ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/5258/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д. з участі представників: позивача: відповідача: Шевченко О.М. Кудас Н.М., Сенчило В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 27 травня 2016 року Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 рокуу справі№ 910/5258/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"дожитлово-будівельного кооперативу "Концертний"про стягнення 92 988,61 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 44 125,26 грн, а також 37 416,61 грн інфляційних втрат, 2 621,69 грн 3 % річних та 8 825,05 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 (суддя - Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (головуючий - Скрипка І.М., судді - Іоннікова І.А., Гончаров С.А.), позов задоволено частково.

Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу "Концертний" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 26 791, 35 грн інфляційних втрат, 1 975, 55 грн 3% річних, 4 560, 08 грн штрафу та 591, 27 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині стягнення заборгованості в сумі 6 096,11 грн провадження у справі припинено на підставі п. 1-1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 21 324, 84 грн основного боргу, 10 625, 26 грн інфляційних втрат, 646, 14 грн 3 % річних, 4 264, 97 грн штрафу і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.05.1998 між державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є публічне акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "Концерний" (абонент) було укладено договір № 5427/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язувався забезпечити абоненту постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.94 (втратили чинність у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 від 27.06.2008).

Пунктом 2.2. договору визначено, що абонент зобов'язаний, зокрема, сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

У 3.6. договору сторони погодили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 3-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7. договору).

За п. 5.1., 5.2. договору він укладається строком з 29.05.1998 - 29.05.1999 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Позивач зазначає, що за договором № 5427/4-05 відповідачу було надано послуги з водопостачання та водовідведення на суму 242 047,93 грн, з яких сплачено 197 117,15 грн, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 44 125,26 грн.

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що станом на 31.12.2015 спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2013 по 31.12.2015 у розмірі 22 800,00 грн обліковується позивачем за кодом 9-587 (холодна питна вода + стоки) та у розмірі 21 324,84 грн обліковується позивачем за кодом 9-50587 (питна вода на підігрів + стоки).

Відповідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення закріпленні і в ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено порядок надання житлово-комунальних послуг.

За ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Господарські суди, встановивши, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг з водопостачання та приймання стічних вод за спірний період не здійснював і станом на 31.12.2015 у нього був наявний борг у розмірі 22 800,42 грн та оскільки 16 704, 31 грн (заборгованість за холодне водопостачання та приймання стічних вод) - були сплачені відповідачем до подачі позову, то суди правомірно відмовили у позові у цій частині, а також обґрунтовано припинили провадження у справі щодо стягнення 6 096,11 грн, які були сплаченні відповідачем після порушення провадження у справі.

Згідно з ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Відповідно до пункту 3.13 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби.

Отже, гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Позивачем не доведено, що відповідач є особою, що надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, як і не доведений факт перебування на балансі у відповідача теплових пунктів на які постачалась питна вода для підігріву.

Врахувавши зазначене, а також те, що договором № 5427/4-05 не передбачений обов'язок відповідача оплачувати послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з постачання холодної води для підігріву (код 9-50587).

Також суди відмовили у стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за водовідведення гарячої води .

Проте, погодитись з висновками судів в цій неможливо, виходячи з такого.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

За п. 3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил.

Відповідно до 1.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання, зокрема гарячого водопостачання.

При цьому, п. 1.2. цих Правил визначено, що останні розповсюджуються на Водоканали та Підприємства.

Разом з тим, абзацом 1 пункту 3.13 Правил № 190 визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Абзацом 3 пункту 3.13. Правил встановлено, що обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, законодавством встановлені альтернативні порядки надання послуг з водовідведення гарячої води: з постачальником гарячої води або з Водоканалом.

Таким чином, суди належним чином не дослідили умови договору, зокрема його п. 2.1. та не з'ясували чи зобов'язаний відповідач відповідно до умов договору та в силу вимог чинного законодавства оплати послуги за водовідведення гарячої води за заявлений позивачем період. А, отже, належним чином не дослідили яка загальна сума 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу має бути стягнута з відповідача (код 9-587 та 9-50587).

За таких обставин постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за водовідведення гарячої води, та в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, штрафу (за надання послуг з водопостачання і приймання стічних вод і водовідведення гарячої води за заявлений період) не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд в цих частинах.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати чи надавались відповідачу послуги з водовідведення гарячої води за спірний період та чи є у відповідача обов'язок в силу умов договору чи закону оплачувати такі послуги, а отже наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за водовідведення гарячої води за спірний період, її розмір, а також наявність чи відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, стягнення штрафу та встановити належний їх розмір (за надання послуг з водопостачання і приймання стічних вод і водовідведення гарячої води за заявлений період).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2016 року у справі за № 910/5258/16 в частині відмови у стягненні заборгованості за водовідведення гарячої води та в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат і штрафу скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І.Вовк Суддя І. Кондратова