ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року Справа № 908/882/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників: позивача:Макаровець І.В. дов. від 25.10.2016відповідача:не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Вєномєт метал"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016у справі№908/882/16 господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"доПриватного підприємства "Вєномєт метал"простягнення 441399,48 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Вєномєт метал" про стягнення боргу в розмірі 441399,48 грн. за договором № 2036 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 21.08.2014.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 (суддя Серкіз В.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (головуючий суддя - Бойченко К.І., судді :Чернота Л.Ф., Радіонова О.О.), позовні вимоги задоволені. З Приватного підприємства "Вєномєт метал" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 441399,48 грн. плати за користування вагонами, а також 6620,99 грн. судового збору.
Судові рішення мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Приватне підприємство "Вєномєт метал" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.06.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Скаржник посилається на те, що при вирішенні спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин приписи частин 1, 2 статті 119 Статуту залізниць України, пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами (статті 119-126 Статуту залізниць України).
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 31.10.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21.11.2016, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Швець В.О., Сибіга О.М.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу проти доводів викладених у касаційній скарзі заперечує, просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 07.12.2016 представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 21.08.2014 між позивачем (залізниця) та відповідачем (вантажовласник), був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 2036, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору передбачені такі права вантажовласника, а саме: отримувати від залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України (далі - Статут залізниць) даним договором, діючими Правилами перевезень, затвердженими наказом Міністерства транспорту України, діючим Тарифним керівництвом № 1, затвердженими наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, пов'язані з перевезенням та проведенням розрахунків, вимагати від залізниці належного виконання своїх зобов'язань згідно з цим договором, а також отримувати від залізниці переліки витрат, податкові накладні, первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт або надання послуг: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та квитанції різних зборів (ГУ-57).
Умовами пунктів 2.2.1, 2.2.2 договору передбачені обов'язки залізниці, а саме: для централізованих розрахунків відкрити вантажовласнику особовий рахунок 4285157 і код вантажовідправника, одержувача 5123, а також приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Приписами пункту 2.3.1 договору встановлено, що залізниця має право вимагати від вантажовласника належного виконання останнім своїх зобов'язань згідно з цим договором.
Згідно з пунктами 2.4.1 договору вантажовласник зобов'язаний пред'являти залізниці у визначений термін місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження/вивантаження вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. За домовленістю сторін проводити оформлення замовлень на перевезення вантажів в електронному вигляді.
Пунктом 2.4.2 договору передбачений обов'язок вантажовласника здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та за додаткові послуги шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів ДТГО "Південно-Західна залізниця" (надалі - ЄТехПД).
Умовами пунктів 3.1-3.3 договору сторонами погоджено, що вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок № 26038302602665 в Головне управління по м. Києву та Київської області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, код 04713033. Одержувач: ЄТехПД ДТГО Південно-Західна залізниця". Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності попередньої оплати на його особовому рахунку. Сума попередньої оплати на особовому рахунку вантажовласника (зменшення якої не допускається) визначається із розрахунку середньодобового обсягу перевезень за відпрацьовані дні попереднього або поточного місяця. Сторони погоджують розмір попередньої оплати у сумі середньодобового обсягу перевезень за п'ять діб. Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін., оформлених в паперовому або в електронному вигляді.
Згідно з пунктом 7.1 договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє 3 роки.
Судами встановлено, що в подальшому, додатковою угодою № 1 до договору від 03.12.2015 сторонами змінено назву договору, його преамбулу, пункти 3.1, 12 договору, замінено та викладено додаток до договору в новій редакції.
Позивач стверджував, що впродовж жовтня 2015 року на станціях Балин, Дунаївці, Ярмолинці, Гречани, Кам'янець - Подільський, Чорний Острів та Нігин з причин, що залежали від вантажовласника, затримано групу вагонів останнього, а саме по причині очікування звільнення вантажного фронту, а також неможливості приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, які надалі після звільнення під'їзних колій, направлені за призначенням.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з актом на закінчення затримку вагонів від 28.09.2015 № 35 форми ГУ-23а, затримка одного із групи даних вагонів (№ 55081285) на станції Балин була завершена 28.09.2015 о 04 год. 50 хв., у зв'язку з відновленням прийому вагонів на станції призначення.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення вимог Правил видачі вантажів, вантажовласник, не забезпечив звільнення під'їзних колій для здійснення подачі вагонів під вантажні операції, внаслідок чого зазначені вагони були затримані на станції призначення Нігин з 11 год. 30 хв. 28.09.2015, про що свідчить акт загальної форми ГУ-23 від 28.09.2015 № 2025, підписаний представниками залізниці та вантажовласника.
Після усунення у подальшому вантажовласником перешкод для подавання вагонів, затримка даного вагону закінчилась о 23 год. 40 хв. 29.09.2015, про що свідчить акт загальної форми ГУ-23 від 29.09.2015 № 2039.
Вказаний вагон був поданий під навантаження о 23 год. 40 хв. 29.09.2015, про що свідчить Пам'ятка про подавання вагонів ГУ-45 № 904.
По закінченню вантажних операцій на під'їзній колії, зазначений вагон був забраний залізницею о 11 год. 10 хв. 01.10.2015, про що свідчить Пам'ятка про забирання вагонів № 856.
Надалі, також після усунення вантажовласником перешкод для подавання вагонів, в цей же день о 11 год. 10 хв. закінчилась затримка 8 вагонів, які були забрані залізницею згідно Пам'ятки про забирання вагонів № 856 та о 16 год. 25 хв. закінчилась затримка ще 8 вагонів Пам'ятка про забирання вагонів № 860, про що складено відповідні акти загальної форми № № 2046, 35, 2039, 2041, 91, 38, 2048, 39, 2052, 2053 на закінчення затримки вищевказаних вагонів.
Виходячи із вказаних даних про затримку та подавання вагонів були проведені розрахунки та складено відомість плати за користування вагонами № 01100841, згідно якої плата за користування вищезазначеними вагонами з врахуванням 20% ПДВ складає 5964,12 грн.
Вантажовласник підписав відомість плати за користування вагонами № 01100841, однак зробив запис "з нарахуваннями не згоден". Враховуючи вимоги пункту 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, стягнення заборгованості провадиться у претензійно-позовному порядку.
Аналогічна ситуація складалась і надалі з іншими вагонами, які прибували на адресу вантажовласника в жовтні 2015 року, про що свідчать відомості плати за користування вагонами та акти загальної форми (акти на закінчення затримки).
Згідно відомостей та актів загальної форми, борг відповідача перед позивачем за користування вагонами в оспорюваний період становить 441399,48 грн.
Розрахунок плати за спірними відомостями плати за користування вагонами здійснений позивачем за Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженим наказом Мінтрансзвязку України від 26.03.2009 № 317.
Розрахунок плати за спірними відомостями плати за користування вагонами здійснений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства. До того ж, самі розрахунки плати, що заявлені до стягнення у даній справі, відповідачем не спростовані.
У пункті 14 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 №01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" звернуто увагу господарських судів, що при цьому необхідно встановлювати та надавати оцінку обставинам, за яких залізниця не подавала чи не могла подавати вагони під вивантаження і чи був одержувач повідомлений належним чином про прибуття на його адресу вантажу, або з яких причин вагони було затримано залізницею на шляху прямування, і чи дійсно ці причини не залежать від залізниці. Щодо обставин наявності або відсутності вини вантажоодержувача, то відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що затримка групи вагонів на станціях Балин, Дунаївці, Ярмолинці, Гречани, Кам'янець - Подільський, Чорний Острів та Нігин мала місце по причині очікування звільнення вантажного фронту, а також неможливості приймання вагонів вантажовласником та відсутністю технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення, що підтверджується актами про затримку та актами загальної форми, копії яких додані до позовної заяви. Власник під'їзної колії належним чином повідомлявся про час подавання вагонів під завантаження. Втім у визначений в повідомленні час вагони не були забрані під навантаження.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Доводи відповідача спростовуються тим фактом, що акт загальної форми ГУ-23 є документом, який посвідчує факт початку та закінчення затримки вагонів, а остаточним розрахунковим документом згідно якого відповідачу стало відомо про заборгованість є відомість плат за користування вагонами. Отже перебіг строків позовної давності слід рахувати не з документів на підставі яких складаються відомості плат за користування вагонами, а з саме з оформленої відомості.
Крім того, судами вірно встановлено, що залізницею не нараховувалась та не стягувалась з відповідача плата за час перебування вагонів на під'їзних коліях ДП "Нігинський кар'єр", а лише за час перебування вагонів на станційних коліях. Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні, а складені акти загальної форми ГУ-23 та акти про затримку вагонів форми ГУ-23а лише констатують факт затримки вагонів та є документальним підтвердженням тривалості затримки і не є мірою чи засобом матеріальної відповідальності.
Колегія суддів касаційної інстанції перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими та правомірними.
Відповідно до приписів 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Приватного підприємства "Вєномєт метал" задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Вєномєт метал" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі №908/882/16 господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Головуючий суддя М.Данилова
Судді О.Сибіга
В.Швець