ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/25362/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Лотос"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 21.07.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 910/25362/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Лотос"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія"про стягнення 969266,12 грн.та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Лотос"провизнання недійсним договоруза участю представників сторін за первісним позовом:

позивача: Іваненко Г.М., Мельник І.І.

відповідача: Поддимай А.Б.

третьої особи без заявляють самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 969266,12 грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" подано до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № УТ/01 від 15.06.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/25362/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016, первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" 969266,12 грн. страхового відшкодування та 14538,99 грн. судових витрат; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі № 910/25362/15, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 у справі № 910/25362/15 (суддя Привалов А.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Баранця О.М., суддів Шапрана В.В., Калатай Н.Ф.), у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги № УТ/01 від 15.06.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія"; вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 у справі № 910/25362/15, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову - відмовити..

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами не зазначено конкретної норми матеріального права, якій не відповідає оспорюваний правочин, не надано оцінки відмові відповідача внести зміни до договору щодо зміни власника об'єкту страхування, безпідставно не враховано укладений сторонами договір оренди транспортного засобу.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи у суді касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 120.0791421.066 (далі - договір страхування).

Згідно із п. 1.1 частини ІІ договору страхування предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором транспортним засобом, у тому числі причепом до нього та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу (КАСКО).

Розділом 5 частини І договору страхування визначено, що майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Porsche Panamera", номер кузова НОМЕР_1.

Місцевим господарським судом визначено, що в подальшому вказаний транспортний засіб було внесено третьою особою в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания Лотос", яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХХ № 595218 є власником зазначеного транспортного засобу.

Листом за вих. № 01 від 01.10.2014 третя особа повідомила відповідача про зміну власника транспортного засобу.

Як передбачено розділом 7 частини І та пп. 2.1.1 п. 2.1 частини ІІ договору страхування, страхові ризики за договором включають зокрема пошкодження та/або знищення чи втрату визначеного транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 7.1. розділу 7 частини І договору страхування розмір франшизи складає 0,00 %.

Строк дії договору - з 27.02.2014 по 13.03.2015 (розділ 10 частини І договору страхування).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 частини ІІ договору страхування даний договір укладено строком на 13 календарних місяців. Договір набирає чинності з моменту, вказаного як початок строку дії договору, але не раніше надходження страхового платежу (першого платежу) в повному розмірі на рахунок або в касу страховика чи його представника або через інші платіжні системи.

Судами встановлено, що 27.02.2014 страхувальником був сплачений страховий платіж у розмірі 13650,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 397 та банківською випискою.

Страховий платіж у сумі 53230,20 грн. сплачено страхувальником шляхом зарахування однорідних вимог (п. 4 додаткової угоди до договору страхування), що підтверджується довідкою про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 25.09.2014.

26.02.2015 у м. Дніпропетровськ, пров. Криворізький, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Porsche Panamera, номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується довідкою № 58652558 про дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої вказаний ТЗ отримав механічні пошкодження.

04.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" із заявою від 26.02.2015 про страховий випадок та виплату страхового відшкодування.

Згідно з "Пам'яткою клієнта" від 04.03.2015 страховик прийняв необхідні документи для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування та повідомив про СТО - "Порше Центр".

Пунктом 5 частини 1 договору добровільного страхування визначено, що ремонт транспортного засобу здійснюється на гарантійному СТО.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм-Авто ЛТД" ("Порше Центр Дніпропетровськ", офіційний дилер Порше) надано рахунок № СФ-69 від 06.03.2015, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 969266,12 грн.

Листом № 10/06-01 від 10.06.2015 третьою особою надано страховику довідку № 58652558 про ДТП з виправленням даних щодо власника ТЗ Porsche Panamera, документи стосовно водія та власника транспортного засобу. Вказані лист та документи отримані відповідачем (вх. № 95 від 10.06.2015), про що свідчить відповідна відмітка.

Як визначено судами попередніх інстанцій, 15.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № УТ/01, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 120.0791421.066 від 27.02.2014 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (боржник).

Згідно із п. 1.2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором по виплаті страхового відшкодування по випадку дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.02.2015.

Листом № 18 від 18.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" повідомило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" про відступлення права вимоги за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 120.0791421.066 від 27.02.2014, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10016441735.

07.07.2015 позивачем направлено на адресу страховика вимогу про виплату страхового відшкодування у розмірі 969266,12 грн., що підтверджується експрес-накладною № 59000118766331.

Розмір страхового відшкодування у розмірі 969266,12 грн. визначений відповідно до рахунку ТОВ "Прайм-Авто Лтд" № СФ-69 від 06.03.2015.

Листом за вих. № 77 від 21.08.2015 страховик повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія", що в результаті ДТП були завдані збитки Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортная Компания Лотос", яке не є ні страхувальником, ні вигодонабувачем за договором страхування, а страхувальник/вигодонабувач відповідно до п. 11.2.3 договору не надав документи, що підтверджують його майновий інтерес, у зв'язку із чим станом на 15.06.2015 страховик не має обов'язку щодо здійснення виплати страхового відшкодування, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" не мало права на одержання страхового відшкодування, тобто зобов'язання за яким було відступлене право вимоги ТОВ "Транспортная Компания Лотос" не виникло.

Відмова страховика у виплаті страхового відшкодування стала підставою звернення позивача до суду із позовом до про стягнення 969266,12 грн. страхового відшкодування.

Заперечуючи проти позову, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № УТ/01 від 15.06.2015 з тих підстав, що в порушення норм ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" було відступлено право вимоги страхового відшкодування за договором страхування, яке йому вже не належало.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до умов договору страхування страхувальником і вигодонабувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія", після переходу права власності на об'єкт страхування та втрати на нього права володіння, користування та розпорядження, у страхувальника відсутній відповідно майновий інтерес; третя особа не повідомила страхову компанію про укладання договору оренди та набуття застрахованого транспортного засобу в оренду після зміни власника автомобіля, а тому зазначені обставини виключають можливість виплати страхового відшкодування, у зв'язку з порушенням умов договору страхування страхувальником та втратою майнового інтересу останнім.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про необґрунтованість заявлених позовних вимог за первісним позовом.

Визнаючи за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" недійсним Договір про відступлення права вимоги № УТ/01 від 15.06.2015, суди виходили з того, що він був укладений між відповідачами за зустрічним позовом вже після втрати ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" майнового інтересу щодо об'єкту страхування, а тому первісним кредитором було відступлене право вимоги страхового відшкодування за Договором, яке йому вже не належало, що свідчить про порушення відповідачами під час укладання спірного правочину положень ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно із ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до ст.ст. 979, 980 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Отже, як вірно зазначено судами, метою страхування при укладенні договору страхування транспортного засобу є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховим відшкодуванням, відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", визначається страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Отже, у разі якщо подія, що настала, може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, у страховика виникає обов'язок здійснити страхове відшкодування.

Як передбачено ч. 2 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про страхування" визначено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Вигодонабувач є самостійним суб'єктом у вказаних відносинах і договір страхування надає такій третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору страхування страхувальником і вигодонабувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія", тобто при укладенні договору страхувальником окремо не призначався вигодонабувач для отримання страхового відшкодування.

Згідно із п. 11.2.3 частини ІІ договору страхування до документів, що підтверджують настання страхового випадку і необхідні для визначення розміру страхування належать, зокрема документи, що підтверджують майновий інтерес страхувальника/вигодонабувача або його довіреної особи/водія, якими можуть бути: свідоцтво про реєстрацію (тимчасовий реєстраційний талон) транспортного засобу, довіреність, договір купівлі - продажу, договір оренди та/або інші документи, за змістом яких страхувальник/вигодонабувач має право на отримання страхового відшкодування.

Таким чином, наявність у страхувальника (вигодонабувача) майнового інтересу є однією із умов здійснення виплати страхового відшкодування.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, страховик листом за вих. № 77 від 21.08.2015 повідомив, що в результаті ДТП були завдані збитки Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортная Компания Лотос", яке не є ні страхувальником, ні вигодонабувачем за договором страхування, а страхувальник/вигодонабувач відповідно до п. 11.2.3 договору не надав документи, що підтверджують його майновий інтерес.

Як визначено п. 9.2.5 частини ІІ договору страхування, страхувальник зобов'язаний у 3-денний строк у письмовій формі (факс, лист, телеграма, електронна пошта) повідомити страховика про суттєві зміни, що сталися з предметом страхування (зміна кузова, зміна реєстраційного знаку (документів), комплектності транспортного засобу, додаткового обладнання; використання транспортного засобу як таксі або передача його в оренду; втрата свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією; поломки чи демонтажу пристроїв проти викрадення), зміна стану та/або типу засобів проти викрадення, встановлених на транспортному засобі; зміна власника транспортного засобу або зміна категорії осіб допущених до управляння (передача транспортного засобу в користування (керування) іншій особі без письмового погодження страховика) та інших умов, що можуть вплинути на ступінь ризику, та зазначені в заяві на страхування).

Судами встановлено, що 22.10.2014, у зв'язку із зміною власника застрахованого транспортного засобу, він був зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортная Компания Лотос", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ № 595218 та листом Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області від 04.06.2015 № 14/3575.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" листом вих. № 01 від 01.10.2014 повідомило страховика про зміну власника транспортного засобу, долучивши до листа протокол загальних зборів ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" від 05.09.2014, протокол загальних зборів ТОВ "Транспортная Компания Лотос" від 30.09.2014 та статут ТОВ "Транспортная Компания Лотос".

Відповідно до п. 9.4.5 договору страхування на страховика покладений обов'язок за заявою страхувальника укласти новий або внести зміни в договір у випадках, передбачених договором та Правилами.

Судами визначено, що зі змісту листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" вих. № 01 від 01.10.2014 не вбачається, які саме необхідно внести зміни до договору добровільного страхування та яка особа надалі буде виступати вигоданабувачем за договором, а умовами договору страхування не передбачено, що у разі ненадання страховиком відповіді на пропозицію внести зміни до договору страхування або укласти новий договір, зміни, запропоновані страхувальником, набувають чинності автоматично.

Згідно ст. 980 Цивільного кодексу України майновим інтересом за договором страхування визнається інтерес, який не суперечить закону і пов'язаний з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Отже, після переходу права власності на об'єкт страхування та втрати на нього права володіння, користування та розпорядження майном, втрачається відповідно майновий інтерес страхувальника.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 991 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування", страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати, у випадках, зазначених у договорі.

Виходячи з того, що в порушення п. 9.2.5 договору страхування третя особа у 3-денний строк не повідомила страхову компанію про укладання договору оренди та набуття застрахованого транспортного засобу в оренду після зміни власника автомобіля, враховуючи, що згідно із п. 13.1.2 договору страхування події, що відбулися безпосередньо внаслідок використання транспортного засобу в таксі та/або передання транспортного засобу в оренду, є виключенням із страхових випадків, зважаючи на те, що страхувальник за договором втратив майновий інтерес у зв'язку із відчуженням транспортного засобу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що зазначені обставини є підставами для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

Вказаний висновок судів відповідає встановленим обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Виходячи з того, що Договір про відступлення права вимоги № УТ/01 від 15.06.2015 був укладений між відповідачами за зустрічним позовом вже після втрати ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" майнового інтересу щодо об'єкту страхування, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що за цим Договором всупереч положень ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України було відступлене право вимоги страхового відшкодування за договором страхування, яке йому вже не належало, що є підставою визнання його недійсним, у зв'язку із чим правомірно задовольнили зустрічний позов ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування".

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та виключено зводяться до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника про неврахування наявності у страхувальника майнового інтересу на підставі договору оренди № 78, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що договір страхування, який є підставою позовних вимог, укладався третьою особою не як наймачем транспортного засобу, а як його власником, а тому не свідчить про наявність у третьої особи майнового інтересу у страхуванні за цим договором після відчуження вказаного транспортного засобу.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Лотос" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/25362/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

В. Картере