ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 910/10328/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016у справі№ 910/10328/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євромейл"до1. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватне акціонерне товариство "Інформаційні комп'ютерні системи"провизнання іпотечного договору припиненимза участю представників сторін:

позивача: Пархомчук Р.І.

відповідача: Кучерявий Д.В.

третьої особи без самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромейл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" про визнання Іпотечного договору № 04/І-422 (з майновим поручителем) від 24.07.2008 припиненим з 26.03.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 у справі № 910/10328/16 (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів Майданевича А.Г., Лобаня О.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із мотивувальною частиною постанови суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 910/10328/16 шляхом виключення висновків про припинення Іпотечного договору № 04/І-422, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С. 24.07.2008 та зареєстрований в реєстрі за № 3325 з наступними змінами та доповненнями.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, вказуючи на те, що ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України щодо підстав припинення поруки не застосовується у відносинах, що виникли з договору іпотеки.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 08.05.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та Закритим акціонерним товариством "Інформаційні комп'ютерні системи" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Інформаційні комп'ютерні системи") був укладений Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого кредитор зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах максимального ліміту заборгованості до 25000000,00 доларів США, а позичальник зобов'язувався вказані грошові кошти повернути та сплатити проценти за користування ними.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 24.07.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерком", як майновим поручителем Закритого акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи", був укладений Іпотечний договір № 04/І-422 (далі - іпотечний договір).

Пунктом 1.1 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143, що укладений між позичальником та іпотекодержателем 08.05.2008, та своїх зобов'язань за цим Договором, нерухоме майно, яким є: нежитлова будівля - виробничий корпус № 3 (літ. В) загальною площею 17920,40 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромейл" є учасником та володіє 50% статутного капіталу товариства, яке виступало іпотекодавцем та майновим поручителем - ТОВ "Інтерком", що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001142417 від 14.07.2016. (а/с 18-22)

Вважаючи, що факт припинення поруки впливає на обсяг його корпоративних прав, ТОВ "Євромейл" звернулось до суду з позовом про визнання припиненим Іпотечного договору № 04/І-422 (з майновим поручителем) від 24.07.2008 припиненим з 26.03.2016 на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, а тому норми, які регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо-/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що положення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком місцевого господарського суду та виходив з того, що 20.08.2015 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" направило Приватному акціонерному товариству "Інформаційні комп'ютерні системи" вимогу про усунення порушень, якою вимагало достроково сплатити всю заборгованість за Кредитним договором, яка була отримана ПрАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" 25.08.2015; шестимісячний строк, визначений законом, розпочався 26.09.2015 і закінчився 26.03.2016, однак банк в термін до 26.03.2016 не пред'явило жодних вимог до поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" в судовому порядку; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника, по своїй правовій природі є поручителем, який відповідає не всім своїм майном, а лише окремо визначеним, що відображається у відповідних договорах застави/іпотеки.

Застосувавши до спірних правовідносин ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ПАТ "Укрсоцбанк" у зв'язку із спливом строку, установленого положеннями ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, позбавлено можливості звернення із вимогою до поручителя ТОВ "Інтерком" про виконання його зобов'язання за договором поруки - Іпотечним договором № 04/І-422 (з майновим поручителем) від 24.07.2008 у зв'язку із припиненням зобов'язання поручителя з 26.03.2016.

При цьому, з огляду на те, що позивач не наділений суб'єктним правом щодо захисту прав товариства поза межами представництва, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у заявленому позові ТОВ "Євромейл" слід відмовити.

З урахуванням встановлених судами обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Разом з тим, як зазначено у п.п. 11, 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Врахувавши зазначене та виходячи з того, що невизнання банком права на припинення майнової поруки товариства не є порушенням його прав як учасника Товариства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для припинення зобов'язань за Іпотечним договором № 04/І-422 (з майновим поручителем) від 24.07.2008. з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Як передбачено ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що застава (іпотека) і порука є різними видами забезпечення зобов'язань, тому норми, які регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо-/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави/іпотеки

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у в постановах від 04.11.2015 у справі № 6-1534цс15, від 17.09.2014 у справі № 6-109цс14, а тому в силу приписів ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у цих постановах Верховного Суду України, мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім цього, як зазначено у п. 4.1.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" № 1 від 24.11.2014, у застосуванні статті 559 ЦК України слід враховувати, що ця норма не поширюється на правовідносини майнової поруки (застави), яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язання. Застава регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та Законами України "Про іпотеку" і "Про заставу".

Підстави припинення майнової поруки безпосередньо врегульовано окремими нормами цивільного законодавства, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, - незалежно від ступеню їх подібності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про припинення з 26.03.2016 зобов'язання ТОВ "Інтерком" як іпотекодавця за Іпотечним договором № 04/І-422 (з майновим поручителем) від 24.07.2008 та відсутність у ПАТ "Укрсоцбанк" у зв'язку із спливом строку, установленого положеннями ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, можливості звернення із вимогою до поручителя ТОВ "Інтерком" про виконання його зобов'язання за договором поруки - Іпотечним договором № 04/І-422 (з майновим поручителем) від 24.07.2008 у зв'язку із припиненням зобов'язання поручителя з 26.03.2016, у зв'язку із колегія суддів вважає за необхідне виключити зазначений висновок з мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, суд касаційної інстанції враховує, що такі помилкові висновки апеляційного суду не вплинули на правильність рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.

Як передбачено п. 5 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судом апеляційної інстанції судове рішення - зміні.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 910/10328/16 Господарського суду міста Києва змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 910/10328/16 висновки про те, що Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" у зв'язку із спливом строку, установленого ч. 4 ст. 599 Цивільного кодексу України, позбавлено можливості звернення із вимогою до поручителя ТОВ "Інтерком" про виконання його зобов'язання за договором поруки - Іпотечним договором № 04/І-422 (з майновим поручителем) від 24.07.2008 у зв'язку із припиненням зобов'язання поручителя з 26.03.2016.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2016 у справі № 910/10328/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромейл" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 1653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир