ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 925/96/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В. А.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.06.2016р. у справі господарського суду№925/96/16 Черкаської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доприватного підприємства "СТАМАТ"про за участю представників сторін: позивача - відповідача 31.08.2016-стягнення 477500,00грн. Охріменко О.О.дов.№876 від 28.12.2015 директор Молодик В.М., Школьна І.П. дов. б\н від 17.02.2016

Юрченко Т.Л. дов. б/н від 17.02.2016

07.09.2016 - Ігнатенко В.М. дов.б/н від 17.02.2016

Юрченко Т.Л. дов. б/н від 17.02.2016

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "СТАМАТ" про стягнення з відповідача на користь позивача 477500,00грн., з яких 302500,00грн. пені за несвоєчасну поставку кукурудзи 3 класу відповідно до договору поставки №КИВ148К-С від 17.10.2014р. і специфікації №1 від 31.10.2014р. та 175000,00грн. 7% штрафу від загальної вартості непоставленої партії даного товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач виконав зобов'язання за Договором з порушенням строків поставки товару.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.03.2016р. (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 302500,00грн. пені та 4537,50грн. судового збору. У решті позову, а саме у стягненні 7% штрафу, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016р. (судді Коршун Н.М., Алданова С.О., Дикунська С.Я.), за апеляційною скаргою приватного підприємства "СТАМАТ", рішення господарського суду Черкаської області від 30.03.2016р. скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені 302500,00грн. та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суддею Київського апеляційного господарського суду Дикунською С.Я. викладено Окрему думку.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016р., а рішення господарського суду Черкаської області від 30.03.2016р. залишити в силі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що в обумовлений Договором строк відповідач не виконав свій обов'язок і не передав кукурудзу позивачеві, укладання договору про нові строки виконання простроченого зобов'язання відбулось за наполяганням позивача, таким чином факт прострочення виконання зобов'язання мав місце, відтак, пеня нарахована і стягнута судом першої інстанції правомірно.

В додаткових письмових поясненнях до касаційної скарги ПП "Стамат" наголошує, що істотні умови Договору поставки, а саме асортимент товару, кількість, ціна, місце поставки були узгоджені сторонами лише 25.08.2015 шляхом укладання Угоди №374 із визначенням строку поставки, який ПП "Стамат" виконав, відтак, нема підстав для нарахування штрафних санкцій.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 17.10.2014р. між публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (Покупець) та приватним підприємством "СТАМАТ" (Постачальник) укладено договір поставки №КИВ148К-С, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця зерно українського походження врожаю 2014 року, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п.3.2 Договору товар за даним Договором поставляється партіями протягом періоду, вказаного в специфікаціях до цього Договору.

Згідно із п.3.3 Договору кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього Договору, визначаються в специфікаціях до цього Договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами (додатками) цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що постачальник поставляє товар на умовах ЕХW ФРАНКО- СКЛАД згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, за винятком застережень, прямо передбачених даним Договором. Місце поставки кожної окремої партії товару зазначається в специфікаціях до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата переоформлення товару на ім'я покупця за складським документом на зерновому складі.

Відповідно до п.5.1 Договору оплата товару, що поставляється за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом 80% попередньої оплати від суми товару, вказаного у Специфікаціях. Кошти перераховуються на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані в п.11 цього Договору.

Пунктом 8.4 Договору сторони погодили, що у випадку не поставки або несвоєчасної поставки товару згідно умов даного Договору постачальник сплачує покупцеві на вимогу останнього пеню у розмірі 0,1% загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.5 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по поставці товару визначеного специфікацією більш як на 30 календарних днів, покупець може частково або в повному обсязі відмовитися від Договору і вимагати від постачальника повернення оплачених коштів по даному Договору (у випадку їх здійснення). В цьому випадку постачальник зобов'язаний протягом 3 банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги покупця про повернення коштів, повернути покупцю всі оплачені кошти по даному Договору, а також сплатити покупцю штраф в розмірі 7% від загальної вартості непоставленої вартості товару.

Суд першої інстанції встановив, що Приватне підприємство "СТАМАТ" надіслало на адресу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" електронну специфікацію №1 від 31.10.2014 до Договору №КИВ148К-С ( підписану і скріплену печаткою ПП"СТАМАТ"), згідно якої ПП"СТАМАТ" взяло на себе зобов'язання поставити на адресу позивача 1666,666 тонн кукурудзи 3 класу за ціною 1500,00 грн./МТ (без ІІДВ) у строк до 30.06.2015р.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" отримала в електронному вигляді специфікацію №1 від 31.10.2014, проте не підписала її і не повернула ПП"СТАМАТ", а прийняла до виконання.

ПП "СТАМАТ" виставило позивачу для оплати рахунок №18 від 31.10.2014 на суму 2500000,00грн. згідно Договору №КИВ148К-С, який ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" оплатило, перерахувавши на рахунок відповідача ПП "СТАМАТ" кошти в сумі 2500000,00грн. платіжним дорученням №23804 від 03.11.2014р.

Однак, ПП "СТАМАТ" умови Договору щодо поставки в запропонований у Специфікації строк до 30.06.2015 не виконало, у зв'язку з чим ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надіслало на адресу відповідача лист-вимогу від 12.08.2015 №130-2-12/4082, у якому вимагало негайно виконати зобов'язання щодо поставки товару згідно договору поставки №КИВ148К-С від 17.10.2014р. на суму 2500000,00грн.; у разі неможливості поставки товару вимагало повернути сплачену суму до 14.08.2015 та сплатити усі штрафні санкції, передбачені Договором.

25.08.2015 ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (Кредитор) та Приватне підприємство "СТАМАТ" ( Боржник) уклали Угоду №374 про порядок погашення заборгованості за договором № КИВ148К-С від 17.10.2014, умовами якої встановили, що Боржник має перед Кредитором невиконані зобов'язання за договором поставки №КИВ148К-С від 17.10.2014 на суму 2500000,00грн. та підтверджує реальність та розмір основної заборгованості.

Пунктом 3 Угоди сторони встановили, що строк виконання зобов'язань, зазначених у пункті 2 цієї Угоди, настав. Відповідно до п. 4. Угоди сторони дійшли згоди, що всі умови договору поставки № КИВ148К-С від 17.10.2014 дійсні до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У п. 5 Угоди №374 сторони погодили, що Боржник з метою погашення заборгованості зобов'язаний до 31.10.2015 поставити Кредитору кукурудзу 3-го класу у кількості 1000 тон на умовах СРТ-філія Публічного акціонерного товариства"ДПЗКУ" "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" за вартістю, що визначається згідно з закупівельними цінами ПАТ "ДПЗКУ" на момент поставки.

Судами встановлено, що 30.10.2015 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Угоди №374 від 25.08.2015, якою виклали в новій редакції пункт 5 Угоди №374 та вказали місце поставки крім "Пирятинський комбінат хлібопродуктів" ще і ТОВ "Гладківщинське ХПП", кількість і вартість поставки кукурудзи 3-го класу, а також, встановили строк поставки до 02.11.2015 року.

Як свідчать матеріали справи та не оспорюється сторонами, 30.10.2015 відповідач поставив позивачеві кукурудзу 3-го класу відповідно до складських квитанцій на зерно №3196 та №612 в повному обсязі.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що позивач ПАТ"Державна продовольчо-зернова корпорація України" вважає, що відповідач ПП"СТАМАТ" виконав зобов'язання за даним Договором з порушенням строків поставки товару, зазначених у специфікації №1, а саме до 30.06.2015, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 302500грн. пені за період з 01.07.2015 по 30.10.2015 та 175000,00грн. 7% штрафу.

Вирішуючи справу по суті, суди керувались приписами ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Дана норма кореспондується із положеннями ст.526 ЦК України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та прийнявши рішення про стягнення з ПП "СТАМАТ" пені в сумі 302500,00 грн. за період з 01.07.2015 по 30.10.2015, суд першої інстанції виходив з приписів статті 532 ЦК України, яка визначає можливі варіанти місця виконання зобов'язання. Також відповідач ПП "СТАМАТ" не подав доказів звернення до позивача щодо визначення місця поставки зерна, відсутні докази того, що відповідач готовий був поставити зерно на суму отриманих ним коштів чи що він намагався його позивачу поставити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що право покупця на отримання товару зі складу продавця (на умовах ЕХW) не виключає обов'язку продавця поставити покупцеві товар у повному обсязі відповідно до умов, визначених договором, а матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про наявність перешкод, котрі завадили відповідачеві-постачальнику узгодити поставку зерна з позивачем і поставити позивачеві певну кількість товару у визначений термін. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в аналогічній справі у Постанові від 29.04.2014 №911/1943/13.

В суді касаційної інстанції представник ПП "СТАМАТ" наполягав на тому, що в паперовому вигляді Специфікація №1 не існує, а в електронному вигляді специфікацію №1 від 31.10.2014 ПП "СТАМАТ" не підписувало, печаткою не завіряло і електронною поштою на адресу ПАТ"Державна продовольчо-зернова корпорація України" не направляло, а відтак, не встановлено умови і граничну дату виконання зобов'язання по поставці зерна.

Обставини укладання специфікації №1 були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, який у відповідності із ст.101 ГПК України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглянув справу у повному обсязі.

Повторно розглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що згідно із п.3.3 Договору кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього Договору, визначаються в специфікаціях до цього Договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами (додатками) цього Договору.

Проект Специфікації №1 не підписаний покупцем ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" і не містить відомостей про місце поставки, а саме про склад погоджений із покупцем на підставі пропозиції від постачальника.

В той же час ані рахунок №18 від 31.10.2014 ПП "СТАМАТ", ані платіжне доручення ПАТ"Державна продовольчо-зернова корпорація України" №23804 від 03.11.2014 не містять строку поставки та всіх необхідних відомостей для виконання поставки зерна кукурудзи.

Суд апеляційної інстанції встановив і виходив з того, що всі необхідні відомості для виконання зобов'язання, а саме кількість, строк та місце поставки, ціна та загальна вартість товару для кожної партії, що поставляється згідно цього Договору, були узгодженні сторонами лише укладанням і підписанням Угоди №374 від 25.08.2015 та Додатковою угодою №1 від 30.10.2015 до неї, якою було встановлено граничну дату поставки до 02.11.2015.

Відповідач виконав зобов'язання і поставив зерно кукурудзи згідно з умовами Угоди №374 від 25.08.2015 та Додаткової угоди №1 від 30.10.2015 до неї за складськими квитанціями від 30.10.2015.

На підставі встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором в натурі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі статтею 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

За таких обставин порушено вимоги Договору, оскільки доказів укладення специфікацій або додаткових угод, в яких містилися б необхідні відомості щодо місця поставки товару позивачем не надано. Відповідач не міг виконати своїх зобов'язань щодо поставки товару відповідно до умов договору.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.05.2014 у справі №64/366-10, яка у відповідності із приписами ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для врахування судами України.

Щодо позовної вимоги стягнути 175000,00грн. 7% штрафу від загальної вартості непоставленої партії даного товару, то суди попередніх інстанцій підставно виходили з умов пункту 8.5. Договору, яким сторони погодили, що у випадку прострочення зобов'язання по поставці товару, визначеного специфікацією, більш як на 30 календарних днів, покупець може частково або в повному обсязі відмовитися від Договору і вимагати від постачальника повернення оплачених коштів по даному Договору (у випадку їх здійснення). В цьому випадку постачальник зобов'язаний протягом 3 банківських днів, з моменту отримання письмової та/або факсової вимоги покупця про повернення коштів, повернути покупцю всі оплачені кошти по даному Договору, а також сплатити покупцю штраф в розмірі 7% від загальної вартості непоставленої вартості товару.

Виходячи із тексту цієї умови Договору, суди дійшли висновку, що обов'язок сплатити позивачу штраф наступає у відповідача лише у випадку часткової або повної відмови позивача від Договору та вимоги від відповідача повернення оплачених коштів по даному Договору, а судами встановлено і позивачем підтверджено, що він не відмовився від Договору і не вимагав повернення коштів, а погодив із відповідачем умови поставки кукурудзи та прийняв від відповідача кукурудзу на суму перерахованих ним коштів.

З огляду на викладене суди визнали, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу є безпідставною, тому позов у цій частині задоволенню не підлягає. Відмову у стягненні 7% штрафу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в касаційному порядку не оскаржує.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", оскільки судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, апеляційним судом прийнято правильну постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016р. у справі № 925/96/16 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак