ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року Справа № 910/7143/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.перевіривши касаційну скаргуСпільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Алданова С.О., Андрієнко В.В.)на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 (суддя Смирнова Ю.М.)у справі№ 910/7143/16 Господарського суду міста Києваза позовомСпільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма -Фарм"доПідприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"простягнення 1.290.835,11 грн.,за участю представниківпозивачане з'явились,відповідачаСавчина С.М.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі 910/7143/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016, позивачу відмовлено в позові про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 1.290.835,11 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 604, 625 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що укладення угоди від 01.12.2015 про припинення основних зобов'язань позбавляє позивача права на отримання компенсації матеріальних втрат у вигляді 3% річних та індексу інфляції, понесених внаслідок невчасного виконання ТОВ "Фалбі" свого зобов'язання з оплати товару.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представник позивача не з'явились, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи на необґрунтованість вказаного клопотання, а також на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10096/13 від 30.07.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за поставлений відповідно до видаткових накладних товар у розмірі 1.661.382,45 грн.

Рішенням встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 1.699.927,81 грн. за видатковими накладними за березень 2013 року, а відповідач своїх зобов'язань з оплати товару не виконав, допустивши виникнення заборгованості у розмірі 1.661.382,45 грн.

18.11.2013 Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення.

Остаточне погашення заборгованості здійснено відповідачем 30.09.2015, що підтверджується виписками банку з рахунку позивача.

Листом від 30.11.2015 позивач запропонував відповідачу з метою врегулювання і остаточного вирішення питань, які існували до укладення нового договору поставки, підписати угоду про врегулювання існуючих зобов'язань.

01.12.2015 між Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (сторона-1) та Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-фарм, ЛТД" (сторона-2) укладено угоду, відповідно до умов якої визначено зобов'язання між сторонами, а саме:

- у сторони-2 перед стороною-1 виникло зобов'язання з оплати товару за договором № 1, укладеним між сторонами 01.01.2011, та визначене рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15689/13 від 26.09.2013 з урахуванням штрафних санкцій у сумі 134.919,86 грн. (п. 1.1);

- у сторони-1 перед стороною-2 виникло зобов'язання з оплати поверненого товару, прийнятого за договором № 1, укладеним між сторонами 01.01.2011, в сумі 5.041,44 грн. (п. 1.2);

- у сторони-1 перед стороною-2 виникло зобов'язання з оплати за договором поставки № 16478, укладеним між сторонами 01.01.2011, та визначене рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/10096/13 від 30.07.2013 у сумі 1.694.610,10 грн. (п. 1.3).

Вказаною угодою визначено і припинення зобов'язань в такий спосіб:

- на даний час зобов'язання сторони-2 перед стороною-1, визначене п. 1.1 даної угоди, повністю припинене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов'язанням, визначеним п. 1.3 даної угоди (п. 2.1);

- зобов'язання сторони-1 перед стороною-2, визначене п. 1.2 даної угоди, припинене шляхом прощення боргу стороною-2 (п. 2.2);

- зобов'язання сторони-1 перед стороною-2, визначене п. 1.3 даної угоди, припинене частково шляхом зарахування за зобов'язанням, визначеним п. 1.1 даної угоди, частково шляхом підписання між сторонами договору про відступлення права вимоги від 20.05.2015 та повністю шляхом виконання зобов'язання стороною-1 (п. 2.3).

Підписанням даної угоди сторони підтверджують припинення всіх зобов'язань між ними, в тому числі тих, які виникли в ході виконання договору № 1, укладеного між сторонами 01.01.2011, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15689/13 від 26.09.2013 та договору поставки № 16478, укладеного між сторонами 01.01.2011, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10096/13 від 30.07.2013 (п. 2.4).

Підписанням даної угоди сторони засвідчують факт відсутності будь-яких вимог/претензій одна до одної майнового характеру, в тому числі тих, які виникли чи могли б виникнути на підставі зобов'язань, визначених договором № 1 від 01.01.2011, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15689/13, договором поставки № 16478 від 01.01.2011, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10096/13 від 30.07.2013, та їх виконанням (п. 2.5).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч. 1 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, в рішенні у справі №910/10096/13 від 30.07.2013 судом встановлено, що відповідач у визначений законодавством строк свого обов'язку з оплати не виконав, допустивши виникнення заборгованості, яку і було стягнуто судом на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що відповідно до умов укладеної між сторонами угоди від 01.12.2015 позивачем та відповідачем погоджено припинення зобов'язань між ними за домовленістю сторін, в тому числі підтверджено факт відсутності будь-яких вимог/претензій одна до одної майнового характеру, в тому числі тих, які виникли чи могли б виникнути на підставі зобов'язань, визначених рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10096/13 від 30.07.2013, та його виконанням.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи позивача в касаційній скарзі про те, що укладення угоди від 01.12.2015 про припинення основних зобов'язань не позбавляє позивача права на отримання компенсації матеріальних втрат у вигляді 3% річних та індексу інфляції, понесених внаслідок невчасного виконання ТОВ "Фалбі" свого зобов'язання з оплати товару, колегією суддів відхиляються з огляду на те, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти входять до складу грошового зобов'язання, яке було припинено за домовленістю сторін, а тому суди дійшли правильного висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10096/13 від 30.07.2013 з огляду на положення укладеної між сторонами угоди від 01.12.2015.

Також судами вірно зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, а тому місцевий господарський суд правильно відмовив в позові з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи при цьому позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 910/7143/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова