ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 922/273/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Кравчука Г.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу та кікбоксингу", м. Харківна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу та кікбоксингу", м. Харківдо Харківської районної державної адміністрації Харківської області, м. Харківпрозахист права інтелектуальної власності та визнання поновленими договорів

за участю представників

позивача: Яковлєв А.А.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу та кікбоксингу" (далі за текстом - ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської районної державної адміністрації про захист права інтелектуальної власності позивача на використання бренду "Нагорьєвського водосховища", визнання поновленим Договору оренди земельної ділянки від 10.06.1999 року, укладеного між позивачем та відповідачем, який зареєстрований у Харківській райдержадміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16.06.1999 року № 4, на тих самих умовах, на строк до 10.06.2019 року; визнання поновленим Договору оренди земельної ділянки від 09.08.2001 року, укладеного між позивачем та відповідачем, який зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04.09.2001 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 2, на таких самих умовах, на строк до 09.08.2021 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2016 року позов задоволено частково: визнано поновленим Договір оренди земельної ділянки від 10.06.1999 року, укладений між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", який зареєстрований у Харківській райдержадміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16.06.1999 року за № 4, на тих самих умовах на строк до 10.06.2019 року; визнано поновленим договір оренди земельної ділянки лісового фонду від 09.08.2001 року, укладений між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", який зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04.09.2001 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 2, на таких самих умовах на строк до 09.08.2021 року; в решті позову - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано необхідністю часткового задоволення позовних вимог, оскільки дія Договору від 10.06.1999 року мала припинитись у 2009 році, а дія Договору від 09.08.2011 року - у 2011 році, а тому до даних правовідносин підлягає застосуванню редакція Закону України "Про оренду землі", що діяла до 2011 року; при цьому, позивач належним чином повідомив відповідача листами про свій намір продовжити дію вказаних Договорів оренди земельних ділянок на новий строк і продовжував користуватись земельними ділянками після закінчення строку Договорів оренди землі, проте, відповідач не надав позивачу жодної відповіді на листи, а також не направив у встановлений ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" строк (тобто, протягом одного місяця після закінчення строку дії Договорів) повідомлень про наявність у нього заперечень щодо користування позивачем орендованими земельними ділянками та продовження цих Договорів на новий термін; відтак, на підставі положень ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла до 2011 року), Договір від 10.06.1999 року та Договір від 09.08.2001 року підлягають поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даними Договорами, а позивач мав право на укладання додаткової угоди про поновлення вищевказаних Договорів; щодо вимоги про захист права інтелектуальної власності позивача на використання бренду "Нагорьєвського водосховища" суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення зі сторони відповідача права інтелектуальної власності позивача у даній справі на використання будь-якого комерційного найменування.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 року рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2016 року в частині визнання поновленим Договору оренди земельної ділянки від 10.06.1999 року, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", який зареєстрований у Харківській райдержадміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16.06.1999 року за № 4, на тих самих умовах на строк до 10.06.2019 року; визнання поновленим Договору оренди земельної ділянки лісового фонду від 09.08.2001 року, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", який зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04.09.2001 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 2, на таких самих умовах на строк до 09.08.2021 року - скасовано та прийняти нове рішення, яким у позові в зазначеній частині відмовлено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано необхідністю відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження юридичного факту поновлення Договорів оренди землі від 10.06.1999 року та від 09.08.2001 року, як і того факту, що його право на укладення додаткової угоди про поновлення Договорів на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є порушеним зі сторони відповідача; щодо вимоги про захист права інтелектуальної власності позивача на використання бренду "Нагорьєвського водосховища" суд також дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення зі сторони відповідача права інтелектуальної власності позивача у даній справі на використання будь-якого комерційного найменування.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 року та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2016 року.

Харківською районною державною адміністрацією до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2016 року.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.06.1999 року ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" (орендар) та Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у Харківській райдержадміністрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16.06.1999 року за № 4) (далі за текстом - Договір від 10.06.1999 року), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у тимчасове користування земельну ділянку за адресою: Нагорьєвське водоймище Жовтневого лісгоспу на території Безлюдівської селищної ради, загальною площею 80, 3 га, у тому числі води 70, 3 га, інших угідь (пісків) 10, 0 га згідно з планом землекористування, що додається.

Відповідно до п. 1.2. Договору від 10.06.1999 року земельну ділянку надано орендарю у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для створення зони відпочинку "Нагорьєвський", проведення культурно-оздоровчих, рекреаційних та спортивних заходів.

Згідно з пп. "а" п. 3.2. розділу 3 Договору від 10.06.1999 року орендар, зокрема, має право пріоритетного продовження його на новий строк шляхом подання до райдержадміністрації відповідного клопотання.

Відповідно до п. "в" розділу 4 Договору від 10.06.1999 року після закінчення строку, на який укладено цей Договір, орендар, при належному виконанні умов цього Договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору.

Таким чином, умовами Договору передбачено переважне право орендаря на поновлення Договору після закінчення дії Договору.

Оскільки Договір від 10.06.1999 року припинив свою дію 10.06.2009 року, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція Закону України "Про оренду землі" зі змінами, внесеними від 16.09.2008 року, які набули чинності 14.10.2008 року.

Згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 16.09.2008 року) після закінчення строку договору оренди землі орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2009 року ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" звернулось до Харківської районної державної адміністрації з листом за вих. № 7, в якому просило розглянути питання про продовження Договору оренди земельної ділянки за адресою: Нагорьєвське водоймище Жовтневого лісгоспу на території Безлюдівської селищної ради, загальною площею 80, 3 га шляхом укладання відповідного договору на новий строк, а також укласти з позивачем відповідний договір оренди земельної ділянки.

20.07.2010 року ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" направило Харківській районній державній адміністрації повторно аналогічний лист за вих. № 20/07-1 від 20.07.2010 року, в якому вдруге просило відповідача розглянути питання щодо подовження дії Договору від 10.06.1999 року та укласти відповідний договір.

Проте, як зазначав позивач, відповідач в установлений законом строк відповіді не надав, в зв'язку з чим позивач вважає, що в силу положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), за відсутності наявності зі сторони відповідача заперечень щодо продовження дії договору на новий термін, Договір від 10.06.1999 року підлягає поновленню на той самий строк і на тих умовах, які були передбачені Договором.

Як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Однак, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалась з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що рішення про поновлення або відмову у поновленні Договору оренди від 10.06.1999 року відповідачем не приймалось. Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що поновлення Договору оренди земельної ділянки від 10.06.1999 року відбулося автоматично у 2009 році.

Крім того, 09.08.2001 року ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" (орендар) та Харківською районною державною адміністрацією (орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у Харківському районному відділі земельних ресурсів 04.09.2001 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 2) (далі за текстом - Договір від 09.08.2001 року), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування земельну ділянку з земель лісового фонду, яка знаходиться у Васищевському лісництві Жовтневого держлісгоспу, загальною площею 1,16 га лісових насаджень, згідно з планом землекористування.

За умовами Договору від 09.08.2001 року земельна ділянка надана орендарю в оренду строком на 10 років з метою культурно-оздоровчих, рекреаційних цілей без права капітального будівництва та вирубки дерево-чагарникових насаджень.

Згідно з абз. 1 пп. 2.2. п. 2 Договору від 09.08.2001 року він укладається строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації. По закінченні терміну Договору орендар має право його пролонгації з орендодавцем, при бажанні щодо продовження дії Договору на новий термін орендар повинен повідомити орендодавця не пізніше ніж за 2 місяці до його закінчення.

Таким чином, у орендаря виникло переважне право на поновлення Договору після закінчення дії Договору, тобто після 09.08.2011 року, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція Закону України "Про оренду землі" зі змінами, внесеними від 17.02.2011 року, які набули чинності 12.03.2011 року.

За приписами ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 17.02.2011 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. ч. 6 - 7 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої - п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 вищенаведеної статті.

Відтак, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 25.05.2016 року у справі № 911/1707/15.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що 09.07.2011 року ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" звернулось до Харківської районної державної адміністрації з листом № 1, в якому просило розглянути питання про викладення Договору оренди земельної ділянки лісового фонду від 09.08.2001 року у новій редакції, з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Проте, даний лист не містить жодних посилань щодо наміру ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу" скористатись своїм переважним правом на продовження дії Договору. Відповідно до тексту вказаного листа ТОВ "Федерація боксу та кікбоксінгу" повідомляє Харківську районну державну адміністрацію про те, що 01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України, у зв'язку з чим просить привести у відповідність умови Договору оренди земельної ділянки лісового фонду.

Крім того, в порушення процедури, передбаченої вказаними нормами земельного законодавства, до листа-повідомлення від 09.07.2011 року не додано проекту додаткової угоди, тобто не визначено істотних умов, на яких позивач бажає укласти такий договір.

При цьому, реалізація переважного права на поновлення Договору оренди земельної ділянки в силу приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачала автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки, тоді як будь-яке рішення органу місцевого самоврядування з цього приводу відсутнє.

Крім того, за змістом ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) порушення переважного права орендаря, яке підлягає судовому захисту, матиме місце при укладенні договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати своє переважне право.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано позивачем, відповідачем будь-яких договорів оренди стосовно спірної земельної ділянки з іншими особами не укладалось, а позивач не надав доказів звернення до відповідача із вимогою продовжити договір на той самий строк та на тих самих умовах і така додаткова угода не була укладена у визначений законом місячний строк після закінчення договору.

Виходячи з приписів ч. ч. 8 - 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

У даній справі судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони договору оренди землі не дотримались вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення цього договору, оскільки орендар у встановлений договором строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення Договору від 09.08.2001 року на тих самих умовах і на той же строк з відповідним проектом додаткової угоди, а, відтак позивач не довів, що його право на укладення додаткової угоди про пролонгацію договору на підставі ч. 3 ст. 33 Закону (на яку посилається позивач в позовній заяві) є порушеним, оскільки з такою пропозицією він до відповідача не звертався.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в орендаря переважного права на поновлення договорів оренди землі на новий строк, оскільки останнім не дотримано процедури такого поновлення, встановленої ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в постанові від 23.03.2016 року у справі № 6-146ц16.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано позивачем, що жодна із земельних ділянок, вказаних у спірних договорах оренди землі, не є сформованою, також у зазначених земельних ділянок відсутні кадастрові номера, відомості про земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру.

Отже, на час звернення з позовом до господарського суду позивач не надав ані витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, ані доказів наявності відповідної інформації в Національній кадастровій системі про земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, що в свою чергу унеможливлює визначення об'єктів договорів оренди, які позивач просив визнати поновленими.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність юридичних фактів, які у відповідності до приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є підставою для поновлення договорів оренди землі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження юридичного факту поновлення Договорів оренди землі від 10.06.1999 року та від 09.08.2001 року, як і того факту, що його право на укладення додаткової угоди про поновлення Договорів на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є порушеним зі сторони відповідача.

Щодо вимоги про захист права інтелектуальної власності позивача на використання бренду "Нагорьєвського водосховища" суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відсутність підстав для її задоволення, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження порушення зі сторони відповідача права інтелектуальної власності позивача у даній справі на використання будь-якого комерційного найменування.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 року у справі № 922/273/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.С. Божок Г.А. Кравчук