ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/31212/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року у справі № 910/31212/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" до житлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1", третя особа: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екскаватор-1", про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 269 695,40 грн., пені в сумі 99 792,85 грн., 3 % річних в сумі 9 805,66 грн. та 130 504,32 грн. інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором від 01.04.2000 року № 810300 за період з 01.12.2012 року по 01.10.2015 року.

До прийняття рішення у справі позивач неодноразово зменшував позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 250 772,39 грн., пені в сумі 99 792,85 грн., 3 % річних в сумі 9 805,66 грн. та 130 504,32 грн. інфляційних сум.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року (суддя Андреїшина І.О.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 250 772,39 грн., пені в сумі 99 792,85 грн., 3 % річних в сумі 9 805,66 грн. та 130 504,32 грн. інфляційних сум.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року (судді: Руденко М.А., Андрієнко В.В., Дідиченко М.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.04.2000 року між АЕК "Київенерго", яка була перейменована на ПАТ "Київенерго" (енергопостачальна організація) та ЖБК "Екскаваторщик-1" (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810300, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Додатками № 3 та № 4 до договору визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

За пп. 3.1, 3.2 п. 3 додатку № 4 до договору сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

Абонентам, які не мають приладів обліку: щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з п. 5.3 договору абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни, передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 6.3.4 договору абонент несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених у додатку № 4 до договору.

Згідно з п.п. 8.1, 8.4 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

За твердженням позивача на виконання умов договору у період з 01.12.2012 року до 01.10.2015 року відповідачу було поставлено теплову енергію на загальну суму 655 812,43 грн., що підтверджується копіями облікових карток (табуляграм) споживання теплової енергії та копіями відомостей приладів обліку споживання теплової енергії, проте, відповідач зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість станом на 01.10.2015 року в сумі 250 772,39 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги енергопостачальної організації про стягнення з абонента заборгованості, пені 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за договором постачання теплової енергії у гарячій воді.

Попередні судові інстанції задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості, пені, інфляційних сум та 3 % річних виходили з доведеності неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за договором в спірний період.

Частинами 1 та 2 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Положенням ч. 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Частинами 1 та 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Однак, дійшовши висновків про доведеність обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за спірний період, суди попередніх інстанцій не врахували, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 810300 від 01.04.2000 року було укладено між сторонами для забезпечення послугами опалення та гарячої води мешканців двох багатоквартирних будинків по проспекту Л. Курбаса. 14-А (особовий рахунок № 810300) та по вулиці Тулузи, 18 (особовий рахунок № 810308), проте достеменно не з'ясували, заборгованість за теплопостачання до якого саме будинку просив стягнути позивач.

Так, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості, взагалі не дослідив зазначених обставин, а суд апеляційної вказавши, що у відповідача виникла заборгованість за період з грудня 2012 року по вересень 2015 року в розмірі 269 695,40 грн. по житловому будинку за адресою: вул. Тулузи, 18, поклав в основу такого висновку лише розгорнутий розрахунок позивача, наданий ним в апеляційній інстанції.

При цьому, судом апеляційної інстанції не було наведено правового обгрунтування відхиленню доводів відповідача про те, що нарахування спірної заборгованості здійснено за теплопостачання до будинку по проспекту Л.Курбаса. 14-А в період з 01.10.2014 року по 01.10.2015 року, в той час, як заборгованість за теплопостачання до будинку по вул. Тулузи, 18 в нього відсутня, а враховуючи перерахунок, здійснений позивачем відповідно до протоколу засідання комісії від 22.09.2015 року № 14 та здійснені оплати у грудні 2015 року та січні 2016 року, заборгованість за постачання теплової енергії до будинку по проспекту Л. Курбаса. 14-А, є меншою, ніж заявлено позивачем.

До того ж, з судових рішень не вбачається на підставі яких доказів визнано доведеним розрахунок позивача заявленої ним до стягнення заборгованості за спірний період у сумі 269 695,40 грн. за постановлену теплову енергію на підставі договору від 01.04.2000 року № 810300.

Разом з цим, судами обох інстанцій не було перевірено обгрунтування розрахунків заявлених позивачем до стягнення сум за основною вимогою та додатковими вимогами і не наведено таких розрахунків у прийнятих рішеннях.

Крім того, суди обох інстанцій не встановили обсягу теплової енергії, яку було поставлено позивачем за спірний період відповідачу та якими доказами його підтверджено, обмежившись загальним посиланням на те, що за матеріалами справи відповідачу поставлено теплову енергію і наведене підтверджується копіями облікових карток (табуляграм) та відомостей приладів обліку.

Водночас, враховуючи доводи відповідача про те, що спірний період охоплює час, протягом якого теплопостачання до будинку по проспекту Л. Курбаса. 14-А здійснювалося на підставі іншого договору, укладеного позивачем з ОСББ "Екскаватор-1", суду слід було обговорити питання про залучення вказаної особи до участі в справі в якості іншого відповідача.

Отже, суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України не з'ясували та не встановили в судовому процесі повно і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності, зокрема, щодо обсягів поставленої теплової енергії з чітким розмежуванням за обома адресами абонента та фактичних оплат за кожною з них з наведенням належних і допустимих доказів, та дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

За таких обставин, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Екскаваторщик-1" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року скасувати, і справу 910/31212/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко