правового відхилення доводів позивача про те, що оскаржувані рішення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" прийнято за відсутності кворуму для їх прийняття.

Водночас, в матеріалах справи наявні взаємно суперечливі подані позивачем та відповідачем списки присутніх членів кооперативу, однак судами попередніх інстанцій цьому не надано будь-якої оцінки.

Разом з тим, у відзиві на касаційну скаргу відповідач стверджує те, що позивач не є членом Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2".

Під час вирішення корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції АТ або вступу до інших юридичних осіб. Тому рішення органів юридичної особи, прийняті до вступу позивача до складу її учасників або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують його корпоративні права. Недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи (п. 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Втім, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не досліджували питання чи є позивач членом Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2".

Дослідження вказаних питань має важливе значення для правильного вирішення спору між сторонами у даній справі, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, з огляду на те, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не досліджували питання чи є позивач членом Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" та враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для припинення провадження у даній справі у зв'язку із тим, що спір не підлягає розгляду в господарських судах.

Крім того, Гаражно-будівельний кооператив "Либідь-2" у відзиві на касаційну скаргу просив припинити провадження у даній справі, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі № 910/8182/16 вже визнано недійсним рішення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2", оформлені протоколом № 37 від 26.04.2016

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не приймає до уваги дані посилання відповідача, оскільки суд касаційної інстанції, відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України, не може встановлювати факти, обставини, тощо, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а перевіряє судові рішення за вже встановленими судами обставинами на момент прийняття судового рішення, водночас постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/8182/16 прийнята після винесення оскаржуваних рішень у даній справі.

Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/8185/16 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/8185/16.

Справу № 910/8185/16 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

В.І. КАРТЕРЕ